Справа №: 398/6636/24
провадження №: 1-кс/398/176/25
Іменем України
"11" лютого 2025 р. Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засдання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024121060001739 від 15.11.2024 про здійснення примусового відібрання біологічних зразків у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної за ч. 4 ст. 190 КК України,
До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12024121060001739 від 15.11.2024 про надання дозволу здійснити примусове відбирання біологічних зразків слини, букального епітелію та папілярних узорів пальців рук та долонь підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення молекулярно-генетичної та судово-дактилоскопічної експертизи за правилами, передбаченими ст. 241 КПК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що з вересня 2016 року до 31.07.2024 ОСОБА_4 отримувала допомогу в Управлінні соціального захисту населення Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області на дітей одиноким матерям та державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, хоча фактично в даний період часу спільно проживала разом із батьком трьох дітей на яких отримувала вказану допомогу, тим самим призвела до переплати по державній соціальній допомозі малозабезпеченим сім'ям за період з 01.09.2016 до 31.07.2024 у сумі 428 641, 06 грн та переплата по допомозі на дітей одиноким матерям за період з 01.09.2016 до 31.12.2018 у сумі 8 623, 69 грн, таким чином ОСОБА_4 шахрайським шляхом, у великих розмірах заволоділа грошовими коштами в сумі 437 265,38 грн.
31.01.2025 ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 12024121060001739 від 15.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» обов'язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду.
31.01.2025 слідчий СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області виніс постанову про відібрання біологічних зразків для проведення в подальшому відповідної експертизи у ОСОБА_4 , проте остання у присутності захисника добровільно надавати біологічні зразки відмовилася.
Відповідно до ст. 245 КПК України у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160-16 цього Кодексу). Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Слідчий в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд клопотання без її участі, підтримує його та просить задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд клопотання без її участі, підтримує його та просить задовольнити.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду клопотання була повідомлена належним чином, заяв та клопротань від неї не надійшло
Захисник в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд клопотання без її участі, просить відмовити в задоволенні клопотання.
Розглянувши клопотання, ознайомившись зі змістом матеріалів доданих до нього, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ч.1 ст. 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до вимог ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені у ч. 1 ст. 91 КПК України.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ст. 245 КПК України у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею.
Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК України. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому ст. 160-166 КПК України, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Аналізуючи вимоги п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 160 КПК України у взаємозв'язку із положеннями ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про примусове відібрання біологічних зразкі, може бути задоволено у разі доведення стороною, якою воно ініційовано, що біологічні зразки, результати їх дослідження мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні та будуть використані як доказ відомостей, що містяться в речах і документах, а також у разі неможливість іншими способами довести такі обставини.
Отже, відповідно до вищезазначених положень КПК України, метою відібрання біологічних зразків, зокрема і їх примусового відібрання, є виключно потреби досудового розслідування.
На відміну від примусового відібрання біологічних зразків згідно положень КПК України (для потреб досудового розслідування), існує інший порядок збору, отримання, обробки та використання біологічних зразків, зокрема і для формування Електронного реєстру геномної інформації.
Так, 09.07.2022 ухвалено Закон України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» (далі-Закон № 2391-IX).
Відповідно до ст. 3 Закону № 2391-IX державна реєстрація геномної інформації проводиться з дотриманням прав і свобод людини і громадянина та відповідно до таких основних принципів: верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; гуманізму; конфіденційності, у тому числі захищеності персональних даних.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2391-IX державна реєстрація геномної інформації проводиться з метою: 1) ідентифікації осіб, які вчинили кримінальне правопорушення; 2) розшуку осіб, зниклих безвісти; 3) ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини; 4) ідентифікації осіб, які не здатні через стан здоров'я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе.
Проведення державної реєстрації геномної інформації не повинно становити небезпеку для життя і здоров'я людини, принижувати її честь та гідність. В Україні проводяться обов'язкова та добровільна державна реєстрація геномної інформації (ч. ч. 3,4 ст. 4 Закону № 2391-IX).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону № 2391-IX обов'язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду.
Порядок проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації людини затверджений постановою КМУ від 29.08.2023 № 978, відповідно до п. 4 розділу «Відбір біологічного матеріалу та направлення його на молекулярно-генетичну експертизу (дослідження)» якого, відбір та направлення на проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) біологічного матеріалу осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, у разі, коли результати експертизи (дослідження) можуть бути використані для забезпечення завдань кримінального провадження, здійснюється згідно із ст. 242 КПК України, яка визначає підстави для призначення експертизи у кримінальному провадженні.
Проте зазначеними нормативними актами не врегульоване питання щодо порядку дій у разі відмови у наданні біологічних зразків для проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації особи, процесуальний статус якої відповідає визначеному у п.1 ч.1 ст. 5 Закону № 2391-IX (зокрема повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду).
Як було зазначено вище, примусове відібрання зразків у кримінальному провадженні відбувається лише у разі, коли зразки можуть бути використані для забезпечення завдань кримінального провадження.
Тобто, примусове відібрання біологічних зразків у особи для обов'язкової державної реєстрації геномної інформації, для цілей формування електронного реєстру геномної інформації людини, чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до рішення ЄСПЛ «Драган Петрович проти Сербії» від 14.04.2020, скарга № 75229/10, відсутність передбачуваності законодавства, яке встановлює процедуру відібрання зразків для ДНК-аналізу під час розслідування, порушує ст. 8 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що такий ступінь втручання в права, свободи та інтереси підозрюваного не виправдовує потреб досудового розслідування, та фактично буде застосований з іншою метою, яка є відмінною від досягнення завдань кримінального провадження.
За таких обставин, клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2023 № 978 «Порядок проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації людини», ст. 2, 8, 9, 93, 91, 160-166, 241, 245, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити слідчому СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 у задоволені клопотання про надання дозволу здійснити примусове відбирання біологічних зразків слини, букального епітелію та папілярних узорів пальців рук та долонь підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення молекулярно-генетичної та судово-дактилоскопічної експертизи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1