Справа № 404/256/25
Номер провадження 3/404/100/25
10 лютого 2025 року м. Кропивницький
Суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Завгородній Євген Віталійович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які були направлені з Кропивницького ДПП УПП в Кіровоградській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер не встановлено, не працюючої, проживаючої по АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Кропивницьким РУП ГУНП в Кіровоградській області направлено до суду матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з текстом протоколу про адміністративне правопорушення, 01.01.2025 близько 13 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи по АДРЕСА_2 , вчинила відносно свого сина гр. ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме нецензурно ображала, давала стусанів, штовала, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 , за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Також під час складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення, вказано її місце проживання, а також повідомлено її про місце розгляду справи. Таким чином ОСОБА_1 безперечно розуміла, що Кіровським районним судом м.Кіровограда будуть здійснюватися її виклики для розгляду вказаної справи. Будучи обізнаною про складання щодо нього протоколу про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових пояснень чи заперечення проти протоколу.
Крім того, на офіційному сайті Кіровського районного суду м. Кіровограда (https://kr.kr.court.gov.ua/sud1109/), в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи до розгляду було зазначено дату, час та місце розгляду справи.
У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відтак, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст. 1, 245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 38 КУпАП.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. З наведеного убачається, що об'єктивна сторона правопорушення передбачає наявність обов'язкових складових: діяння - вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного, економічного характеру та наслідків у вигляді настання / або можливості настання / шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої.
Частина 2 цієї статті передбачає вчинення домашнього насильства відносно малолітньої або неповнолітньої особи.
Європейський суд з прав людини в пункті 32, справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ст. 173-2 КУпАП передбачає можливість застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при отриманні письмових пояснень і оформленні протоколу про адміністративне правопорушення суперечить інтересам особи на захист, щодо якої пред'явлено обвинувачення.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», насильство у сім'ї це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Зазначене у цій же статті визначення пояснює, що психологічне насильство в сім'ї - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
В даному ж випадку, працівником поліції не було зібрано належних та об'єктивних доказів на підтвердження достовірності слів потерпілої особи.
Щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, де зазначається, що ОСОБА_1 вчиняла відносно свого сина гр. ОСОБА_2 психологічне насильство, мала намір вчинити у нього навмисне спричинення емоційної невпевненості, не розглядає дані твердження як реальні, оскільки працівниками поліції не встановлювалися і не підтвердженні дані факти, а будь-які докази щодо вчинення ОСОБА_1 даних активних дій відсутні.
Крім того, виходячи з аналізу матеріалів справи про адміністративне правопорушення,, а саме письмових пояснень ОСОБА_3 , встановлено, що остання зазначає про вчинення відносно неї даних активний дій, однак жодних доказів та пояснень щодо вчинення психологічного насильства відносно дитини, ні ОСОБА_3 ні працівниками поліції зібрано не було.
Таким чином, можна зробити висновок, що між ОСОБА_1 та її свекрухою існує фактичний триваючий та невирішений спір про порядок зустрічей та виховання дитини. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 пояснила, що прийшла до будинку свекрухи з наміром побачити свою дитину та подарувати подарунки на Новий рік, на що свекруха почала її проганяти, після чого почався конфлікт.
Надані на розгляд матеріали, у розумінні до вимог п. 14 ст. 1 Закону України « Про запобігання та протидію домашньому насильству», не містять доказів на підтвердження ознак психологічного насильства вчиненого саме з метою навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, якими могла завдаватись або завдана шкода психічному здоров'ю.
Виходячи з аналізу матеріалів справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що між ОСОБА_1 та її свекрухою існує фактичний триваючий та невирішений спір про порядок зустрічей та виховання дитини. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 пояснила, що прийшла до будинку свекрухи з наміром побачити свою дитину та подарувати подарунки на Новий рік, на що свекруха почала її проганяти, після чого почався конфлікт.
Таким чином, можна зробити висновок, що даний факт не розкрив намір ОСОБА_1 завдати навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, якими могла завдаватись або завдана шкода психічному здоров'ю гр. ОСОБА_2 .
Насильство в сім'ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Разом з тим, суперечка, про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Тобто факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді.
При цьому, суддя, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно - наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
Інакше кажучи, сам по собі спір між особами, із числа передбачених статтею 3 Закону України №2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та її свекрухою - відсутня. Дійсно мала місце обопільна словесна перепалка, однак, не кожна перепалка та спір є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Дослідивши письмові матеріали адміністративного провадження, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, тому вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 173-2, 245, 247, 277, 280, 283, 284 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Є. В. Завгородній