Справа № 385/1750/24
Провадження № 2/385/717/24
11.02.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив стягнути на свою користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 28000,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн та за надання правничої допомоги у розмірі 12793,30 грн.
Стислий виклад позиції сторін у справі
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 205465043 від 16.08.2021, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу «Volvo FH42T», державний номерний знак НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного договору ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. Так, 05.02.2022 о 22 год 20 хв в Одеській області в межах Одесського району, на 4 км автодороги Н-33 Одеса-Білгород Дністровський-Монаши ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volvo FH42T», державний номерний знак НОМЕР_1 став учасником ДТП, після чого покинув місце ДТП, мав ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цима був притягнутий Овідіопольським районним судом Одеської області до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП та за ст. 124 КУпАП постановою від 26.04.2022 в справі № 509/880/22. В даній ДТП було пошкоджено транспортний засіб Peugeot Partner, номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 .
Надалі ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування. Співробітниками ПрАТ «ВУСО» 08.02.2022 було здійснено огляд автомобіля, про що складено акт (протокол), фототаблицю пошкоджень, ремонтну калькуляцію. Факт ДТП від 05.02.2022 визнано ПрАТ «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується страховим актом № 2223591-1 від 21.02.2022. Також було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілому в сумі 28000 грн.
У зв'язку з цим в ПрАТ «Вусо» виникло право регресної вимоги з часу виплати страхового відшкодування, тобто з 21.02.2022.
29.07.2024 між ПрАТ «СК «Вусо» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 2+/07/2024 про відсутуплення прав вимоги від 29.07.2024, яким первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завдених первісному кредитору згідно додатку № 1 , в тому числі і за полісом обов'язкового страхування цивльно-правової відповідальності № 205465043 від 16.08.2021.
З метою досудового врегулювання відповідачу було скеровано вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу 05.08.2024, яку він проігнорував.
Позивач одночасно просить стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з 1211,20 грн сплаченого судового збору та 12793,30 грн на оплату правничої допомоги.
Відповідач ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву до нього про стягнення в порядку регресу не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається таким, що отримав копію ухвали судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі 23.01.2025. Відповідно, відповідач ОСОБА_2 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін до Гайворонського районного суду Кіровоградської області не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали, заяви та клопотання учасників справи
Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, яка не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру та Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою судді від 03.12.2024, після отримання у встановленому порядку інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд цивільної справи визначено провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та інших учасників справи, без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження.
30.12.2024 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, в якому він просив долучити копії постанов про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП. Зважаючи, що такі докази подані з позовною заявою, містяться в матеріалах справи, суд не вбачає підстав для повторного їх долучення та задоволення клопотання.
Ухвалою від 31.01.2025 продовжено судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільної справи на тридцять днів.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивача за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_2 , встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.
Полісом № 205465043 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «СК «ВУСО» ОСОБА_3 застраховано цивільну відповідальність забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Volvo FH42T», державний номерний знак НОМЕР_1 . Строк дії договору з 17.08.2021 по 16.08.2022 (а.с. 4)
З відповіді з НПУ вбачається, що 05.02.2022 Одеським РУП № 2 ГУНП в Одеській області зафіксовано вчинення ДТП (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3022038584456681) між автомобілями «Volvo FH42T», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та Peugeot Partner, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . За фактом складено протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 № 171185 щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП (а.с. 5-6).
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.04.2022 в справі № 509/880/22 при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 171185 ОСОБА_2 визнано винуватим за ст. 124 в тому, що він 05.02.2022 о 18:00 год, керуючи автомобілем «Volvo FH42T», номерний знак НОМЕР_1 допустив зіткнення з автомобілем та Peugeot, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.06.2022 в справі № 509/1206/22 визнано винуватим ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 130 КУпАП в тому, що він 05.02.2022, близько 22:20 год в Одеській області в межах Одесського району, на 4 км автодороги Н-33 Одеса-Білгород Дністровський-Монаши, керуючи автомобілем «Volvo FH42T», номерний знак НОМЕР_1 , став учасником ДТП, після чого покинув місце ДТП, мав ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с. 13).
Постановою Одеського апеляційного суду від 28.07.2022 в справі № 509/1206/22 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.06.2022 та повернуто апеляційну скаргу (а.с. 11-12).
З письмового пояснення від 05.02.2022 ОСОБА_4 (а.с. 8) вбачається, що 05.02.2022 відбулось ДТП за участь автомобіля Peugeot Partner, під його керуванням та «Volvo FH42T», номерний знак НОМЕР_1 . При цьому водій «Volvo FH42T», не зупинився та поїхав далі.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 05.02.2022 ДПР18 № 171185 щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП зі схемою місця ДТП (а.с. 9-10), протоколів про адміністративне правопорушення ДПР18 № 171235 та ДПР18 № 171235 від 05.02.2024 щодо ОСОБА_2 (а.с. 14, 15) вбачається, що 05.02.2022 сталось ДТП між автомобілями «Volvo FH42T», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та Peugeot Partner, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , ОСОБА_2 покинув місце ДТП та, надалі був зупинений та щодо нього складено протокол за ч. 4 ст. 130 КУпАП за вживання алкоголю після ДТП до проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння.
Заявами ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «ВУСО» від 07.02.2022 про відшкодування шкоди завданої автомобілю Peugeot Partner, під його керуванням, автомобілем «Volvo FH42T», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 яким застраховано цивільну відповідальність забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Volvo FH42T», (а.с. 17,18).
Поясненням ОСОБА_4 від 08.02.2022 про те що він керував автомобілем Peugeot Partner 05.02.2022 о 18:00 год, та в цей час автомобіль «Volvo FH42T», номерний знак НОМЕР_1 допустив зіткнення з його автомобілем та поїхав з місці ДТП він пикликав полійію які знайшли автомобіль «Volvo FH42T» там він і побачив водія вказаного автомобіля (а.с. 19).
З акту огляду від 08.02.2022 (а.с. 21), ремонтної калькуляції (а.с. 25-27), розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 2223593-1 21.02.2022, платіжного доручення № 7660 від 21.02.2022 вбачається, що було проведено огляд автомобіля Peugeot Partner номерний знак НОМЕР_2 , випадок ДТП визнано страховим, визначено суму відшкодування 28000,00 грн та виплачену таку власнику ОСОБА_4 .
З Договору про відступлення права вимоги № 29/07/2024 від 29 липня 2004 року вбачається, що, що ПрАТ «СК «ВУСО» відступило ФОП ОСОБА_1 право виомги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування (а.с. 31-32).
З платіжної інструкції № 10 від 30.07.2024 вбачається, що ФОП ОСОБА_1 сплачено ПрАТ «СК «ВУСО» 103741,50 грн за договором № 29/07/2024 про відступлення права вимоги (а.с. 35.
Додатком № 1 до вказаного договору підтверджується, що новий кредитор ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу за договором № 205465043, боржник ОСОБА_2 , сума страхового відшкодування 28000,00 грн (а.с. 33).
Повідомленням від 29.07.2024 вих № 2004120 ФОП ОСОБА_1 та ПрАТ «ВУСО» повідомили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відступлення права вимоги.
Застосоване судом законодавство
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.
При цьому, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/18006/15- ц (провадження № 14-176цс18) від 04.07.2018 року, у п. 49-51, 53, 55 -57 визначено, що згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Згідно ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до п. п. «в» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оцінка та висновки суду
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанови суду у справі про адміністративне правопорушення від 26.04.2022 у справі № 509/880/22, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи - ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, а також постанова суду від 14.06.2022 в справі № 509/1206/22, якою ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння після ДТП, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи наведену норму, вина відповідача встановлена та у порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують право позивача на відшкодування шкоди.
У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів, які б були підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд враховує, що принцип «jura novit curia» застосовується у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Але застосування судом цього принципу не є безмежним.
Враховуючи, що позивач в позові покликався на юридичну підставу позову - право регресу згідно з п. п. «а» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин (особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції), зазначаючи, що регрес виник у зв'язку з притягненням ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду після ДТП (юридична підстава позову), однак суд суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, та підставою для регресу (юридичною підставою позову), самостійно застосовувавши право до фактичних обставин спору, вважає п. п. «в» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (на даний час ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. 77-78 ЦПК України.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, §29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23,25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.
Так, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги (з урахуванням уточнень) є законними, обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по справі
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією, які містяться у матеріалах справи (а.с. 46). На підставі наведеного, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Від відповідача клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу не надходило.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Трикозом Д. Є. укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 88 від 01.02.2024 (а.с. 40-41). Зазначене стверджується також ордером на надання правничої допомоги серії АІ № 1723507 (а.с. 45). Так, згідно Додаткової угоди № 1 Акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 18.10.2024 загальна сума правової допомоги складає 12793,30 грн. (а.с. 42), що також стверджується копією Квитанції до прибуткового касового ордера від 18.10.2024 (а.с. 43).
В Додатковій угоді № 1 Акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 18.10.2024 вказано перелік наданих авдкатом послуг, кількість витраченого часу та вартість кожної послуги і загальна вартість наданих адвокатом послуг в справі. Так адвокат: вивчав матеріали страхової спарви , формував правову позицію - 1 год, 1059,80 грн, готував та відправляв адвокатські запити - 1 год, 1059,80 грн, готував позовну заяву - 2 год, 6056,00 грн, готував процесуальні документи у необхідній кількості - 1 год, 1059,80 грн, готував заяви та клопотання до суду - 0,5 год, 529,9 грн, представляв інтереси позивача в суді - 1 год, 3028 грн, всього 12793,30 грн.
З ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
6) інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
9) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Отже, з вказаного позивачем переліку наданих - отриманих послуг - підготовка процесуальних документів у необхідній кількості для подачі позову (1059,80 грн) не є видом адвокатської діяльності, наданою правовою допомогою, а тому підстав для стягнення коштів за таку суд не вбачає. Крім того, розгляд справи проводився в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, отже послуга представництво інтересів позивача в Гайворонському раойнному суді (3028 грн) не надавалась.
У зв'язку з наведеним, виходячи з принципу реальності витрат, підстав для стягнення витрат щодо згаданих вище послуг немає.
Виходячи з наведеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8705,20 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про відшкодування збитків у порядку регресу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завдані збитки у порядку регресу в сумі - 28000,00 грн, 1211,20 грн сплаченого судового збору та 8705,20 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 37916 (тридцять сім тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн 40 коп.
Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Кропивницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 11.02.2025.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 11.02.2025