Справа № 206/696/25
Провадження № 1-кп/206/224/25
10.02.2025 Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в режимі відеоконференції обвинувальний акт по кримінальному провадженню відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62023050000000491 від 21.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник-адвокат ОСОБА_5
06 лютого 2025 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України. В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Обвинувачений та захисник, кожний окремо, в підготовчому судовому засіданні просили повернути кримінальне провадження під № 62023050000000491 від 21.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 408 КК України прокурору для усунення недоліків. Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного висновку. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 1, 2 ст. 8 КПК України). Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором. Тобто, після отримання обвинувального акта суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду. Статтею 291 КПК України визначені вимоги до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов'язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність. Згідно з п. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, які мають значення для кримінального правопорушення. Як вказують приписи ч. 1 ст. 91 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які, виходячи зі змісту закону, має містити обвинувальний акт в формулюванні обвинувачення, з посиланням на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, - покладається на слідчого, прокурора. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , не містить посилання на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими і які відносять до предмету доказування у кримінальному провадженні. Зі змісту обвинувального акту, що є предметом судового розгляду, вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що вій, проходячи військову службу за мобілізацією, перебуваючи на посаді старшого водія 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 01.11.2022, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, пере бажаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , в АДРЕСА_1 , після чого свої службові обов?язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, проте дату та час припинення кримінального правопорушення в обвинувальному акті не зазначено. Таким чином не розкрита об'єктивна сторона злочину. Дезертирство є триваючим злочином і починається з моменту самовільного залишення місця військової служби, самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Фактична тривалість уникнення від військової служби може мати значення при визначення ступеня суспільної небезпечності цього діяння та призначення покарання. Таким чином, при триваючому злочині (проступку) особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадіння моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину. Завершення триваючого злочину це день його припинення за волею або всупереч волі винного, в тому числі викриття особи у вчиненні злочину. Так, обвинувачений в даному випадку, перебував в злочинному стані весь проміжок часу до моменту припинення злочину, а тому місцем вчинення злочину в даному випадку є місце закінчення злочину, однак органом досудового розслідування зазначена обставина не встановлена, а як вбачається з обвинувального акту правопорушення досі триває, оскільки дати закінчення кримінального правопорушення обвинувальний акт також не містить. Крім того, як вбачається з обвинувального акту обвинувачений залишив місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , проте місце закінчення кримінального правопорушення обвинувальний акт не містить. Вказана обставина позбавляє суд встановити місце злочину в розумінні п. 1 ст. 91 КПК України. Згідно ч.9 ст. 615 КПК України, під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством. Таким чином, враховуючи відсутність в обвинувальному акті місця закінчення кримінального правопорушення, суд позбавлений можливості визначити в порядку ст. 32 КПК України чи підсудна вказана справа Самарському районному суду м. Дніпропетровська. Така неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов'язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст. 22 КПК України), а тому ці обставини унеможливлюють призначити такий обвинувальний акт до судового розгляду. Враховуючи вищевикладене суд, у відповідності до положень ст. 28 КПК України (розумні строки) та керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень ст. 314 КПК України, виходячи з мети забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження, вважає за необхідне повернути прокурору обвинувальний акт для усунення недоліків, так, як це сприятиме дотриманню положень, як КПК України, так і Конвенції. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3-7,314316,336,372 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62023050000000491 від 21.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 408 КК України - повернути прокурору Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону для усунення вказаних недоліків. Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1