Справа № 202/6553/24
Провадження № 2/202/627/2025
(ЗАОЧНЕ )
30 січня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Мариніна О.В.
при секретарі Куліш А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/6553/24 за позовною заявою позовною заявою Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення вартості її утримання,
Позивач через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про ОСОБА_1 про стягнення вартості її утримання, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 20 липня 2021 року наказом № 361 о/с ОСОБА_1 було зараховано на навчання до Донецького державного університету внутрішніх справ та укладено Контракт про здобуття освіти, який втрачено внаслідок окупації університету.
Наказом від 21 лютого 2023р. № 84 о/с рядового поліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 22 лютого 2023 року.
23.02.2023 року ОСОБА_1 Донецьким державним університетом внутрішніх справ було вручено особисто повідомлення від 23.02.2023 року про зобов'язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов'язані з її утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського та договір про розстрочення платежу витрат на утримання, який запропоновано укласти у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін, що підтверджується особистим підписом Відповідача на даному повідомленні.
Керуючись п. 6 Порядку 23.02.2023 р. між Донецьким державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено Договір № 145/02-23 про розстрочення платежу витрат на утримання на суму 44 426,56 грн (сорок чотири тисячі чотириста двадцять шість гривень 56 копійок) строком на 12 (дванадцять) календарних місяців, а саме з 23 лютого 2023 року по 22 лютого 2024 року, однак за цей час Відповідачем не сплачено жодної частки від загальної суми договору. Зобов'язання відповідача по Договору № 145/02-23 про розстрочення платежу витрат на утримання на суму 44 426,56 грн (сорок чотири тисячі чотириста двадцять шість гривень 56 копійок) не виконані в повному обсязі.у звязку з чим позивач звернувся до суду із захистом своїх прав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлений, свого представника до суду не направив, причини неявки суду не повідомив, відзиву та заперечень проти позову не надав.
Представник третьої особи надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Згідно ст. 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Судом встановлено, що 20 липня 2021 року наказом № 361 о/с ОСОБА_1 було зараховано на навчання до Донецького державного університету внутрішніх справ.
Між Донецьким державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції України в Донецькій області та ОСОБА_1 було укладено Контракт про здобуття освіти у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, типова форма якого затверджена Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України № 173 від 01.03.2017р. «Про затвердження типових форм контрактів про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських», копія якого відсутня через те, що під час окупації університету було втрачено частину службових документів, серед яких були Контракти про здобуття освіти в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
На підтвердження існування договірних відносин позивачем долучено Анкету кандидата на навчання, заява ОСОБА_1 про направлення на навчання до Донецького державного університету внутрішніх справ та журнал обліку відвідування занять та успішності навчальної групи, наказ № 361 о/с про зарахування на навчання до Донецького державного університету внутрішніх справ за кошти Державного бюджету.
Наказом від 21 лютого 2023р. № 84 о/с рядового поліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 22 лютого 2023.
Відповідно до ч. 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції за тих же підстав, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 1 зазначеного визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: 1) дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будьяких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 2) звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Тобто, звільнення зі служби за власним бажанням є підставою відшкодування особою витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
Пунктом 5 Порядку визначено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС України витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунку для перерахування коштів.
23.02.2023 року ОСОБА_1 Донецьким державним університетом внутрішніх справ було вручено особисто повідомлення від 23.02.2023 року про зобов'язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов'язані з її утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського та договір про розстрочення платежу витрат на утримання, який запропоновано укласти у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін, що підтверджується особистим підписом Відповідача на даному повідомленні.
Згідно довідці-розрахунку загальна вартість відшкодування фактичних витрат на грошове, продовольче, речове, медичне забезпечення та витрат на оплату комунальних послуг ОСОБА_1 в Донецькому державному університеті внутрішніх справ складає: 44 426,56 грн (сорок чотири тисячі чотириста двадцять шість гривень 56 копійок).
23.02.2023 р. між Донецьким державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено Договір № 145/02-23 про розстрочення платежу витрат на утримання на суму 44 426,56 грн (сорок чотири тисячі чотириста двадцять шість гривень 56 копійок) строком на 12 (дванадцять) календарних місяців, а саме з 23 лютого 2023 року по 22 лютого 2024 року.
За цей час Відповідачем не сплачено жодної частки від загальної суми договору. Зобов'язання відповідача по Договору № 145/02-23 про розстрочення платежу витрат на утримання на суму 44 426,56 грн (сорок чотири тисячі чотириста двадцять шість гривень 56 копійок) не виконані в повному обсязі.
Відповідно до п. 8 Порядку, у разі відмови особи від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася така особа.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Статтею 5 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №461/5577/15-ц (провадження №14-18цс18) визначено, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). За правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо договорів та інших правочинів, укладених відповідно до норм ЦК України, інших актів цивільного законодавства, оскільки вони відрізняються від адміністративних договорів, спори щодо яких розглядаються адміністративними судами, тим, що згідно зі ст. 4 КАС України адміністративний договір - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх воле узгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг. Для таких спорів характерна наявність відносин влади і підпорядкування, а для правочинів, укладених згідно із цивільним законодавством за участю суб'єкта владних повноважень, відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.
Із наданих позивачем доказів, судом встановлено, що в силу ст.509 ЦК України між сторонами виникли зобов'язальні відносини.
Таким чином, спір, предметом якого є відшкодування ОСОБА_3 , як фізичною особою витрат, пов'язаних з її утриманням під час навчання у Донецькому юридичному інституті МВС України, у зв'язку з невиконанням нею договірних зобов'язальних відносин підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом позову є захист порушених та невизначених прав, що виникають із цивільного договору про здобуття освіти у закладі вищої освіти та поряд з цим відсутні питання щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень,
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача вартість утримання відповідача в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі : 44 426,56 грн.
Відповідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн., сплачений останнім при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 629 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 128, 131, 141, 259, 263-265, 268, 259 263, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість її утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 44 426,56 грн (сорок чотири тисячі чотириста двадцять шість гривень 56 копійок) та судові витрати в сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за сплату судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя О. В. Маринін