Справа № 212/10674/24
2/212/426/25
11 лютого 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ваврушак Н.М., за участю секретаря судового засідання Яненко О.Ю., розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої суми заробітної плати,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», відповідач) та просить стягнути з відповідача 5982,33 гривень недоплаченої частки заробітної плати за червень, липень, серпень 2024 року. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він по цей час працює на посаді машиніста електровоза в СП «Криворізьке локомотивне депо» РФ «Придніпровська залізниця» AT «Українська залізниця». У вказаний період позивач відпрацював 199,5 годин робочого часу у червні 2024 року, 198 годин робочого часу у липні 2024 року та 211,5 годин робочого часу у серпні 2024 року відповідно до своєї займаної посади та був фактично зайнятий на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, що підтверджується довідкою відповідача (роботодавця). Позивачу відомо про проведення атестації робочих місць за умовами праці за професіями машиніст електровоза, машиніст тепловоза, помічник машиніста електровоза, помічник машиніста тепловоза. За результатами атестації робочих місць були виявлені важкі та шкідливі умови праці та особливо важкі та особливо шкідливі умови праці, що є підставою відповідно до чинного законодавства та Галузевої угоди на отримання доплати до тарифної ставки. Так, відповідно до Розрахунків розміру доплат (в % до тарифної ставки), що є невід'ємною частиною атестації робочих місць, за важкі та шкідливі умови та за особливо важкі та особливо шкідливі умови праці в залежності від їх фактичного стану відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 №387/22-78 розмір доплат становить: машиніст електровоза та машиніст тепловоза (окрім 2ТЕ116) та помічник машиніста електровоза, помічник машиніста тепловоза (окрім 2ТЕ116) - 12% до тарифної ставки; машиніст тепловоза 2ТЕ116 та помічник машиніста тепловоза 2ТЕ116 - 16% до тарифної ставки. Але роботодавець про виявлення ступеня важких та шкідливих умов праці, в яких працює позивач, за результатами атестації робочих місць, що надає право позивачу на доплату до тарифної ставки в розмірі 12%, не доводив. Позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав. Просить стягнути на його користь доплату за роботу в важких та шкідливих умовах праці в сумі 5982,33 гривень.
Ухвалою суду від 01 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, а також роз'яснено право сторін клопотати перед судом про розгляд справи з їх викликом. Розгляд призначено на 27 листопада 2024 року.
Сторона відповідача скористалися правом подання відзиву, де просили відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне. Позивач у позовній заяві вказує, що на підставі законів та відповідно до результатів карт умов праці - робоче місце машиніста електровоза віднесено до категорії із важкими та шкідливими умовами праці та встановлено право на доплату у відсотках від посадового окладу (тарифної ставки) у розмірі 12%, які на думку позивача не були виплачені відповідачем. Проте, у відповідності до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (зі змінами внесеними згідно з Законом № 2352-ІХ від 01.07.2022, далі - Закон № 2136-ІХ) зазначається, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України (ч. 2 ст. 1 Закону № 2136-ІХ). Згідно ч. 2 ст. 10 Закону № 2136-ІХ, роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Частиною 2 статті 15 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР (далі - Закон №273/96) визначено особливості умов праці, соціально-побутового і житлового забезпечення, режиму робочого часу та часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту загального користування, робота яких безпосередньо пов'язана з рухом поїздів, встановлюються АТ «Укрзалізниця» згідно з чинним законодавством України за погодженням з галузевими профспілками. Протоколом правління АТ «Укрзалізниця» від 26.06.2023 № Ц-85/39 Ком. т. затверджені зміни до Положення про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця». Пунктом 1.3. Положення визначено, що положення є нормативно-правовим актом, який регламентує питання організації оплати праці, порядок і умови оплати праці та визначення індивідуальної заробітної плати працівників АТ "Укрзалізниця", у тому числі працівників апарату управління АТ «Українська залізниця», регіональних філій, філій та їх структурних підрозділів. Пунктом 2.5. Положення визначено особливості оплати праці працівників локомотивних бригад. Пунктом 6.8. Положення визначено перелік доплат за роботу у важких і шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих умовах праці для запроваджених у відсотковому вираженні до тарифної ставки для робітників. Відповідно до ст.18 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації і є обов'язковими для роботодавця та працівника. Статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою. Сторони Колективного договору, дію якого було продовжено на 2024 рік відповідними постановами, визначено, що працівники локомотивних бригад визначені, як працівники яким вже визначені шкідливі і важки умови праці і нарахування та виплата заробітної плати провадиться з урахуванням відповідних умов праці. Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, не передбачені Колективним договором, вже враховані в тарифній ставці працівника у відповідності до Положення про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого Протоколом правління АТ «Українська залізниця» від 26.06.2023 № Ц-85/39 Ком. т., тому вимоги позовної заяви є безпідставними. 08 січня 2025 року окремо подані пояснення представника відповідача, у яких також просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторона позивача не скористалася правом подання відповіді на відзив.
27 листопада 2024 року та 20 січня 2025 року справу знято з розгляду.
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 працює машиністом електровоза в АТ «Українська залізниця», що підтверджено службовим посвідченням № 209 Т 4-2. (а. с. 15)
Позивач, посилається на те, що відповідач при здійсненні нарахування йому заробітної плати за червень, липень, серпень 2024 року не дотримався вимог п. 3.2.4. та Додатку №1 до Галузевої угоди на 2002-2006 роки, не врахував наказ від 20.07.2023 №560/ТЧ «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці локомотивних бригад тягового рухомого складу», яким визначено умови праці із шкідливими і важкими умовами праці працівникам локомотивних бригад, не здійснив нарахування та виплату 12% до тарифної ставки за важкі та шкідливі умови праці.
Однак, суд не погоджується з даним твердженнями, вважає їх не обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Пунктом 3.2.4. Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки визначено, що доплати і надбавки працівникам галузі встановлюються згідно з додатком №1. (а. с. 70-72)
Додатком №1 до Галузевої угоди передбачено нарахування працівникам за роботу у важких і шкідливих умовах праці - до 12%. (а. с. 73-74) При цьому, треба зауважити, що Додаток № 1 не конкретизує посади працівників.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території нашої держави було введено воєнний стан, який триває і на даний час. Враховуючи триваючі на території України активні бойові дії, всі промислові та інші галузі України, так само як і працівники, потрапили в скрутне становище та були змушені пристосовуватися до роботи в умовах війни.
Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У відповідності до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ (зі змінами внесеними згідно з Законом №2352-ІХ від 01.07.2022, далі по тексту Закон №2136-ІХ), на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
Згідно із ч. 2 ст. 10 Закону №2136-ІХ, роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Частиною 2 статті 15 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04 липня 1996 року №273/96-ВР (далі по тексту Закон №273/96) визначено, що особливості умов праці, соціально-побутового і житлового забезпечення, режиму робочого часу та часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту загального користування, робота яких безпосередньо пов'язана з рухом поїздів, встановлюються АТ «Укрзалізниця» згідно з чинним законодавством України за погодженням з галузевими профспілками.
Протоколом правління АТ «Укрзалізниця» від 26.06.2023 №Ц-85/39 Ком. т. затверджені зміни до Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» (Додаток №1). (а. с. 124-129)
Згідно із п. 1.3. Положення, положення є нормативно-правовим актом, який регламентує питання організації оплати праці, порядок і умови оплати праці та визначення індивідуальної заробітної плати працівників АТ «Укрзалізниця», у тому числі працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних підрозділів.
Положення розроблене відповідно до Кодексу законів про працю України, законів України «Про оплату праці», «Про запобігання корупції», Генеральної угоди, Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», та є невід'ємною частиною Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками (п. 1.1. Положення).
Пунктом 2.5. Положення визначено особливості оплати праці працівників локомотивних бригад. Так, підпунктом 2.5.2. визначено, що робітникам локомотивних бригад структурних підрозділів регіональної філії, філії «Українська залізнична швидкісна компанія», філії «Енергоремтранс», філії «Пасажирська компанія» встановлюються наступні годинні тарифні ставки, зокрема, машиністу електровоза, тепловоза, паровоза, електропоїзда, дизель-поїзда - 65,48 гривен.
Та зауважено, що годинні тарифні ставки встановлені з урахуванням умов праці.
Також у п. 6.8. Положення зазначено, що доплата за роботу у важких і шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих умовах праці запроваджується для робітників (у тому числі відрядників), електромеханіків диференційовано в розмірах:
4, 8, 12 відсотків тарифної ставки (окладу) - на роботах із важкими і шкідливими умовами праці;
16, 20, 24 відсотки тарифної ставки (окладу) - на роботах із особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці.
Доплати встановлюються за результатами атестації робочих місць і виплачуються за час фактичної роботи (зайнятості) працівника на таких роботах протягом зміни.
При раціоналізації робочих місць і поліпшенні умов праці доплати можуть зменшуватися або їх може бути відмінено повністю.
Робітникам, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», за роботу зі шкідливими умовами праці встановлено 36-годинний робочий тиждень, годинні тарифні ставки, передбачені для 40-годинного робочого тижня, підвищуються на коефіцієнт 1,11.
Комісія з питань оплати праці (розділ 10 цього Положення) має право за погодженням із відповідним профспілковим органом встановлювати майстрам, начальникам дільниць і цехів, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям при їх роботі на дільницях, у цехах і на виробництвах, де більше половини чисельності робітників отримують доплати за шкідливі умови праці, доплати в розмірі до 12 відсотків, а за особливо шкідливі умови праці - до 24 відсотків посадового окладу.
Для робітників, оплата праці яких проводиться за тарифними ставками, встановленими з урахуванням важких і шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих умов праці, доплата за умови праці не встановлюється.
У разі несвоєчасного проведення атестації робочих місць за умовами праці у визначені строки, виплата доплат продовжується в розмірах, визначених попередньою атестацією, до проведення наступної.
Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків.
Шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.
Атестація робочих місць за умовами праці працівників локомотивних бригад проводилася відповідно до графіку на 2023 рік та з дотриманням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затверджених Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41, та Головного державного санітарного лікаря України від 01.09.1992 року, з врахуванням наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 26.12.2007 №627-Ц «Про затвердження Переліку робіт з підвищеною небезпекою, з важкими та шкідливими умовами праці на підприємствах і в організаціях залізничного транспорту України».
Додатком № 9, який є невід'ємною частиною Колективного договору Криворізького локомотивного депо на 2011-2012 роки, дію якого було продовжено на 2024 рік, визначено: «Запроваджувати для робітників диференційовані (по ступенях) доплати в розмірі 4, 8, 12 відсотків тарифної ставки (окладу) на роботах з важкими і шкідливими умовами праці та 16 відсотків тарифної ставки (окладу) на роботах із особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці. Установлювати доплати за результатами атестації робочих місць і нараховувати їх за час фактичної зайнятості робітника на таких роботах. При подальшій раціоналізації робочих місць і поліпшенні умов праці доплати зменшувати або відміняти повністю. Перелік конкретних робіт, робочих місць і розміри доплат за несприятливі умови праці включати у колективний договір одночасно з заходами по поліпшенню умов праці. Годинні тарифні ставки для локомотивних бригад встановлені з урахуванням умов праці. Доплата робітникам локомотивних бригад за умови праці не встановлюється.».
Згідно зі ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів (ст. 14 Закон України «Про оплату праці»).
Засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців визначаються Законом України «Про колективні договори і угоди».
Закон України «Про колективні договори і угоди» передбачає, що колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі. Зокрема, на галузевому рівні укладаються галузеві (міжгалузеві) угоди.
Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди», сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.
Статтею 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» передбачено, що соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі. До сторін соціального діалогу на галузевому рівні належать - профспілкова сторона, суб'єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади.
Тобто, галузева (міжгалузева) угода є складовою частиною договірного регулювання заробітної плати.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості; трудових відносин; умов і охорони праці; житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку; умов зростання фондів оплати праці; встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.
Зважаючи на викладене, конкретний розмір тарифних ставок (окладів) працівників, а також періодичність та порядок перегляду саме конкретних тарифних ставок (окладів) кожного працівника не є предметом регулювання галузевої угоди. Безпосередніми засобом такого регулювання є колективні та трудові договори. Тобто, норми галузевої угоди не є нормами прямої дії для регулювання трудових відносин за окремо визначеним трудовим договором.
До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Перелік виплат, які включаються до фондів основної та додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат, визначений розділом 2 Інструкції зі статистики заробітної плати.
Винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами) є лише однією зі складових фонду основної заробітної плати і не охоплює весь фонд заробітної плати підприємства.
Годинні тарифні ставки для робітників, оплата праці яких проводиться за тарифними ставками, встановленими з урахуванням важких і шкідливих (зокрема, локомотивних бригад) встановлені з урахуванням умов праці. Доплата робітникам локомотивних бригад за умови праці не встановлюється, оскільки годинні тарифні ставки робітникам локомотивних бригад розраховані з урахуванням умов праці, тобто доплата за роботу у важких і шкідливих умовами праці закладена у годинну тарифну ставку, тому й не потребує окремого нарахування. Тобто відповідачем дотриманні як вимоги чинного законодавства, так і вимоги Галузевої угоди з додатками та Колективного договору з додатками.
Згідно із частинами 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд доходить висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, віднести витрати по сплаті судового збору за рахунок держави, оскільки при поданні позову до суду позивач був звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої суми заробітної плати.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ: 40075815, за юридичною адресою: вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150.
Повний текст рішення суду складено та підписано 11 лютого 2025 року.
Суддя: Н. М. Ваврушак