Справа № 201/1408/25
Провадження № 1-кс/201/553/2025
Іменем України
10 лютого 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчий слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130000143 від 31.01.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч.1 ст.263 КК України,
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що досудовим слідством встановлено, що до відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що 30.01.2025 близько о 21:00 год. невстановлена особа, перебуваючи за адресою м. Дніпро, вул. Мандриківська, біля буд. 340Б грубо порушила громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, із застосуванням вогнепальної зброї.
31.01.2025, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України, за даним фактом слідчим слідчого відділення відділу поліції №2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042130000143 за попередньою правовою кваліфікацією - ч. 4 ст. 296 КК України.
В ході досудового розслідування допитаний в якості потерпілого ОСОБА_5 показав, що 30.01.2025 приблизно об 21:00 год., раніше знайомий ОСОБА_6 , перебуваючи на ділянці місцевості за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, б.340Б, побачив потерпілого ОСОБА_5 , який знаходився за кермом автомобіля марки «BMW» модель «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 ,чорного кольору, та тримаючи в руці, предмет схожий на пістолет, умисно здійснив три постріли у бік потерпілого, при цьому будь-яких тілесних потерпілий не отримав, однак був пошкоджений вище вказаний транспортний засіб.
31.01.2025 слідчим відділу поліції №2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_7 за адресою: м. Дніпро, Бульвар Слави, біля буд. 18, було проведено огляд пошкодженого нападником автомобіля марки «BMW» модель «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та теперішнім користувачем є ОСОБА_5 , який добровільно надав дозвіл на огляд вказаного автомобіля. В ході огляду автомобіля на водійських дверях було виявлено два отвори, овальної форми, та при подальшому їхньому огляді було здійснено змив з країв отворів на марлевий тампон змоченого спиртовмісною рідиною, який в подальшому поміщено до паперового конверту.
Відповідно до свідоцтва про право про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 власником автомобіля марки «BMW» модель «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 - являється ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В рамках кримінального провадження все вилучене майно було визнано речовими доказами. Вищевказані речі можуть мати доказове значення в рамках досудового розслідування кримінального провадження та будуть направлені на відповідні експертні дослідження.
Враховуючи, що вказані предмети, а саме:
-змив з країв отвору № 1 та № 2, здійснений з водійських дверей автомобіля марки «BMW» моделі «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, на марлевий тампон змоченого спиртовмісною рідиною, який поміщено до паперового конверту НПУ ГСУ;
-автомобіль марки «BMW» модель «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , який опечатано бирками (пломбами) NPP 0219790, NPP 0219791, NPP 0219792, NPP 021973, NPP 0219794, NPP 0219795, NPP 0219796, мають значення для доказування у кримінальному провадженні, та може бути використаний як доказ факту вчинення злочину, а також у даному випадку є необхідність у проведенні судових експертиз, а тому не застування арешту на вказане майно може призвести до його знищення, відчуження, приховування, інших незаконних дій, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
З метою забезпечення кримінального провадження шляхом їх збереження, слідчий просить задовольнити подане клопотання.
Слідчий у судове засідання не з'явився, надав заяву про слухання справи за його відсутністю, просив клопотання задовольнити.
Власник майна у судове засідання не з'явився, від користувача ОСОБА_5 до суду надійшла заява про слухання справи за його відсутністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Враховуючи викладене, а також стислі строки розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя вважає за можливе розглянуте вказане клопотання без участі власника, роз'яснивши йому про право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. (ст. 174 КПК України).
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що до відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що 30.01.2025 близько о 21:00 год. невстановлена особа, перебуваючи за адресою м. Дніпро, вул. Мандриківська, біля буд. 340Б, здійснила незакінчений замах на вбивство заявника.
Відомості про вищевказане правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130000143 від 31.01.2025. Попередня правова кваліфікація - ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
31.01.2025 постановою прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра матеріали досудових розслідувань № 12025042130000143 та № 12025042130000174 були об'єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєно єдиний реєстраційний номер 12025042130000143, так як в ході проведення досудового слідства на теперішній час не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються досудові розслідування, вчинені однією особою (особами).
Відповідно до заяви ОСОБА_5 , останній добровільно надав дозвіл співробітникам відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснити огляд транспортного засобу марки «BMW» модель «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 .
31.01.2025 слідчим відділу поліції №2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_7 за адресою: м. Дніпро, Бульвар Слави, біля буд. 18, було проведено огляд автомобіля марки «BMW» модель «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та користувачем є ОСОБА_5 . У ході огляду автомобіля на водійських дверях було виявлено два отвори, овальної форми та при подальшому їхньому огляді було здійснено змив з країв отворів на марлевий тампон змоченого спиртовмісною рідиною, який в подальшому поміщено до паперового конверту.
Постановою слідчого від 31.01.2025 змив з країв отвору № 1 та № 2, здійснений з водійських дверей автомобіля марки «BMW» моделі «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, на марлевий тампон змоченого спиртовмісною рідиною, який поміщено до паперового конверту НПУ ГСУ; автомобіль марки «BMW» модель «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , який опечатано бирками (пломбами) NPP 0219790, NPP 0219791, NPP 0219792, NPP 021973, NPP 0219794, NPP 0219795, NPP 0219796 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025042130000143 від 31.01.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч.1 ст.263 КК України.
Відповідно до свідоцтва про право про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 власником автомобіля марки «BMW» модель «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
На підставі вимог ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктові 1 частини другої статті 170 цього Кодексу): 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.
Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
З урахуванням досліджених обставин кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення доведено можливість доказового значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні вилученого під час огляду майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно зі статтею 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень як слідчого судді.
Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
У даному випадку вилучене під час огляду майно постановою слідчого від 31.01.2025, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, як такі, що містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже, оскільки зазначене у клопотанні слідчого майно цілком відповідає критеріям зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України та ст. 98 КПК України, а тому існують достатні правові підстави для накладення арешту на це майно, з метою його збереження задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженню, оскільки незастосування арешту може призвести до його знищення чи приховування.
Слідчий суддя також зазначає, що відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов'язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Спеціальні положення про збереження речових доказів та вирішення питання про них одночасно з постановленням судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, базується на засаді безпосередності дослідження показань, речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що вказане вище майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, вказаного в клопотанні сторони обвинувачення, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження завданням кримінального провадження.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Крім того, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Разом з тим, згідно зі ст.ст. 7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Одночасно із системного аналізу зазначених норм випливає, що арешт накладається не на будь-яке майно, що є речовими доказами, а лише на те, з приводу якого є підстави уважати, що воно може бути знищене, пошкоджене чи спотворене іншим чином.
Так річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Цивільного кодексу України). Тобто ознаками речі є її властивість задовольняти потреби людини, бути об'єктом цивільно-правового обігу, мати споживчі якості. Таким чином, не можуть бути визнані речами предмети матеріального світу, які не наділені корисними властивостями, зокрема змиви різноманітних слідів.
Вилучення таких предметів, очевидно, не пов'язано з обмеженням права власності конкретної особи.
Також перелічені предмети належать до групи речових доказів, які відповідно до п. 4 ч. 9 ст.100 КПК України є майном, що не має жодної цінності й не може бути використане, тому знищується, а у разі необхідності передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.
Зважаючи на викладене, немає підстав уважати такі предмети тимчасово вилученими та накладати на них арешт, тому що згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. А такі матеріальні об'єкти, характеризуються ознакою неможливості їх використання (п.4 ч.9 ст.100 КПК України).
Водночас у разі вилучення під час проведення огляду місця події матеріального об'єкта, що не має ознак речі і не має жодної цінності, накладення арешту на такий об'єкт убачається недоцільним.
Збереження таких речових доказів було забезпечено надання цим об'єктам матеріального світу постановою слідчого статусу речових доказів та передачею в камеру зберігання речових доказів, відтак загроза їх знищенню, пошкодженню, спотворенню чи іншій зміні відсутня.
Відтак, слідчий суддя вважає, що клопотання в частині накладення арешту на змив з країв отвору № 1 та № 2, здійснений з водійських дверей автомобіля марки «BMW» моделі «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, на марлевий тампон змоченого спиртовмісною рідиною, який поміщено до паперового конверту НПУ ГСУ, задоволенню не підлягає.
Аналізуючи вищенаведені обставини, суддя слідчий приходить до висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню частково - в частині накладення арешту на автомобіль, адже він є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Разом із тим, слідчий суддя вважає, що немає процесуальної доцільності у забороні користуватися вказаним вилученим майном. Без шкоди для досудового розслідування майно може бути передано на відповідальне зберігання його власнику і його перебування в органі досудового розслідування порушує його право мирного користування майном.
У даному кримінальному провадженні проведення відповідних слідчих дій з даним майном можливе без позбавлення власника майна користуватися ним, тому немає потреби надалі зберігати це майно під охороною державного органу. Його належне збереження як речового доказу у кримінальному провадженні має забезпечити його власник.
Відповідно до п. 41 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), уведеною в дію спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010р. № 51/401/649/471/23/125, майно, на яке накладено арешт, передається згідно з рішенням слідчого, прокурора та суду, виходячи з конкретних обставин та інтересів справи, на зберігання представникові територіальної держадміністрації або житлово-експлуатаційної організації, державної служби охорони органів внутрішніх справ, а також організації, якій завдані збитки, або власникові цього майна чи його родичу, якому роз'яснюється його відповідальність за зберігання прийнятого майна, про що у нього відбирається розписка.
Таким чином, вилучене в ході проведеного огляду майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130000143 від 31.01.2025, на тимчасово вилучений в ході проведення огляду місця події від 31.01.2025, за адресою: м. Дніпро, Бульвар Слави, біля буд. 18, автомобіль марки «BMW» модель «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , який опечатано бирками (пломбами) NPP 0219790, NPP 0219791, NPP 0219792, NPP 021973, NPP 0219794, NPP 0219795, NPP 0219796.
У іншій частині клопотання - відмовити.
Зобов'язати уповноважену особу органу досудового розслідування, прокурора у кримінальному провадженні або іншу уповноважену особу повернути власнику автомобіль марки «BMW» модель «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , який опечатано бирками (пломбами) NPP 0219790, NPP 0219791, NPP 0219792, NPP 021973, NPP 0219794, NPP 0219795, NPP 0219796.
Зобов'язати власника повідомляти письмово слідчого/дізнавача, прокурора про зміну місця зберігання майна та надавати доступ до місця його зберігання за першою вимогою слідчого/дізнавача і, за необхідності, за вимогою слідчого/дізнавача доставляти вищевказане майно для проведення слідчих дій.
Уповноваженій особі органу досудового розслідування, прокурору у кримінальному провадженні або іншій уповноваженій особі попередити власника під розпис про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України в разі вчинення будь-яких незаконних дій щодо арештованого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1