Справа № 211/2203/24
Провадження № 2/211/147/25
іменем України
11 лютого 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Данилової О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, що мала місце 25.12.2023, також просить стягнути судові витрати по справі: судовий збір у сумі 1 211,20 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5 200,00 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 4 000,00 грн. В обґрунтування вимог зазначила, що відповідно до Договору фінансового лізингу №ЧГ-2 580 від 24.02.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ») та ОСОБА_1 , Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв в якості Об'єкта лізингу наступне майно: автомобіль марки ВАЗ 21121, рік випуску 2007, строк лізингу 24 місяці, загальна сума лізингових платежів 145 296,18 грн. 25.12.2023 о 19-30 годині в Дніпропетровській області у місті Кривому Розі, Довгинцівський район, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. без назви, яка веде до вул.Сікорського та вул.Вернадського, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Шкода Фабія, д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи маневр повороту праворуч, не переконалась в тому, що це буде безпечним і вона своїми діями не створить перешкоди або небезпеки іншими учасниками руху, рухаючись по другорядній дорозі, позначеній 2.11 «Дати дорогу», не надала дорогу ТЗ ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі вул.Вернадського та скоїла з ним зіткнення, який по інерції в некерованому стані виїхав на смугу, зустрічного руху та скоїв наїзд на ТЗ Сітроен, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_4 , який стояв перед перехрестям. Після чого водій ОСОБА_2 , продовживши рух, виїхала за межі проїзної частини та скоїла наїзд на перешкоду у вигляді бетонного паркану буд. АДРЕСА_1 . У наслідок ДТП авто отримало механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила вимоги п. 10.1, п. 16.11 Правил дорожнього руху України, її дії кваліфіковано за ст. 124 КУпАП. Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.01.2024 у справі про адміністративне правопорушення №211/205/24, провадження №3/211/525/24, відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. та сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. Постанова не оскаржена, набрала законної сили. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу відповідача була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом страхового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-215668987, а тому про настання страхового випадку відразу було повідомлено до страхової компанії відповідача ТДВ «СГ «ОБЕРІГ». Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 08.01.2024 між позивачем та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в розмірі 38 000,00 грн. Дану суму було перераховано на реквізити, указані позивачем у заяві. Однак, при здійсненні ремонту автомобіля позивача на СТО, в останнього виникли додаткові витрати пов'язані з цим ремонтом, що призвело до фактичного витрачання суми значно більшої, ніж виплачено страховою компанією відповідача. Звернувшись з досудовою скаргою до ОСОБА_2 з вимогою щодо компенсації вартості понесених витрат та моральної шкоди, остання в грубій формі рекомендовано звернутися до суду. ТЗ позивача тривалий час перебував на ремонті на СТО ФОП ОСОБА_5 . Відповідно до документації, а саме оціночної калькуляції, акта прийому-передачі наданих послуг від 19.02.2024, квитанції щодо оплати вартості послуг, квитанції придбання автомобільних деталей, загальна сума витрат позивача, пов'язаних з ремонтом автомобіля ТЗ ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 становить 55 995,00 грн. Саме різницю між сплаченою страховою компанією сумою страхового відшкодування та сумою фактично понесених витрат, що становить 17 995,00 грн., позивач бажає стягнути з відповідача у справі. Крім того, у результаті спричиненого з вини ОСОБА_2 ДТП, що мало місце 25.12.2023 за участю автомобіля позивача, остання зазнала моральної шкоди, що виразилося в душевних переживаннях та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням автомобіля, у порушенні звичайного устрою життя, оскільки ремонт автомобіля потребував значного часу та матеріальних затрат, пов'язаних з проїздом на комунальному транспорті та таксі. Так як ОСОБА_1 проживає в приватному будинку, де є лише твердопаливне опалення, вона була вимушена викликати таксі, щоб купити паливні брикети або замовляти доставку дров. Значно складніше стало робити і звичайні щоденні побутові справи, такі як поїздка до магазину або аптеки. Враховуючи принцип виваженості, розумності та справедливості, позивач просить стягнути з відповідача на її користь 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Також позивач просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 09.04.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 08.07.2024 клопотання представника позивача Трофименко М.В. про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи задоволено, призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, провадження на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою суду від 12.11.2024 провадження у справі поновлено.
08.12.2024 представник позивача адвокат Трофименко М.В. скерувала до суду через систему «Електронний суд», який одержаний судом 09.12.2024, заяву про збільшення позовних вимог відповідно до Висновку експерта №Д13/07/24 про результати проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по цивільній справі №211/2203/24 від 30.09.2024, тому просить прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , спричинену суму матеріальної шкоди в сумі 25 011,54 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн., судові витрати, що складаються з судового збору у сумі 1 211,20 грн., витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. та витрат, пов'язаних з оплатою судової транспортно-товарознавчої експертизи, в сумі 4 000,00 грн.
19.12.2024 представник відповідача адвокат Максимов Р.І. скерував до суду через систему «Електронний суд», який одержаний судом 18.12.2024, відзив на позовну заяву та просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача 10 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідач не визнає повністю, виходячи з наступного. Дійсно, 25.12.2023 о 19-30 годині в Дніпропетровській області у місті Кривому Розі, Довгинцівський район, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. без назви, яка веде до вул. Сікорського та вул. Вернадського, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Шкода Фабія, д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи маневр повороту праворуч, не переконалась в тому, що це буде безпечним і вона своїми діями не створить перешкоди або небезпеки іншими учасниками руху, рухаючись по другорядній дорозі, позначеній 2.11 «Дати дорогу», не надала дорогу ТЗ ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі вул. Вернадського та скоїла з ним зіткнення, який по інерції в некерованому стані виїхав на смугу, зустрічного руху та скоїв наїзд на ТЗ Сітроен, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_4 , який стояв перед перехрестям. Після чого водій ОСОБА_2 , продовживши рух, виїхала за межі проїзної частини та скоїла наїзд на перешкоду у вигляді бетонного паркану буд. АДРЕСА_1 . У наслідок ДТП авто отримало механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки. Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі №211/205/24 відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчинені вказаної ДТП. Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стверджує, що «Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 08.01.2024 між позивачем та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в розмірі 38 000,00 грн. Дану суму було перераховано на реквізити, вказані позивачем у заяві. Однак, при здійсненні ремонту автомобіля позивача на СТО, в останнього виникли додаткові витрати пов'язані з цим ремонтом, що призвело до фактичного витрачання суми значно більшої, ніж виплачено страховою компанією відповідача. Відповідно до Висновку експерта № Д13/07/24 про результати проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по цивільній справі №211/2203/24 від 30.09.2024 різниця між виплатою страхового відшкодування та сумою матеріального збитку, зазначеного у висновку експерта, становить 25 011,54 грн., яка підлягає стягненню з винної особи, тобто відповідача по справі ОСОБА_2 ». З цими твердженнями позивача відповідач не згодна, оскільки 11.07.2023 відповідачем укладено з ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-215668987 на строк з 12.07.2023 по 11.07.2024 включно, згідно з яким ліміт страхового відшкодування за шкоду, завдану майну одного потерпілого становить 160 000,00 грн., і який станом на момент ДТП був діючим. Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 08.01.2024 між позивачем та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в розмірі 38 000,00 грн. Також вищевказаною заявою погоджено наступне: здійснення Страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї Заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням Страховиком своїх зобов'язань перед Заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та Заявник не матиме жодних претензій до Страховика стосовно означеного страхового випадку; розмір (сума) страхового відшкодування Страховиком та Заявником є взаємно погодженою; Страховик і Заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи. Таким чином, позивач погодилася, що сума завданого їй збитку становить 38 000,00 грн., узгодила цю суму страхового відшкодування зі страховою компанією без проведення експертизи та отримала на свій рахунок узгоджену суму. Крім того, стала судова практика свідчить, що обов'язок з відшкодування шкоди, яка настала внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу в межах ліміту страхової суми покладається на страхову компанію, у даній справі ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану відповідачем становить 160 000,00 грн., а шкода завдана ДТП згідно експертизи становить 63 011,54 грн., тобто в межах ліміту застрахованої відповідачем відповідальності, а тому твердження позивача, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою є помилковою, суперечить закону, меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, у зв'язку з чим у задоволені позову в цій частині слід відмовити та позов, на думку представника відповідача, пред'явлено до неналежного відповідача, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30.02.2020 у справі №761/30025/16-ц, є також самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, представник окремо хотів би звернути увагу суду, що товарні чеки, які містяться на аркушах справи 44-46, на суму 26 010,00 грн., не відповідають вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому є неналежними доказами здійснених позивачем витрат, а квитанція про перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_5 підтверджує сплату позивачем лише 29 985,00 грн., тобто суми меншої, ніж виплачено страховою компанією. Також позивач зазначає, що «В результаті спричиненого з вини ОСОБА_2 ДТП, що мало місце 25.12.2023 за участю автомобіля позивача, остання зазнала моральної шкоди, що виразилося в душевних переживаннях та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням автомобіля в порушенні звичайного устрою життя, оскільки ремонт автомобіля потребував значного часу та матеріальних затрат, пов'язаних з проїздом на комунальному транспорті та таксі. Так як ОСОБА_1 проживає в приватному будинку, де є лише твердопаливне опалення, вона вимушена викликати таксі щоб купити паливні брикети або замовляти доставку дров. Значно складніше стало робити і звичайні щоденні побутові справи, такі як поїздка до магазин або аптеки. Враховуючи принцип виваженості, розумності та справедливості, позивач просить. стягнути з відповідача на його користь 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди». З цими доводами позивача не можна погодитися, оскільки позивачем не надано доказів завдання їй моральної шкоди, зокрема, позивач ОСОБА_1 не була учасником ДТП або пасажиром транспортного засобу, який постраждав внаслідок ДТП, крім того, внаслідок ДТП ніхто, у тому числі, позивач, не постраждав, позивачем не надано доказів матеріальних затрат, пов'язаних з проїздом на комунальному транспорті та таксі, а позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що не є приватним будинком, і відповідно її твердження про виклик таксі, щоб купити паливні брикети або замовляти доставку дров не підтверджуються жодними доказами, експертизи оцінки моральної шкоди позивачем не надано, взагалі будь-яких даних, які би свідчили про завдання їй моральної шкоди, не надано, у зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди теж слід відмовити.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась. Її представник адвокат Трофименко М.В. звернулася до суду з заявою про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. Її представник адвокат Максимов Р.І. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності сторін, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.
Судом встановлено, що власником автомобіля ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 24.02.2023 є ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва (а.с. 36).
Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2023 між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 було укладено Договір фінансового лізингу №ЧГ-2 580 від 24.02.2023. Згідно Акту прийому-передачі об'єкта лізингу від 24.02.2023 до вказаного договору Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв, в якості Об'єкта лізингу наступне майно: автомобіль марки ВАЗ 21121, рік випуску 2007 (а.с. 13).
Відповідно до п. 5 Договору фінансового лізингу №ЧГ-2 580 від 24.02.2023, строк лізингу 24 місяці, загальна сума лізингових платежів становить 145 296,18 грн. (а.с. 6-12).
25.12.2023 о 19-30 годині в Дніпропетровській області у місті Кривому Розі, Довгинцівський район, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. без назви, яка веде до вул. Сікорського та вул. Вернадського, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Шкода Фабія, д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи маневр повороту праворуч, не переконалась в тому, що це буде безпечним і вона своїми діями не створить перешкоди або небезпеки іншими учасниками руху, рухаючись по другорядній дорозі, позначеній 2.11 «Дати дорогу», не надала дорогу ТЗ ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі вул.Вернадського та скоїла з ним зіткнення, який по інерції в некерованому стані виїхав на смугу, зустрічного руху та скоїв наїзд на ТЗ Сітроен, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_4 , який стояв перед перехрестям. Після чого водій ОСОБА_2 , продовживши рух, виїхала за межі проїзної частини та скоїла наїзд на перешкоду у вигляді бетонного паркану буд. АДРЕСА_1 . Внаслідок ДТП авто отримало механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила вимоги п. 10.1, п. 16.11 Правил дорожнього руху України, її дії кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.
Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.01.2024 у справі про адміністративне правопорушення №211/205/24, провадження №3/211/525/24, відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Постанова не оскаржена, набрала законної сили 06.02.2024 (а.с. 30 - копія постанови).
Відповідно до довіреності №289 від 26.12.2023, ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» дозволило ОСОБА_1 бути їх представником з питань отримання компенсації на власний банківський рахунок для безпосередньої оплати ремонтних робіт за договором страхування цивільної відповідальності автовласників за спричинене пошкодження автомобілю ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.12.2023, згідно протоколу про адміністративне правопорушення. Довіреність видана без права передовіри терміном дії до 24.02.2024 (а.с. 31 - копія довіреності).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону №85/96-ВР).
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу до Європейського Союзу, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов'язалась здійснити заходи щодо підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов'язань щодо страхування такої відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон №1961-IV.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон №1961-IV.
Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону №1961-IV).
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17).
Водночас у Законі №1961-IV наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц, провадження №14-27цс21.
Як встановлено судом та не оспорюється сторонами у справі, цивільна правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № ЕР-215668987 від 12.07.2023 у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», ліміт відповідальності 160 000 грн. без франшизи (а.с. 156- копія полісу).
08.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 38). Як вбачається з тексту даної заяви позивач узгодила зі страховиком відповідача наступне: «…Здійснення Страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї Заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням Страховиком своїх зобов'язань перед Заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та Заявник не матиме жодних претензій до Страховика стосовно означеного страхового випадку. Розмір (сума) страхового відшкодування Страховиком та Заявником є взаємно погодженою. Страховик і Заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи. Страховик надав Заявнику всі роз'яснення про його права та обов'язки…».
Висновком експерта №Д13/07/24 про результати проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по цивільній справі №211/2203/24 від 30.09.2024 (а.с. 95-122), визначена, зокрема, вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля марки ВАЗ 21121, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 25.12.2023, - 63 011,54 грн.
Позивач, у свою чергу, просить стягнути різницю між страховим відшкодуванням 38 000,00 грн. та сумою завданого збитку 63 011,54 грн., яка становить 25 011,54 грн.
Однак, відповідно до правої позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.12.2023 у справі №759/28079/2, у випадку узгодження суми страхового відшкодування між страховиком та потерпілим, останній не має права в майбутньому вимагати зміни розміру виплати, як і вимагати з винуватця різниці між збитком і межами відповідальності страховика.
З огляду на викладене, позивач не вправі вимагати з винуватця різниці між збитком і межами відповідальності страховика, оскільки у заяві від 08.01.2024 позивач узгодила суму страхового відшкодування зі страховою компанією без проведення експертизи та отримала на свій рахунок узгоджену суму 38 000,00 грн., що не заперечується стороною позивача.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 16.11.2022 у справі №335/2566/18, від 12.05.2022 у справі № 623/290/21, вимагати відшкодування завданих збитків автомобілю може не лише власник авто, а й особа, яка на відповідній правовій підставі володіє ним.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право набути у власність об'єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором . Якщо сторони договору фінансового лізингу уклали договір купівлі-продажу (викупу) об'єкта фінансового лізингу, право власності на об'єкт фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної таким договором ціни, якщо інше не передбачено таким договором.
Відповідно до п. 13.2. Договору фінансового лізингу №ЧГ-2 580 від 24.02.2023, Лізингоодержувач набуває у власність об'єкт фінансового лізингу за умови належного виконання ним своїх зобов'язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені) та після компенсацій інших, фактично понесених витрат Лізингодавця. Належно виконаний Договір припиняється повним виконанням усіх зобов'язань, які виникли у Сторін за час його дії, та Лізингодавець за наслідками його припинення у 3-х денний строк надає Повідомлення про готовність передати майно Лізингоодержувачу у власність за Актом приймання-передачі Об'єкта фінансового лізингу, а також Довідку про повний розрахунок за договором фінансового лізингу, та, для потреб переоформлення колісного транспортного засобу в органах РСЦ/ТСЦ МВС - надає інші документи для реєстрації автомобіля у власність за Лізингоодержувачем.
З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 24.02.2023 та наданого позивачем копії Договору фінансового лізингу №ЧГ-2 580 від 24.02.2023 і Паспорту фінансового лізингу є ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ». Позивач та її представник не надали суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 як на момент ДТП, так і на дату подання позову до суду на відповідній правовій підставі володіла автомобілем ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 , ба більше Договір фінансового лізингу №ЧГ-2 580 від 24.02.2023 є чинним до 24.05.2025 + 25 календарних днів. Наявна у матеріалах справі довіреність №289 від 26.12.2023, надана ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», не уповноважувала позивача на подання вказаного позову до суду, крім того, термін дії довіреності закінчився 24.02.2024.
Враховуючи зазначене у сукупності, беручи до уваги доводи сторони відповідача, викладені у відзиві на позов, які суд вважає обґрунтованими, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 25 011,54 грн.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Згідно частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами у справі докази, приймаючи до уваги заперечення сторони відповідача, суд вважає за необхідне відмовити також у задоволенні позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди з огляду на те, що позивач ОСОБА_1 не була учасником ДТП або пасажиром транспортного засобу, який постраждав внаслідок ДТП, також доказів того, що їй на відповідній правовій підставі належить автомобіль ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 , суду не надано.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, судом досліджено докази понесення відповідачем витрат на правову допомогу, зокрема, копії Договору про надання правничої допомоги від 27.11.2024 з додатком №1 (а.с. 154, 155), акту прийманням-передачею наданих послуг від 18.12.2024 (а.с. 152), ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 02.12.2024 (а.с. 151). В якості доказу сплати понесених витрат на правничу допомогу надано виписку про зарахування коштів на рахунок від 27.11.2024 (а.с. 153).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на те, що представником відповідача у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суду надано докази, що відповідач понесла витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн., та до ухвалення рішення у справі зроблено відповідну заяву, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за доцільне стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правову (правничу) допомогу в заявленому розмірі 10 000,00 грн. При прийнятті такого рішення судом враховані вимоги частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, обґрунтованість поданого представником відзиву, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї категорії справ та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення відповідача за рахунок позивача.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1 211,20 грн., правої допомоги в сумі 10 000,00 грн. та витрат на проведення експертизи в сумі 4 000,00 грн.
З огляду на відмову у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, слід віднести за її рахунок.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-
ухвалив:
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ) у рахунок відшкодування судових витрат: витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11 лютого 2025 р.
Суддя Д.М. Ніколенко