ЄУН 174/72/25
н/п 2-а/174/1/2025
11 лютого 2025 року м.Вільногірськ Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Данилюк Т.М,
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 75 від 13.01.2025, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що в вину йому ставиться те, що він протягом тривалого часу, без поважних причин не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на облік військовозобов'язаних, після зняття з обліку призовників у 2004 році, проходження військово-лікарської комісії та оновлення військово-облікових даних, чим порушив правила військового обліку згідно ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду.
Вважає, що будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП не вчиняв, а будь-які докази вчинення ним відповідного правопорушення відсутні. Він перебуває на військовому обліку, військово-облікові дані оновив у за стосунку «Резерв+», має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з бронюванням, будь-яких повісток щодо постановки на військовий облік, уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарської комісії не отримував. Нещодавно, перебуваючи в м.Біла Церква, де він, працює, працівники поліції повідомили його, що він, нібито, знаходиться в розшуку. З метою вирішення даного питання він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), де його було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому відносно нього було винесено вищезазначену постанову, протокол про адміністративне правопорушення йому не вручався.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 відкрито провадження по справі, з призначенням дати розгляду та визначенням порядку та строків подачі відзиву на позовну заяву.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Точилін М.В., не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у визначені строки відзив на позов до суду не надали, як і будь-яких інших клопотань чи доказів на обґрунтування своєї правової позиції.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що учасники процесу належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання, суд вважає за можливе провести розгляд справи в судовому засіданні 11.02.2025 за відсутності учасників процесу, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов ОСОБА_1 , таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в судом встановлено, що 13.01.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова № 75 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн (а.с.8).
Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з вище вказаною постановою, звернувся до суду з цим позовом.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно з п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною 2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Судом встановлено, що позивачем позов щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 13.01.2025, скеровано до суду 21.01.2025, а відтак в межах встановлених законом строків на звернення до суду з даним позовом.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст.2 КАС України).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням роз'яснення п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Приймаючи вказані положення законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 та ст.10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, посадова особа у визначеному законом порядку встановлює винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно ч.7 ст.1 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч.3 ст.210 КУпАП, відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Тобто, з 19.05.2024 встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Згідно зі ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З оскаржуваної постанови № 75 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 13.01.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , протягом тривалого часу без поважних причин не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на облік військовозобов'язаних, після зняття з обліку призовників у 2004 році, тобто без конкретизації дати, для проходження військово-лікарської комісії та оновлення військово-облікових даних, чим порушив правила військового обліку згідно ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду.
В свою чергу, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП з 2004 року, бо норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку. Тож відсутня подія та склад адміністративного правопорушення ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке ОСОБА_1 , піддано стягненню у виді 17 000 грн штрафу. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП неможливе, так як закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії. Крім того, згідно ст.62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Крім того, диспозиція ч.3 ст.210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинено в особливий період.
Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правила військового обліку.
Втім, постанова № 75 від 13.01.2025, не містить відомостей про конкретний пункт Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який було порушено позивачем та не вказано, яке ж саме положення закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порушив ОСОБА_1 .
При цьому, зазначаючи, що позивач протягом тривалого часу не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік відповідачем не було зазначено, який саме строк не дотримано позивачем та коли такий строк завершився, не зазначено період та конкретні дати виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Докази, що свідчать про направлення ОСОБА_1 , повідомлень та викликів до районного ТЦК та СП матеріали справи не містять.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
Вказане свідчить, що спірна постанова винесена необґрунтовано, без дотримання порядку її прийняття, без встановлення всіх обставин, які мають значення для вірного вирішення справи про адміністративне правопорушення, а тому така постанова не може бути визнана правомірною та підлягає скасуванню.
Відповідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В свою чергу, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією від 20.01.2025 (а.с.1), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст.ст.77, 139, 205, 241-246, 286, 268-271 КАС України, Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 75 від 13.01.2025, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КпАП України, відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеля ційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк