06.02.2025м. СумиСправа № 920/1339/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника фізичної особи - підприємця Зоця Олександра Миколайовича б/н б/д (вх. №171 від 15.01.2025) про розстрочення виконання рішення у справі №920/1339/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАВАТТ ТРЕЙДИНГ ПЛЮС» (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 5, корпус 2, В1, код 38244650)
до відповідача: фізичної особи - підприємця Зоця Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 254 711, 51 грн,
за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
представника позивача - Кендюшенко А.О.,
представника відповідача - Краснонос О.В.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.12.2024 у справі № 920/1339/23 ухвалено позов задовольнити частково; стягнути з фізичної особи - підприємця Зоця Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАВАТТ ТРЕЙДИНГ ПЛЮС» (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 5, корпус 2, В1, код 38244650) заборгованість в розмірі 188 025, 82 грн (сто вісімдесят вісім тисяч двадцять п'ять гривень вісімдесят дві копійки), 3% річних в розмірі 4 170, 46 грн (чотири тисячі сто сімдесят гривень сорок шість копійок), інфляційні втрати в розмірі 8 131, 03 грн (вісім тисяч сто тридцять одна гривня три копійки) та 3004, 91 грн (три тисячі чотири гривні дев'яносто одна копійка) відшкодування судового збору; відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 54 384, 20 грн (п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) пені.
На виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2024 у справі № 920/1339/23, яке набрало законної сили 07.01.2025, судом видано наказ від 07.01.2025.
Представником відповідача подано заяву (вх. №171 від 15.01.2025), в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2024 у справі № 920/1339/23.
У вказаній заяві просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2024 у справі № 910/1339/23 у загальній сумі 203 332,22 грн наступним чином: до 28 лютого 2025 року - 5 000,00 грн; до 31 березня 2025 року - 5 000,00 грн; до 30 квітня 2025 року - 5 000,00 грн; до 31 травня 2025 року - 23 541,54 грн; до 30 червня 2025 року - 23 541,54 грн; до 31 липня 2025 року - 23 541,54 грн; до 31 серпня 2025 року - 23 541,54 грн; до 30 вересня 2025 року - 23 541,54 грн; до 31 жовтня 2025 року - 23 541,54 грн; до 30 листопада 2025 року - 23 541,54 грн; до 15 грудня 2025 року - 23 541,44 грн.
Ухвалою від 23.01.2025 призначено розгляд вказаної заяви у судове засідання з повідомленням учасників справи на 28.01.2025, 14:00.
28.01.2025 представником позивача подані додаткові пояснення б/н від 28.01.2025 (вх.№ 399 від 28.01.2025), у яких проти розстрочення виконання рішення заперечує.
У судовому засіданні 28.01.2025 оголошено перерву до 06.02.2025, 14:30.
У судовому засіданні 06.02.2025 були присутні представники позивача та відповідача.
Суд, розглянувши заяву (вх. №171 від 15.01.2025) про розстрочення виконання рішення суду, визнав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Згідно із зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право їх надання, проте визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що розстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при його наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такого розстрочення.
Частиною третьою статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
В обгрунтування заяви представник відповідача зазначає, що в період з 19 серпня 2024 року по 04 вересня 2024 року в результаті авіаударів військовими російської федерації по населеному пункту смт. Ямпіль були зруйновані виробничі та адміністративні будівлі заводу "Ямпільський ливарний механічний завод", за адресою: Сумська область, Шосткінський район, смт. Ямпіль, вул. Ботанічна, 2 на якому відповідач здійснював свою виробничу діяльність. Внаслідок вказаного авіаудару Відповідач втратив орендовані виробничі приміщення, виробниче обладнання та власні товарно-матеріальні цінності, технічну та бухгалтерську документацію, що призвело до припинення господарської діяльності.
Також вказує, що відповідач є інвалідом 2 групи має мінливі, незначні доходи, а втрата виробничого майна (обладнання, устаткування, виробничі приміщення, товарно-матеріальні цінності) призвела до погіршення здоров'я, серцевих нападів та частого перебування на лікуванні. Відповідач намагається відновити свою виробничу діяльність в іншому регіоні України, з цією метою ним проводяться переговори щодо узгодження умов оренди виробничих приміщень, а також вчиняються та узгоджуються дії для отримання необхідної дозвільної документації.
Також відповідач посилається на відсутність вини у виникненні відповідної заборгованості.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, господарський суд дійшов висновку, що обставини, на які останній посилається в її обґрунтування, не доведені належними доказами та не є тими обставинами, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду.
Щодо посилання відповідача на ступінь вини відповідача у виникненні спору суд виходить з такого.
Господарським судом Сумської області під час ухвалення рішення встановлені наступні фактичні обставини.
Між ТОВ «МЕГАВАТ ТРЕЙДИНГ ПЛЮС» та фізичною особою-підприємством Зоцем Олександром Миколайовичем було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № МТП/ЗОМ-29/07/22 від 29.07.2022 (далі - Договір). На виконання своїх зобов'язань за Договором, позивач належним чином поставляв відповідачу електричну енергію з серпня 2022 року по жовтень 2023 року. Позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 406 826,78 грн. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, оплатив вартість електричної енергії у розмірі 218 800,96 грн. Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 188 025,82 грн. Враховуючи приписи Договору ТОВ «МЕГАВАТ ТРЕЙДИНГ ПЛЮС» направив Споживачу акт звірки взаєморозрахунків за період: січень - жовтень 2023 року, який Споживач залишив без уваги. Також, відповідачем поза увагою залишені направлені на його адресу претензії про погашення заборгованості № 0908/01 від 09.08.2023 та № 0811/01 від 08.11.2023.
З наведеного вбачається, що відповідач протягом тривалого часу не вживав заходи для повного та своєчасного погашення заборгованості.
Щодо посилання заявника на надзвичайні обставини.
Посилання на введення в Україні воєнного стану не може свідчити про неможливість відповідача виконати рішення суду без подання відповідних доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв'язок.
Так, відповідно до матеріалів справи, електрична енергія постачалася споживачу з серпня 2022 по жовтень 2023.
Згідно з листом № 0410/02 від 04.10.2023 ТОВ «МЕГАВАТ ТРЕЙДИНГ ПЛЮС» до АТ «Сумиобленерго» за невиконання умов договору, а саме несплата за спожиту активну електричну енергію, постачання електричної енергії було припинено у жовтні 2023 року.
Таким чином, починаючи з жовтня 2023 року на об'єкті споживача: 41200, Сумська область, Шосткинський район, смт Ямпіль, вул. Ботанічна, 2, була відсутня електрична енергія, що свідчить про відсутність можливості здійснювати виробничу діяльність.
З наданого заявником акту комісійного обстеження об'єкта вбачається, що в наслідок збройної агресії російської федерації від 17.12.2024 промисловий корпус ТОВ «ДЖІ.ЕФ.ЕФ.» по вул. Ботанічна, 2 в селі Ямпіль, 19 серпня та 04 вересня 2024 року зазнав значних пошкоджень, непридатний та небезпечний для подальшого використання.
Відповідно до наданого заявником договору оренди № 1-05/2022 від 26.05.22 ФОП Зоць О.М. взяв в оренду адміністративну будівлю з прибудовами, загальною площею 2830,8 кв. м., а згідно акту комісійного обстеження об'єкта, в наслідок збройної агресії російської Федерації від 17.12.2024 пошкоджено промисловий корпус ТОВ «ДЖІ.ЕФ.ЕФ.» загальною площею 5195,0 кв м.
У матеріалах справи відсутні докази, що ФОП Зоць О.М. орендував саме те приміщення, яке було зруйновано у 2024 році.
Щодо посилання відповідача на стан здоров'я та фінансовий стан, суд виходить з такого.
Статтею 331 ГПК України зазначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан.
Зоць О.М. є інвалідом 2 групи, що підтверджується Довідкою серія 12 ААГ від 22.02.2022.
Договір про постачання електричної енергії споживачу № МТП/ЗОМ-29/07/22 укладено сторонами 29.07.2022. Тобто на момент укладання правочину Зоць О.М. мав інвалідність.
При цьому відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Доказів суттєвих змін у здоров'ї відповідача з моменту укладення договору постачання електричної енергії та після ухвалення рішення у даній справі заявником суду не надано.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому також навести обставини щодо її майнового стану. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи.
Суд повинен встановлювати наявність у такої особи не тільки реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), але й рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Доказів, які підтверджують скрутне матеріальне становище відповідача, відсутність у нього коштів та майна суду не надано.
Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Надання відстрочки або розстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
У свою чергу довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Заявник не довів суду, як того вимагає стаття 331 Господарського процесуального кодексу України, що в даному випадку мають місце виняткові обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, а також, що у відповідача як фізичної особи-підприємця є такі обставини, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Враховуючи викладене вище, господарський суд відмовляє у задоволенні заяви представника фізичної особи - підприємця Зоця Олександра Миколайовича б/н б/д (вх. №171 від 15.01.2025) про розстрочення виконання рішення у справі №920/1339/23.
Керуючись ст.ст. 233-235, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви представника фізичної особи - підприємця Зоця Олександра Миколайовича б/н б/д (вх. №171 від 15.01.2025) про розстрочення виконання рішення у справі №920/1339/23.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 06.02.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північного апеляційного господарського суду в порядку, що встановлений статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
3. Ухвалу надіслати учасникам справи.
Повну ухвалу підписано 11.02.2025.
Суддя Ю.А. Джепа