65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд вимог кредитора
"07" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2992/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.
за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,
дослідивши матеріали справи
за заявою боржника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від кредитора: Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» - Ювко В.О. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від боржника: адвокат - Хомко С.В.;
керуючий реструктуризацією боргів: не з'явився;
Судове засідання 07.02.2025 р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції.
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. №3486/23 від 13.07.2023р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність заборгованості у сумі 692 725, 84 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2023р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
25.10.2023р. господарським судом постановлено ухвалу попереднього засідання суду, якою визначено розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2023р., залишеною у силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024р., визнано конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 354 033, 90 грн., що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів, 94 000, 00 грн., що підлягають задоволенню у третю чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 5 368,00 грн. (судовий збір), що підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; у задоволенні іншої частини грошових вимог - відмовлено; ухвалено, що визнані у п.1 даної ухвали суду вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, однак не надають кредитору Акціонерному товариству Комерційний банк “ПриватБанк» права вирішального голосу на зборах кредиторів.
Постановою Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2024р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 (в частині визнання вимог кредитора) та постанову Південного-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 скасовано; справу №916/2992/23 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2024р. задоволено самовідвід судді Райчевої С.І. від розгляду справи №916/2992/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 р. справу №916/2992/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 прийнято до свого провадження.
На новому розгляді справи №916/2992/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 перебуває заява (вх. №3-788/23 від 06.11.2023 р.) Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» з грошовими вимогами до ОСОБА_1 у сумі 1 186 459,65 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк» посилається на заборгованість ОСОБА_1 , що виникла у зв'язку з неналежним виконанням боржником умов за кредитним договором №OD03AE00000023 від 15.11.2006 р. у розмірі 1 159 169, 52 грн. та за кредитним договором №ODH0RK07060625 від 16.02.2006 р. у розмірі 27 290,13 грн.
13.12.2024 р. до господарського суду надійшла заява (вх. №3-868/24) Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» про збільшення вимог кредитора до боржника у справі № 916/2992/23, у якій Банком збільшено суму грошових вимог у даній справі на суму 854,85 дол. США (три відсотки річних, розраховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України), що відповідно ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства становить 31 001,90 гривень (курс НБУ станом на 03.11.2023 року (дата подання первинної заяви з грошовими вимогами до боржника) - 36,2659 грн. за 1 дол. США).
Представником ОСОБА_1 адвокатом Хомко С.В. подано відзив (вх. №44786/24 від 16.12.2024 р.) за заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» про збільшення вимог кредитора до боржника у справі № 916/2992/23, відповідно до якого боржником визнаються у повному обсязі заявлені додаткові вимоги банку.
Керуючим реструктуризацією боргів арбітражним керуючим Даніловим Артемом Івановичем подано відзив (вх. №1272/25 від 14.01.2025 р.) на заявлені АТ Комерційний банк “ПриватБанк» додаткові грошові вимоги до боржника, відповідно до якого додаткові вимоги банку у сумі 31 001,90 грн. визнаються у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 р. оголошено перерву в розгляді справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 до "07" лютого 2025 р. до 10:30 год.
Про перерву у розгляді справи №916/2992/23 представник ОСОБА_1 адвокат Хомко С.В.; арбітражний керуючий Данілов А.І.; Головне управління ДПС в Одеській області та Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк» були повідомлені шляхом надсилання вищезазначеної копії ухвали до їх електронних кабінетів за допомогою підсистеми "Електронний суд", про що свідчий наявна у матеріалах справи довідка секретаря судового засідання про доставку електронного документу.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
Ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, ухвала Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 р. була надіслана у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а тому усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши матеріали справи, заяви Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» з доданими до них документами, суд встановив:
15.11.2006р. між ОСОБА_1 (Позичальник) та ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК» (Банк) (правонаступником якого є АТ КБ “ПРИВАТБАНК») було укладено кредитний договір №OD03AE00000023. Відповідно до умов даного Договору, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 19 697, 00 дол. США на термін до 15.11.2011р., а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленими кредитним Договором.
Відповідно до умов вказаного Договору, погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця у період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного Договору.
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору, забезпеченням виконання позичальником зобов'язання за даним договором виступає договір застави автомобіля MAZDA 3, 2004 р.в., та порука ОСОБА_2 15.11.2006 між ПАТ КБ “ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0023/Р.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №OD03АЕ00000023 від 15.11.2006 звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль MAZDA, модель 3, рік випуску 2004, тип ТЗ: шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ “ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ “ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі №520/14564/15-ц від 16.03.2016 р. відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ “ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № OD03АЕ00000023 від 15.11. 2006 р. у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
07.11.2016 р. Рішенням Апеляційного суду Одеської області у справі №520/14564/15-ц апеляційну скаргу ПАТ КБ “ПриватБанк» задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2016 скасовано, позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк» про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк»:
- заборгованість за кредитом - 4 369,92 долара США,
- заборгованість по процентам за користування кредитом - 5 128,78 доларів США,
- пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання - 94 000 грн,
- судові витрати у сумі 9 555,00 грн.
Рішення суду набрало законної сили з моменту його проголошення, а саме 07.11.2016 р.
Встановленні вказаним рішенням суду обставини справи мають преюдиційний характер і не підлягають доказуванню при новому розгляді даної справи.
Кредитування за кредитним договором №OD03АЕ00000023 від 15.11.2006 р. було визначено у формі невідновлювальної кредитної лінії.
Невідновлювальна кредитна лінія це форма кредитування, у якій, в межах встановленого ліміту, здійснюється видача і погашення кредиту згідно з умовами відповідного банківського договору, при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів за кредитною лінією і досягненні кредитного ліміту, подальше надання кредиту не здійснюється.
У заяві АТ КБ “ПриватБанк» заявлено еквівалент суми заборгованості за тілом кредиту станом на 05.09.2023 р. у розмірі 8 202, 78 доларів США. Підстави збільшення суми наданого кредиту за невідновлюваною кредитною лінією, порівняно із сумою, що встановлена у рішенні суду, на яке посилається сам Кредитор, у заві з грошовими вимогами не зазначені та у судових засіданнях не озвучувались. З врахуванням положень, встановлених ч.1 ст. 74 ГПК України, щодо обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд вважає, що кредитором не доведено підстав для визнання еквіваленту додаткових грошових вимог у сумі 3 832,86 доларів США.
Крім того, з наданого кредитором розрахунку вбачається збільшення з 5 128,78 доларів США до 16 056, 82 доларів США заборгованості по процентах за період з 29.11.2023р. по 05.09.2023р. та нарахування пені у сумі 7 440, 00 доларів США без зазначення певного періоду. У наданому Суду розрахунку зазначено про нарахування 70 187,93 доларів США пені та її списання у сумі 62 747,93 долара США також без зазначення правових підстав.
Відтак, нарахована Банком заборгованість по процентам за договором та пені після ухвалення 07.11.2016 р. рішення Апеляційного суду Одеської області про стягнення суми основного боргу, суд вважає безпідставним, з огляду на те, що нарахування відповідно до положень ст. 625 Цивільного Кодексу України кредитором не заявлялись.
У письмових поясненнях (вх. №3687/25 від 03.02.2025 р.) АТ КБ “ПРИВАТБАНК» зазначено, що 28.01.2025 р. Київським районним судом м. Одеси по справі № 520/14564/15-ц заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі №520/14564/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено та визнано поважними причини пропуску строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів №520/14564/15-ц, виданих Київським районним судом м. Одеси та поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа №520/14654/15-ц, виданого 25.11.2024 р. Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитом. До письмових пояснень надано копію вступної та резолютивної частини ухвали Київського районного суду м. Одеси від 28.01.2025 р.
16.02.2006 р. між ОСОБА_1 (Позичальник) та ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК» (Банк) (правонаступником якого є АТ КБ “ПРИВАТБАНК») було укладено кредитний договір №ODH0RK07060625. Відповідно до умов даного Договору, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 7 194, грн., а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленими кредитним Договором.
Згідно наданих Банком розрахунків заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_1 , боржник, у порушення умов даного Договору, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв'язку із чим станом на 05.09.2023р. розмір заборгованості складає 27 260, 13 грн., з яких 2 580, 68 грн. заборгованості за тілом кредиту, 21 112, 45 грн. заборгованість за процентами, 3 597 грн. по пені.
Боржник, визнаючи заборгованість по суті вимог, просить суд відмовити у визнанні грошових вимог кредитора у зв'язку із пропуском строків позовної давності. Керуючий реструктуризацією боргами позицію Боржника підтримує.
Так, пунктом 1.1. кредитного договору №ODH0RK07060625 встановлено, що кредит надано строком до 15.02.2008р.
У зв'язку із неналежним виконання умов вказаного кредитного договору Кредитор був наділений правом звернення до суду за захистом свої прав у строк до 16.02.2011р.
Обґрунтувань пропуску строку позовної давності Кредитором у заяві з грошовими вимогами не наведено, у судовому засіданні відповідних пояснень не надано, поважними причини пропуску судом не визнавались.
Щодо заявлених до визнання додаткових грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» до ОСОБА_1 у сумі 31 001,90 грн, суд зазначає, що вказані вимоги Банком заявлено на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на заборгованість, яка була стягнута Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.11.2016 р. у справі №520/14564/15-ц, а саме за кредитом - 4 369,92 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 5128,78 дол. США.
Період стягнення кредитором заявлено з 22.02.2019 р. по 22.02.2022 р., розмір нарахованих відсотків - 854,85 дол. США (за курсом НБУ станом на 03.11.2023 р. - 36,2659 грн. за 1 дол. США) становить 31 001,90 грн.
Боржником та керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Даніловим А.І. додаткові грошові вимоги визнаються у повному обсязі, пояснень/заперечень на вимоги Банку до суду не надходило.
Норми права, що підлягають застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання (борг), згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Щодо правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2018 р. по справі № 914/21/17, яку Боржник просить застосувати при вирішенні питання про неможливість визнання заявлених ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК» вимог, оскільки у кредитора втрачено право на примусове виконання рішення суду, Суд зазначає наступне.
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застарілий характер внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)).
Таким чином, Судом встановлено, що спірні правовідносини (склад учасників, правове регулювання та підстави заяви), стосовно яких Верховним Судом викладено правову позицію у справі №914/21/17, є відмінними від спірних правовідносин, які виникли між ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 у справі №916/2992/23.
Крім того, Суд звертає увагу, що на час звернення АТ КБ “ПРИВАТБАНК» з грошовими вимогами у справі №916/2992/23 правовідносини кредитора з неплатоспроможним боржником регулюються положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
З огляду на встановлені обставини, господарський суд визнає клопотання Боржника про застосування до грошових вимог Банку за кредитним договором №ОDН0RK07060625 від 16.02.2006 р. у загальному розмірі 27 290, 13 грн. наслідків пропуску строку позовної давності обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Таким чином, господарський суд відхиляє вимоги Кредитора у частині визнання заборгованості Боржника за кредитним договором №ОDН0RK07060625 від 16.02.2006 р. у загальному розмірі 27 290,13 грн.
Враховуючи те, що заявлені вимоги, зокрема додаткові вимоги, АТ КБ “ПРИВАТБАНК» в сумі 479 035,80 грн. документально підтверджені, суд визнає конкурсні грошові вимоги АТ КБ “ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 у сумі 354 033,90 грн., із задоволенням у другу чергу вимог кредиторів; 94 000,00 грн., із задоволенням у третю чергу вимог кредиторів та додаткові грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» до ОСОБА_1 у сумі 31 001,90 грн., із задоволенням у другу чергу вимог кредиторів.
Ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
З урахуванням зазначеного, витрати АТ КБ “ПРИВАТБАНК», пов'язанні зі сплатою судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами у розмірі 5 368, 00 грн., підлягають визнанню та відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 1, 45, 122, ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Визнати конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 354 033,90 грн., із задоволенням у другу чергу вимог кредиторів; 94 000,00 грн., із задоволенням у третю чергу вимог кредиторів та 5 368,00 грн. (судовий збір), що підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
2. Визнати додаткові грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 31 001,90 грн., із задоволенням у другу чергу вимог кредиторів.
3. Визнані у п.п. 1-2 даної ухвали суду вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, однак не надають кредитору Акціонерному товариству Комерційний банк “ПриватБанк» права вирішального голосу на зборах кредиторів.
4. У задоволенні іншої частини грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» - відмовити.
Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили 07.02.25 та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повний текст складено 10 лютого 2025 р.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": представнику ОСОБА_1 адвокату Хомко С.В.; арбітражному керуючому Данілову А.І.; Головному управлінню ДПС в Одеській області; Акціонерному товариству Комерційний банк “ПриватБанк».
Суддя Л.І. Грабован