65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"10" лютого 2025 р.м. Одеса № 916/4662/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№4776/24 від 18.10.2024),
за позовом: Приватного підприємства «ЛОКО» (01103, місто Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А; код ЄДРПОУ 21643943);
до відповідача: Компанії Tangshan Jinghin Technology Co. Ltd/ Tangshan Jinghin Science and Technology Co. Ltd (North Vineyard, Zhaozhuang Village, Kaiping Town, Kaiping District, Tangshan City);
про стягнення 20 698,10 доларів США,
Суть спору: Приватне підприємство «ЛОКО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Компанії Tangshan Jinghin Technology Co. Ltd/ Tangshan Jinghin Science and Technology Co. Ltd про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 20 698,10 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору продажу №2 від 11.01.2022 в частині здійснення поставки товару визначеного проформою інвойсу/рахунку №JX-AL-2201 від 11.01.2022, за який позивачем було здійснено 100% передплати в розмірі 20 698,10 доларів США.
Розглянувши матеріали позовної заяви суд зазначає таке:
По-перше, відповідно до ч. 1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В тексті позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про відстрочення оплати судового збору до дати першого призначеного у справі судового засідання з розгляду справи по суті.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач вказує, що відносно позивача відкрито виконавче провадження №71293732 з примусового виконання рішення суду по справі №910/10997/22, в якому на грошові кошти що розташовані на банківських рахунках позивача в АТ КБ «Приватбанк» і АТ «МТБ Банк» накладено арешт та станом на момент звернення із позовом до суду у позивача взагалі відсутні грошові кошти на рахунках.
Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні виходячи із наступного.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Разом з цим особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна навести докази того, що вона відноситься до категорії визначеної у статті 8 Закону України «Про судовий збір», в даному випадку такі докази відсутні.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, а відтак дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.
Таким чином, доказів сплати судового збору позивачем до суду не надано.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак, таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Оцінивши доводи, наведені позивачем на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, у даному випадку суд не вбачає наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, оскільки позивачем подано даний позов в електронному вигляді, при вирахуванні розміру судового збору необхідно враховувати понижуючий коефіцієнт 0,8.
Беручи до уваги що суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відстрочення оплати судового збору за звернення до суду з даним позовом, а у матеріалах долучених до позову відсутні докази сплати судового збору, суд доходить висновку, що позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 10 241,86 грн. (853 488,22 грн. х 1,5 % х 0,8).
По-друге, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право», процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням ст. 13 цього закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи. При цьому стаття 25 цього Закону встановлює, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи (тобто право держави, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави).
Відповідно до частин першої, третьої статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.
З метою дотримання вимог законодавства щодо правосуб'єктності сторін даного спору господарський суд має вживати заходів для встановлення статусу іноземного підприємства чи організації, яка є учасником судового процесу. При цьому доказом правосуб'єктності юридичної особи є сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не надано належних доказів, що підтверджують правовий статус Компанії Tangshan Jinghin Science and Technology Co. Ltd, як юридичної особи за законодавством країни, де її створено, зокрема Китайської народної Республіки, а саме оригіналу або нотаріально засвідченої копії сертифікатів реєстрації або витягу з торгового реєстру щодо вказаної особи. Натомість в матеріалах позовної заяви наявна копія нотаріально засвідченого перекладу свідоцтва про реєстрацію іншої юридичної особи зареєстрованої в Китайській Народній Республіці - компанії «Старворлд Електронікс (Гонконг) Лімітед» (Starworld Electronics (HK) Co., Limited).
Відтак, відсутність в матеріалах позовної заяви документів якими підтверджується що відповідач є юридичною особою зареєстрованою за правилами своєї держави, позбавляє суд можливості пересвідчитися в наявності право- та дієздатності іноземної юридичної особи як учасника господарського процесу, що у свою чергу унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі.
З огляду на зазначені обставини, позивачу необхідно надати суду докази правосуб'єктності юридичної особи - Компанії Tangshan Jinghin Science and Technology Co. Ltd, що створена та здійснює свою діяльність за законодавством Китайської Народної Республіки, зокрема, оригінал або нотаріально засвідчену копію сертифікату реєстрації або витягу з торгового реєстру із зазначенням її юридичної адреси (місцезнаходження).
По-третє, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2008 від 22.04.2008 у справі №1-18/2008 встановлено, що відповідно до статті 124 Конституції України, Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Згідно з частиною 1 статті 10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою, а відповідний механізм забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою передбачено у частинах 3, 4 статті 10 ГПК України, відповідно до якої суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення ч. 1 ст. 10 ГПК України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд зауважує, що докази надані до позовної заяви повинні бути подані державною (українською) мовою.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно п.12 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.
Відповідно до статті 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд зазначає, що при зверненні із позовною заявою позивачем разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну мову.
До позовної заяви додано роздруківки (додаток 8), як визначено самим позивачем - звіту кредитного бізнесу відповідача, на якому міститься інформація про назву, ідентифікаційний номер та юридичну адресу відповідача, однак як зазначає сам позивач, така інформація відображена за допомогою китайських символів. Також як вказує позивач, до позовної заяви додана копія квитанції про здійснення грошового переказу відповідачу, на якій міститься інформація що відображена англійською мовою (додаток 6).
Між тим, в матеріалах позовної заяви відсутній нотаріально засвідчений переклад вказаних матеріалів на українську мову.
Враховуючи викладене, на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви Приватного підприємства «ЛОКО» без руху, зі встановленням позивачу 10-ти денного строку для усунення виявлених недоліків, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку, документів що підтверджують правосуб'єктність відповідача та нотаріально засвідченого перекладу додатків до позовної заяви за №6 та №8, відповідно до вимог ст. ст. 162, 164 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 10, 91, 162, 164, 172, 174, 234, 365 ГПК України, суд, -
1.У задоволенні клопотання Приватного підприємства «ЛОКО» про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2.Позовну заяву Приватного підприємства «ЛОКО» (вх.№4776/24 від 18.10.2024) - залишити без руху.
3.Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.М. Невінгловська