65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2533/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Чуйко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Арнаутов М.І. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);
від відповідача: Лапін К.А.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Шпитальна, 45, код ЄДРПОУ 04057008) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА-СЕРВІС» (65003, м. Одеса, вул. Чорнорморського козацтва, 72, код ЄДРПОУ 39734595) про стягнення 171 408,35грн
Болградська міська рада Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА-СЕРВІС» про стягнення 175670,70грн.
В обґрунтування позову Болградська міська рада Одеської області посилається на неналежне виконання Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА-СЕРВІС» зобов'язань щодо оформлення договірних відносин щодо земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 відкрито провадження у справі №916/2533/24, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.07.2024 о 11:00.
21.06.2024 за вх.суду№24394/24 відповідач надав до суду відзив на позов.
04.07.2024 за вх.суду№25830/24 позивач надав до суду відповідь на відзив.
04.07.2024 за вх.суду№25832/24 позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 171 408,35грн.
В судовому засіданні від 11.07.2024 було оголошено перерву на 30.07.2024 о 12:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні від 30.07.2024 було оголошено перерву на 05.09.2024 о 12:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2024 викликано учасників справи у судове засідання.
05.09.2024 судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2024 призначено судове засідання на 08.10.2024 о 12:00 та викликано учасників справи у судове засідання.
В судовому засіданні від 08.10.2024 було оголошено перерву на 14.11.2024 о 11:10 про що зазначено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні від 14.11.2024 було оголошено перерву на 03.12.2024 о 10:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.
22.11.2024 за вх.суду№42169/24 позивач надав до суду додаткові пояснення.
В судовому засіданні від 03.12.2024 було оголошено перерву на 17.12.2024 о 12:55 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 13.12.2024, судове засідання 17.12.2024 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 20.12.2024 призначено судове засідання на 04.02.2025 о 12:50 та викликано учасників справи у судове засідання.
В судовому засіданні від 04.02.2025 було оголошено перерву на 06.02.2025 о 10:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 викликано учасників справи у судове засідання.
В судовому засіданні від 06.02.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2533/24.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як вказує позивач, відповідно до інформаційної довідки №380575207 від 29.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА-СЕРВІС» є власником об'єкта нерухомості, а саме АЗС за адресою м. Болград, вул. Заводська, 112. Вказане нерухоме майно, що зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «АТА-СЕРВІС», розташоване на земельній ділянці площею 0,2436га за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112, цільове призначення - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (кадастровий номер земельної ділянки - 5121410100:02:006:0411). Земельна ділянка з кадастровим номером 5121410100:02:006:0411, яка розташована за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112, відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, з 10.07.2023 сформована та зареєстрована (Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.07.2023 р.).
Позивач зазначає, що Болградська міська рада Одеської області 26.10.2023 прийняла рішення №1928-VIII, яким зазначена земельна ділянка передається в оренду відповідачу. 16.02.2024 вищезазначене рішення, разом з двома проектами договорів оренди землі, розрахунками орендної плати, копією витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки було направлено на адресу відповідача. Однак жодних заходів щодо підписання та повернення екземпляру договору оренди землі останнім вчинено не було. Відповідач з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112, (кадастровий номер земельної ділянки - 5121410100:02:006:0411) до теперішнього часу використовує земельну ділянку для розміщення будівлі АЗС, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Як зазначає позивач, відповідно до витягу №НВ-5100318232024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5121410100:02:006:0411 площею 0,2436га, яка розташована за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1756707,69грн. На підставі зазначеного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивачем було здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Заводській, 112, у м. Болград. Так, за період з 01.08.2023 по 31.05.2024, розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 5121410100:02:006:0411 за адресою: вул. Заводська, 112 у м. Болград загальною площею 2436кв.м. становив 17567,07грн. (1 756 707,69 грн. (НГО)*12 відсотка/12 місяців), що за період з 01.08.2023 по 31.05.2024 складає 175670,70грн. Отже, враховуючи вищенаведене посилаючись на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА-СЕРВІС» без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки - Болградської міської ради Одеської області, зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування нею, та які зобов'язана повернути власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, вимушені звернутись до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Під час розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 171 408,35грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 171 408,35грн за користування земельною ділянкою площею 0,2436га.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що на адресу відповідача не надходили від позивача рішення міської ради №1928-VIII разом з двома проектами договорів оренди землі, розрахунками орендної плати, копією витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Позивач не звертався до відповідача, в порядку передбаченому ст. 179 ГК України, ст. ст. 641, 642 ЦК України, з пропозицією укласти договір оренди землі шляхом підписання проекту договору. Більш того, відповідач дізнався про наявність якогось рішення позивача про надання земельної ділянки в оренду відповідачу лише з матеріалів справи.
Відповідач вказує, що позивачем не наводяться належні докази обставин, які підтверджують заявлені вимоги стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки саме за період з 01.08.2023 по 31.05.2024. Саме з 01.08.2023 року, на думку позивача, відповідач почав начебто зберігати кошти та порушувати права позивача. В той час як рішення №1928 про надання земельної ділянки в оренду відповідачу, позивач прийняв лише 26.10.2023, земельна ділянка була сформована ще 10.07.2023, а проект договору оренди - відповідач не отримував взагалі. В той же час, на сторінці 5 позову в абз. 7, позивач зазначає «Відповідач в період з 01.11.2021 по 31.10.2022 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав». Слід зазначити, що відповідач ніколи не звертався до позивача з клопотанням надати земельну ділянку в оренду.
Як зазначає відповідач, в обґрунтування суми збережених коштів, позивач посилається на витяг №НВ-5100318232024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.02.2024, положення Закону України «Про оцінку земель» та правову позицію Верховного суду у низці постанов відносно того, що стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватись позивачем не самостійно, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Позивач, будучі обізнаним з положенням Закону України «Про оцінку земель» та вказаними у позовній заяві постановами Верховного Суду, однак в супереч їх вимог, здійснює хибний розрахунок, начебто, безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки, а саме: позивач у позовній заяві вказує період з 01.08.2023 по 31.05.2024, надаючи витяг з НГО від 14.02.2024. Виникає питання: а яка нормативна грошова оцінка земельної ділянки була в період з 01.08.2023 року по 14.02.2024 року? Жодного іншого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки окрім від 14.02.2024 позивач не надає. Позивач не додає до позовної заяви докази, які б довели належний розрахунок суми, яку він намагається стягнути, на якій ґрунтується позовна вимога. Таким чином, розрахунок начебто, безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки здійснений позивачем - є невірним.
Відповідач вказує, що йому дійсно належить на праві власності будівля автозаправної станції, яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, м. Болград, вул. Заводська, 112. Однак, єдине, що пов'язує будівлю автозаправної станції з земельною ділянкою, про яку їде мова у позовній заяві це її адреса. Спільною є лише адреса, все інше є різним. Земельна ділянка, про яку їде мова у позовній заяві, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5900438412023 від 10.07.2023, відноситься до категорії земель - Землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Ставка орендної плати, яку застосовує позивач в своєму розрахунку суми, яку він намагається стягнути, та встановлена Рішенням позивача №1177 від 30.06.2022 повинна бути інша: не 12% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки для земель 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а 3% для земель 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу. Будівля автозаправної станції давно побудована та розміщується на земельній ділянці. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5900438412023 від 10.07.2023 вбачається, що згідно кадастрового плану, на земельній ділянці, про яку йде мова у позовній заяві, розміщені три споруди площею 0,0044га (44кв.м.), 0,0005га (5кв.м.) та 0,0018га (18кв.м.), які є соціальнокультурними об'єктами. В той час згідно відомостей з Державного реєстру речових прав загальна площа автозаправної станції, яка належить відповідачу, складає 31,1кв.м., а згідно технічного паспорту на земельній ділянці розташована тільки одна будівля автозаправної станції, інших будівель нема. До речі і конфігурація земельної ділянки, про яку йде мова у позовній заяві, яка накреслена на кадастровому плані Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5900438412023 від 10.07.2023, зовсім інша ніж конфігурація земельної ділянки, на якій розташована автозаправна станція, накреслена в технічному паспорті. Хоча загальна площа земельних ділянок є схожою (0,2436га та 0,2405га відповідно).
Як вказує відповідач, згідно діючого законодавства у випадку якщо об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, кадастровий номер цієї земельної ділянки зазначається у відповідній графі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості, щодо автозаправної станції, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Відповідач припускає, що виконавець, у якого позивач замовив інвентаризацію земель міста (технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 16.06.2023 стала підставою для державної реєстрації земельної ділянки, про яку йде мова у позовній заяві) чи щось наплутав, чи в чомусь помилився при виконанні замовлення позивача. А Позивач, керуючись наданої йому інформацією, помилково ототожнив земельну ділянку, про яку йде мова у позовній заяві із земельною ділянкою, на якій розташована автозаправна станція, керуючись лише адресою. По факту це дві різні земельні ділянки, хоча і з однаковою адресою. На підставі вищевикладеного можливо зробити висновок про те, що відповідач не є особою, яка зберігає майно (грошові кошти) за рахунок Болградської міської ради Одеської області, як власника земельної ділянки, про яку йде мова у позовній заяві. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, про яку йде мова у позовній заяві, в розмірі 175 670,70грн.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У відповіді на відзив відповідача позивач зазначає, що спірна земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, належний відповідачу та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, у Державному земельному кадастрі була зареєстрована 10.07.2023 із кадастровим номером 5121410100:02:006:0411. Таким чином, в межах періоду з 01.08.2023 по 31.05.2024, за який позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, спірна земельна ділянка є сформованою, і відповідач зберіг у себе кошти які зазвичай сплатив би за користування земельною ділянкою. Позивачем у позові допущено технічну помилку: абз. 7 стор. 5 позову слід читати в редакції: «Відповідач в період з 01.08.2023 по 31.05.2024 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.», що підтверджується як текстом позовної заяви так і доданими матеріалами. Позивач погоджується із позицією відповідача, що розрахунок за 2023 рік повинен здійснюватися із витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2023 рік, через що на адресу відповідача та суду нами направлено заяву про зменшення позовних вимог, із урахуванням позиції відповідача.
Позивачем на обґрунтування розрахунку суми позовних вимог надано на адресу суду і відповідача: витяг з ДЗК, відповідно до якого земельна ділянка відноситься до категорії земель - Землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, та є сформованою з 10.07.2023; копію рішення міської ради, яким затверджено ставки оренди земельних ділянок, яке застосовується в залежності від цільового призначення земельної ділянки, так, якщо земельна ділянка, як в нашому випадку належить до цільового призначення 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, відкривається відповідний розділ додатку до рішення (в нашому випадку арк. 5), та застосовується ставка оренди в залежності від площі земельної ділянки та фактичного використання. Таким чином при визначенні ставки оренди - спочатку застосовується цільове призначення земельної ділянки, потім площа та фактичне використання. З огляду на наведене позивачем правильно визначено, що земельна ділянка відноситься для земель - з цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, фактично на ній розміщено автозаправну станцію, таким чином застосовано пункт: «Для розміщення та обслуговування будівель і споруд автозаправних і газових станцій», який передбачає ставку оренди 12%, незалежно від площі земельної ділянки; витяги з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023 та 2024 роки.
Позивач зазначає, що розрахунок проведено за період з 01.08.2023 (дата формування земельної ділянки), застосовані ставки оренди визначені рішенням міської ради, використана нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена у відповідних витягах. Таким чином розрахунок повністю відповідає вимогам законодавства. Щодо площі земельної ділянки то як вбачається з технічного паспорту на об'єкт нерухомості, за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112 - площа земельної ділянки під нерухомістю, згідно генерального плану, станом на 24.12.1999 складає 2436кв.м., що відповідає площі сформованої земельної ділянки.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно імперативних норм ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 182 Цивільного коексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності - право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Частиною. 1 ст. 124 ЗК України передбачено що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.2 ст.124 ЗК України).
Відповідно до ч.1 ст.128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону. П. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Таким чином, плата за землю, що є обов'язковим платежем, може виявлятися виключно у формі земельного податку або орендної плати.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ст.14 ПК України).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ст. 14 ПК України).
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Як видно з матеріалів справи, відповідно до інформаційної довідки №380575207 від 29.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА-СЕРВІС» є власником об'єкта нерухомості, а саме АЗС за адресою м. Болград, вул. Заводська, 112. Вказане нерухоме майно, що зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «АТА-СЕРВІС», розташоване на земельній ділянці площею 0,2436га за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112, цільове призначення - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (кадастровий номер земельної ділянки - 5121410100:02:006:0411). Земельна ділянка з кадастровим номером 5121410100:02:006:0411, яка розташована за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112, відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, з 10.07.2023 сформована та зареєстрована (Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.07.2023 р.).
26.10.2023 Болградська міська рада Одеської області прийняла рішення №1928-VIII, яким зазначена земельна ділянка передається в оренду відповідачу.
16.02.2024 вищезазначене рішення, разом з двома проектами договорів оренди землі, розрахунками орендної плати, копією витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки було направлено на адресу відповідача. Однак жодних заходів щодо підписання та повернення екземпляру договору оренди землі останнім вчинено не було.
Доводи відповідача про те, що він не отримував від позивача зазначених документів судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи є докази направлення на адресу відповідача зазначених документів.
Відповідач з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112, (кадастровий номер земельної ділянки - 5121410100:02:006:0411) до теперішнього часу використовує земельну ділянку для розміщення будівлі АЗС, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати земельного податку за землю на якій розташований об'єкт нерухомості відповідача.
У відзиві на позов відповідач надав зауваження щодо розрахунку здійсненого відповідачем, у відповідь на зауваження позивачем було здійснено перерахунок з урахуванням зауважень відповідача та подано до суду заяву про зменшення позовних вимог.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач в своєму розрахунку суми застосовує ставку 12% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки для земель 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а не 3% для земель 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу, суд зазначає, що згідно витягу з ДЗК, відповідно до якого земельна ділянка відноситься до категорії земель - Землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 то застосовується ставка оренди в залежності від площі земельної ділянки та фактичного використання. Таким чином при визначенні ставки оренди - спочатку застосовується цільове призначення земельної ділянки, потім площа та фактичне використання. З огляду на наведене позивачем правильно визначено, що земельна ділянка відноситься для земель - з цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, фактично на ній розміщено автозаправну станцію, таким чином застосовано пункт: «Для розміщення та обслуговування будівель і споруд автозаправних і газових станцій», який передбачає ставку оренди 12%, незалежно від площі земельної ділянки.
Щодо доводів відповідача про те, що конфігурація земельної ділянки, про яку йде мова у позовній заяві, яка накреслена на кадастровому плані Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5900438412023 від 10.07.2023, зовсім інша ніж конфігурація земельної ділянки, на якій розташована автозаправна станція, накреслена в технічному паспорті. Хоча загальна площа земельних ділянок є схожою (0,2436га та 0,2405га відповідно), суд зазначає, що як вбачається з технічного паспорту на об'єкт нерухомості, за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112 - площа земельної ділянки під нерухомістю, згідно генерального плану, станом на 24.12.1999 складає 2436кв.м., що відповідає площі сформованої земельної ділянки.
Стеном на день розгляду справи відповідачем не надано доказів спростовуючи позовні вимоги та докази здійснення оплат за користування земельною ділянкою яка належіть комунальної власності Болградської міської ради Одеської області та на який розташований об'єкт нерухомості, що належить відповідачу.
Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Як видно з матеріалів справи, відповідно до витягу №НВ-5100900322023 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5121410100:02:006:0411 площею 0,2436га, яка розташована за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112, нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2023 році складала 1671460,17грн. Таким чином 1671460,17*12%/12 міс.=16714,6, плата, яку щомісячно сплачував би відповідач, якби ним було укладено договір оренди земельної ділянки. Що за період з 01.08.2023 по 31.12.2023 становить 83573,00грн. Відповідно до витягу № НВ-5100318232024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5121410100:02:006:0411 площею 0,2436га, яка розташована за адресою: м. Болград, вул. Заводська, 112, нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році складає 1756707,69грн. Таким чином 1756707,69*12%/12 міс.=17567,07грн плата, яку щомісячно сплачував би відповідач, якби ним було укладено договір оренди земельної ділянки. Що за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 р. становить 87835,35грн. На підставі зазначених витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2023 та 2024 роки позивачем здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Заводській, 112, у м. Болград. Так, за період з 01.08.2023 по 31.05.2024, розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 5121410100:02:006:0411 за адресою: вул. Заводська, 112 у м. Болград загальною площею 2436 кв.м. становив 171 408,35грн. (83573,00грн + 87835,35грн).
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Болградської міської ради Одеської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА-СЕРВІС» про стягнення 171 408,35грн, обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Шпитальна, 45, код ЄДРПОУ 04057008) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АТА-СЕРВІС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72, код ЄДРПОУ 39734595) про стягнення 171 408,35грн - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТА-СЕРВІС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72, код ЄДРПОУ 39734595) на користь Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Шпитальна, 45, код ЄДРПОУ 04057008) 171 408,35грн за користування земельною ділянкою площею 0,2436га, 3 028,00грн судового збору.
Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 11 лютого 2025 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова