ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2025Справа № 910/9483/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання прийняти товар стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Данилюк М.Д.
Представники учасників справи:
від позивача Мінченко Я.В.;
від відповідача Компанець Н.М., Куруц В.М.
В судовому засіданні 28.01.2025 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 11.02.2025 року.
01 серпня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 31.07.2024 року до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку: (1) зобов'язати відповідача виконати в натурі договір поставки № УЦВ-02-08223-01 від 21.12.2023 року та прийняти від позивача товар на загальну суму 4 247 773,20 грн. згідно з видатковими накладними: № 39 від 15.03.2024 року у кількості 20000 штук на загальну суму 1 768 800,00 грн.; № 42 від 15.03.2024 року у кількості 13030 штук на загальну суму 1 152 373,20 грн.; № 43 віз 15.03.2024 року у кількості 15000 штук на загальну суму 1 326 600,00 грн.; (2) стягнути з відповідача на користь позивача 4 247 773,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № УЦВ-02-08223-01 від 21.12.2023 року в частині прийняття та оплати товару, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача прийняти товар та оплатити його вартість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9483/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2024 року.
21.08.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у зв'язку з неналежним оформленням позивачем експрес-накладних № 59001119173262, № 59001119423202, № 59001119425165 ТОВ «Нова пошта» із зазначенням товару (спецодяг та палети), який не має відношення до виконання договору, відповідач правомірно відмовився від прийняття помилково надісланого товару, в зв'язку з чим підстави для зобов'язання відповідача прийняти товар, надісланий за вказаними експрес-накладними, та здійснити його оплату відсутні.
26.08.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що позивач, передавши товар перевізнику (ТОВ «Нова пошта») і сплативши за послуги перевезення, виконав зобов'язання за договором поставити товару на умовах СРТ згідно з Інкотермс-2020. Крім того, 25.03.2024 року листом № 01585 ТОВ «Нова пошта» повідомила ТОВ «Бест-Текст», що товар за експрес-накладними № 59001119173262, № 59001119423202, № 59001119425165 отримувач відмовився отримувати, оскільки немає відношення до організації отримувача та є приватною особою. Відтак, АТ «Українська залізниця» без достатніх підстав не прийнято товар.
30.08.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач проти доводів позивача заперечив, посилаючись на те, що в експрес-накладній від 16.03.2024 року № 59001119423202 у розділі «Опис вмісту відправлення» вказано «спецодяг», в експрес-накладній від 16.03.2024 року № 59001119173262 - «спецодяг», в експрес-накладній від 16.03.2024 року № 59001119425165 - «палети». При цьому, в силу положень 4.3.2 публічного договору відправник несе відповідальність за інформацію вказану ним в експрес-накладній. Крім того, з експрес-накладних та повідомлень, що надійшли Гобелі Петру Миколайовичу у мобільний додаток ТОВ «Нова Пошта», встановити зв'язок між укладеним договором поставки від 21.12.2023 року № ЦЗВ-02-08223-01 та його предметом - виробами домашнього текстилю (чохли на подушку (напірники) неможливо.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 03.09.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/9483/24 до судового розгляду по суті на 15.10.2024 року.
В судовому засіданні 15.10.2024 року судом оголошувалася перерва.
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 07.11.2024 року не відбулося, судове засідання призначено на 12.12.2024 року.
В судовому засіданні 12.12.2024 року судом оголошувалася перерва.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.12.2023 року за результатами проведених електронних торгів № UA-2023-10-02-002255-a між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» (надалі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № УЦВ-02-08223-01 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід'ємною (-ими) частиною (-ами) цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору найменування товару: вироби домашнього текстилю (чохли на подушку (напірники).
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) пункт призначення - Київська обл., м. Фастів (або згідно рознарядки покупця) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у ред. 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
За умовами п. 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки - Київська обл., м. Фастів (або згідно рознарядки покупця). Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Загальна ціна договору становить 5 309 053,20 грн. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням нього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору (п. 6.2. договору).
Згідно з п. 7.2. договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 10 (десятий) робочий день з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п. 4.2 цього договору при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього договору та за умови отримання позитивного висновку щодо якості товару за результатами проведення філією, що є кінцевим вантажоодержувачем товару вхідного контролю.
До договору поставки № УЦВ-02-08223-01 від 21.12.2023 року укладено специфікацію № 1, в якій визначено найменування та кількість товару, що підлягає поставці в рамках договору - Чохол на подушку (напірник) 60х60 см, у кількості 60030 шт., виробник ФОП Ольмезов С.І., на загальну суму 5 309 053,20 грн.
01.02.2024 року філією «Центр забезпечення виробництва» на електрону адресу ТОВ «Бест-Текст» надіслано рознарядку на поставку товару.
Як зазначає позивач, в період з 15.03.2024 року по 16.03.2024 року на адресу відповідача було відправлено товар «Чохол на подушку (напірник) 60х60 см» у кількості 48030 штук на загальну суму 4 247 773,20 грн., а саме:
(1) 15.03.2024 року засобами кур'єрської доставки ТОВ «Нова пошта» відправлено товар «Чохол на подушку (напірник) 60х60 см» у кількості 20000 штук, на загальну суму 1 768 800,00 грн., що підтверджується експрес-накладною № 59001119173262 від 15.03.2024 року (видаткова накладна № 39 віз 15.03.2024 року);
(2) 16.03.2024 року засобами кур'єрської доставки ТОВ «Нова пошта» відправлено відповідачу товар «Чохол на подушку (напірник) 60х60 см» у кількості 13030 штук, на загальну суму 1 152 373,20 грн., що підтверджується експрес-накладною № 59001119423202 від 16.03.2024 року (видаткова накладна №42 віз 15.03.2024 року);
(3) 16.03.2024 року засобами кур'єрської доставки ТОВ «Нова пошта» відправлено відповідачу товар «Чохол на подушку (напірник) 60х60 см» у кількості 15000 штук, на загальну суму 1 326 600,00 грн., що підтверджується експрес-накладною № 59001119423202 від 16.03.2024 року (видаткова накладна № 43 віз 15.03.2024 року).
Товар за експрес-накладними направлено за адресою зазначеною у заявці (м. Київ, вул. Уманська, 8) уповноваженому представнику регіональної філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Заступнику начальника виробничого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» Гобела Петру Миколайовичу, який є уповноваженим для прийняття товару за договором поставки № ЦЗВ-02-08223-01 від 21.12.2023 року, що підтверджується листом №ПКВЧ-1 Київ-02/520 від 05.03.2024 року.
Втім, товар за експрес-накладними№ 59001119173262, № 59001119423202, № 59001119425165 ТОВ «Нова пошта» одержувач відмовився отримувати.
22.03.2024 року ТОВ «Бест-Текст» звернулося з листом до ТОВ «Нова пошта» з проханням надати відповідь про причини не вручення товару.
У відповідь на цей лист 25.03.2024 року листом № 01585 ТОВ «Нова пошта» повідомила ТОВ «Бест-Текст», що товар за експрес-накладними № 59001119173262, № 59001119423202, № 59001119425165 отримувач відмовився отримувати, оскільки немає відношення до організації отримувача та є приватною особою. Відтак, АТ «Українська залізниця» без достатніх підстав не прийнято товар.
04.04.2024 року ТОВ «Бест-Текст» засобами поштового зв'язку направило відповідачу лист № 04-04/7/2024 від 04.04.2024 року про прийняття та оплати товару за договором поставки № УЦВ-02-08223-01 від 21.12.2023 року, що підтверджується описом вкладення АТ «Укрпошта» № 0319004992470 від 04.04.2024 року.
Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Як вже було встановлено судом вище, 21.12.2023 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки № УЦВ-02-08223-01, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар - вироби домашнього текстилю (Чохол на подушку (напірник) 60х60 см у кількості 60030 шт., виробник ФОП Ольмезов С.І., на загальну суму 5 309 053,20 грн.), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що в період з 15.03.2024 року по 16.03.2024 року ним за адресою зазначеною у заявці (м. Київ, вул. Уманська, 8) засобами кур'єрської доставки ТОВ «Нова пошта» було відправлено товар «Чохол на подушку (напірник) 60х60 см» у кількості 48030 штук на загальну суму 4 247 773,20 грн., що підтверджується експрес-накладними: № 59001119173262 від 15.03.2024 року (видаткова накладна № 39 віз 15.03.2024 року); № 59001119423202 від 16.03.2024 року (видаткова накладна №42 віз 15.03.2024 року); № 59001119423202 від 16.03.2024 року (видаткова накладна № 43 віз 15.03.2024 року). Одержувачем товару за вказаними експрес-накладними визначено Гобела Петро Миколайович.
Позивач зазначає, що Гобела Петро Миколайович відмовився від прийняття товару за експрес-накладних № 59001119173262, № 59001119423202, № 59001119425165 ТОВ «Нова пошта».
Відповідно до ч. 4 ст. 692 Цивільного кодексу України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України).
Як стверджує відповідач, Гобела Петро Миколайович правомірно відмовився від прийняття товару через неналежне оформленням позивачем експрес-накладних № 59001119173262, № 59001119423202, № 59001119425165 та зазначення в них товару (спецодяг та палети), який не має відношення до договору поставки № УЦВ-02-08223-01 21.12.2023 року (Чохол на подушку (напірник), тому підстави для зобов'язання відповідача прийняти спірний товар та здійснити його оплату відсутні.
Судом встановлено, що на офіційному сайті http://novaposhta.ua ТОВ «Нова пошта» оприлюднено Публічний договір про надання послуг з організації перевезення відправлень (публічною офертою), у розділі 1 якого визначені наступні терміни: експедитор - ТОВ «Нова пошта» (п. 1.3.); замовник - відправник або одержувач відправлення (п. 1.4.).
Відповідно до п. 3.1. Публічного договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення й надавання комплексу інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Прийняття Експедитором відправлення для надання послуг, визначених договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора (п. 3.3. Публічного договору).
У відповідності до підпункту 4.3.2. п. 4.3. Публічного договору замовник зобов'язаний відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес-накладній.
Згідно зі статтями 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що через неналежне оформленням позивачем експрес-накладних № 59001119173262, № 59001119423202, № 59001119425165 та зазначення в них товару (спецодяг та палети), поставка якого не була обумовлена договором поставки № УЦВ-02-08223-01 21.12.2023 року (Чохол на подушку (напірник), уповноважена особа покупця (АТ «Українська залізниця») правомірно відмовилася від отримання товару, тому правові підстави для зобов'язання відповідача прийняти та оплатити спірний товар за встановлених судом обставин відсутні, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст».
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.02.2025р.
Суддя О.В. Котков