ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2025Справа № 910/3938/24
За позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ)
до Фізичної особи - підприємця Кіма Антона Віссаріоновича (м. Київ)
про стягнення 222 752,62 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Кіма Антона Віссаріоновича про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у сумі 222 752,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було виконано обов'язку зі сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва у зв'язку із будівництвом житлового будинку садибного типу та господарських будівель по вул. Звіринецька, 26 в Печерському районі м. Києва загальною площею 447,6 кв.м.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/3938/24 скасовано, матеріали справи передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Відповідач копію цієї ухвали Господарського суду міста Києва отримав 22.11.2024 в його електронному кабінеті, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення документа.
Пунктом 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
16.12.2024 від позивача надійшло підтвердження щодо незмінності суми позовних вимог.
21.01.2025 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
Пунктом 2 частини 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 2 статті 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У даній справі підготовче провадження закінчено 20.12.2024, тож позивач мав подати клопотання про збільшення позовних вимог до цієї дати.
Стаття 118 ГПК України встановлює, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, подане позивачем 21.01.2025 клопотання залишається судом без розгляду.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.11.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельною інспекції у місті Києві за № КВ 082163330644 зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт по вул. Звіринецька, 26, м. Київ, замовником будівництва є ФОП Кім Антон Віссаріонович.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником земельних ділянок з кадастровими номерами (8000000000.82.139.0062) є ФОП Кім Антон Віссаріонович (далі - відповідач).
Відповідач листами від 03.10.2017 (вхідний № 050/К-480) та від 27.04.2018 (вхідний № 050/Б-194/1) звернувся до Департаменту із проханням надати висновок щодо необхідності вирішення питання пайової участі, зокрема, було надано Департаменту технічний паспорт на садибний індивідуальний житловий будинок ФОП Філатова Ігоря Дмитровича від 28.03.2017 (інвентаризаційна справа № 19173).
На підставі наданих документів Департаментом було направлено відповідачу лист від 10.05.2018 за № 050/08-050/К-108/1 у зв'язку з будівництвом індивідуального житлового будинку садибного типу літ. "Е" загальною площею 299,70 кв. м та господарської будівлі літ. "Ж" площею забудови 3,18 кв. м (за даними технічного паспорту від 28.03.2017 (інвентаризаційна справа 19173), виданий ФОП Філатов І.Д.) по вул. Звіринецька, 26 у Печерському районі м. Києва.
30.03.2021 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № КВ 101210330383 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта у зв'язку з будівництвом індивідуального житлового будинку садибного типу та господарських будівель по вул. Звіринецька, 26 в Печерському районі м. Києва загальною площею 447,6 кв. м.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна загальна площа житлового будинку по вул. Звіринецька, 26, м. Київ становить 447,6 кв. м.
Зазначене свідчить про зміну показників загальної площі об'єкту будівництва.
Тобто, у відповідача виник обов'язок звернутися до Департаменту та сплатити кошти пайової участі за будівництво індивідуального житлового будинку садибного типу загальною площею 447,60 кв. м, проте відповідач таких зобов'язань не виконали.
Департаментом було направлено на адресу відповідача вимогу щодо отримання розрахунку та сплати коштів пайової участі від 18.10.2023 за № 050/18-4023, проте кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва не перераховувались, жодні інші листи від відповідача не надходили.
Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на залишення відповідачем вищевказаної вимоги позивача без задоволення, Департамент звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі в розмірі 222 752,62 грн.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
За статтею 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною 1 статті 2 цього Закону визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Зобов'язанням, за частиною 1 статті 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з підпунктом 5 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" серед власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад передбачає залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 за № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033) (далі - Порядок).
Порядок визначає механізм залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва (далі - пайова участь) та оформлення договорів пайової участі у зв'язку зі здійсненням або намірами на здійснення будівництва (в тому числі, нового будівництва та реконструкції) об'єктів (в тому числі, будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форми власності (частина 1 розділу І Порядку).
В усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).
Відповідно до пункту 3.1 - 3.2 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва. Пайова участь включає в себе відшкодування витрат міського бюджету на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв'язку з реалізацією замовником проєкту нового будівництва або реконструкції об'єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форм власності на території міста Києва.
Відповідно до абзацу 2 та 3 пункту 4.1 Порядку замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об'єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об'єкта звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Згідно з підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. Порядку підставою для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладення договору про пайову участь. Таке звернення подається щодо кожного об'єкта будівництва окремо.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX (далі - Закон № 132-IX) встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь).
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта.
Відповідно до пункту 2.1. Порядку та пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка здійснює, має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку, прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє Замовника від обов'язку її сплатити. Пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь.
З 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від (далі - Закон № 132-IX) (пункти 10-13), якими виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що встановлювала обов'язок укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок замовників будівництва у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь перестав існувати.
Визначений Порядком обов'язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, якими встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному Законом № 132-IX розмірі та порядку.
Передбачений "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
З наведеного слідує, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
Пунктом 11 Порядку № 466 передбачено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, за виконання будівельних робіт без подання повідомлення та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Декларація про готовність до експлуатації об'єкта у зв'язку з будівництвом індивідуального житлового будинку садибного типу та господарських будівель по вул. Звіринецька, 26 в Печерському районі м. Києва загальною площею 447,6 кв. м. зареєстрована Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.03.2021 за № КВ 101210330383.
Підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (у разі збільшення загальної площі об'єкта), зобов'язаний до прийняття об'єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.
Пунктом 11 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 13.04.2011 № 461 визначено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верхового Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, між сторонами договір про пайову участь не укладено, кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом житлового будинку загальною площею 447,60 кв. м по вул. Звіринецька, 26 в Печерському районі м. Києва відповідач не перераховував.
Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави та за рахунок територіальної громади міста Києва зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до підпункту 5.1.1 розділу V Порядку підставою для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладання договору про пайову участь. Таке звернення подається щодо кожного об'єкта будівництва окремо.
Згідно з підпунктом 5.1.9. розділу V Порядку, розрахунок розміру пайової участі здійснюється відповідно до методики розрахунку пайової участі, визначеної в розділі VI цього Порядку.
Підпунктом 6.4.3. пункту 6.4 розділу VI Порядку передбачено, що для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями:
РПУ = Sоб'єкта х Nінд х 2 %, де:
- РПУ - розмір пайової участі об'єкта (грн);
- Sоб'єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об'єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м);
- Nінд - норматив одиниці створеної потужності для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначена Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату здійснення розрахунку (грн/кв. м).
Позивачем по об'єкту: будівництво індивідуального житлового будинку садибного типу та господарських будівель загальною площею 447,60 кв. м по вул. Звіринецька, 26 в Печерському районі м. Києва, розраховано загальну суму пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, яка підлягає сплаті відповідачем, у розмірі 222 752,62 грн без ПДВ.
Доказів виконання відповідачем зобов'язань зі сплати позивачу означених коштів або відсутності в нього такого обов'язку матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та відповідачем належним чином у встановленому законом порядку не спростовані, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кіма Антона Віссаріоновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пайовий внесок у сумі 222 752 (двісті двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн 62 коп. на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету: отримувач - ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ - 37993783, код доходів 24170000, рахунок ІВАN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кіма Антона Віссаріоновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 04633423) 2 673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) грн 03 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко