ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.02.2025Справа № 910/5225/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/5225/24
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»
про стягнення 9726,40 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі - відповідач) про стягнення 9726,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як особа відповідальна за завдану шкоду, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 року у справі №910/13874/23 відшкодував позивачеві виплачене на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №29-0197-22-00105 від 27.12.2022 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , втім після розгляду справи та під час проведення ремонтно-відновлюваних робіт були виявлені приховані пошкодження автомобіля, вартість яких відповідачем відшкодована не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5225/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.05.2024 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/13874/23, ним було сплачено на користь позивача страхове відшкодування, а саме вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 68937,65 грн за наслідками ДТП, що мала місце 06.04.2023, тоді як повторне звернення до суду з вимогами про стягнення додаткового розміру відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , за відсутності будь-яких доказів наявності таких пошкоджень на момент ДТП та розгляду господарської справи №910/13874/23 суперечить вимогам та положенням чинного законодавства.
17.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача та зауважив, що дійсно відповідач у повному обсязі виконав рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/13874/23, в той же час в ході розгляду господарської справи ремонтним підприємством було додатково виявлено приховані пошкодження деталей транспортного засобу автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 за наслідками ДТП від 06.04.2023.
Відповідач своїм правом на подання заперечень, як то передбачено приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
27.12.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ», як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеріум», як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №29-0197-22-00105 (далі - договір), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим ТЗ та ДО - страхування наземного транспортного засобу, автомобілем марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2022 року випуску.
Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.
Строк дії договору встановлено з 27.12.2022 по 26.12.2023.
06.04.2023 року по вул. Садова в с. Софіївська Борщагівка на перехресті нерівнозначних доріг, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 не надала перевагу в русі автомобілю марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Києво-Святошинського районного суду від 24.04.2023 у справі №369/5707/23 встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, визнано її винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
10.04.2023 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) №0000082856 від 05.05.2023 було встановлено характер та опис пошкоджень (назву деталей) автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно рахунку на оплату, виставленого СТО - ТОВ «Кий Авто Центр» №х6004478 від 03.05.2023 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 68937,65 грн у тому числі ПДВ.
05.05.2023 року позивачем був складений та підписаний страховий акт №ДККА-82856, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 68937,65 грн.
На підставі складеного страхового акту № ДККА-82856 від 05.05.2023 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №29-0197-22-00105 від 27.12.2022, перерахував на рахунок СТО - ТОВ «Кий Авто Центр» вартість відновлювального ремонту.
12.05.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування №48118, у якій просив сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 68937,65 грн, однак відповідач залишив вказану заяву без відповіді і задоволення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/13874/23 стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 68937,65 грн страхового відшкодування, 2684,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №920/291/21, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
При цьому, частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та «Пономарьов проти України» від 03.04.2008).
Таким чином, встановлені вищезазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 року у справі №910/13874/23, розмір та обґрунтованість грошових вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» в сумі 68937,65 грн страхового відшкодування до ПАТ «Страхова компанія «Еталон» в силу імперативних приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/13874/23 виконано в повному обсязі відповідачем 13.12.2022 про що свідчить платіжна інструкція від 04.12.2023.
У той же час, як зазначає позивач, за час розгляду справи №910/13874/23 та під час проведення ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ремонтним підприємством (СТО) було виявлено приховані пошкодження деталей транспортного засобу, про необхідність ремонту яких не було вказано в рахунку №х6004478 від 03.05.2023.
З огляду на виявлені пошкодження автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , СТО - ТОВ «Кий Авто Центр» було виставлено рахунок №х6013394 від 20.11.2023, згідно якого вартість відновлювального ремонту прихованих пошкоджень вищезгаданого автомобіля, складає 9726,40 грн у тому числі ПДВ.
21.11.2023 року позивачем був складений та підписаний страховий акт №ДККА-82856/1, згідно з яким приховані пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 9726,40 грн.
На підставі складеного страхового акту № ДККА-82856/1 від 21.11.2023 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №29-0197-22-00105 від 27.12.2022, перерахував на рахунок СТО - ТОВ «Кий Авто Центр» суму страхового відшкодування в розмірі 9726,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №97609 від 21.11.2023.
05.12.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування, у якій просив здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 9726,40 грн, втім вказана заява була залишена відповідачем без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та положення статті 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/13874/23 було встановлено, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт належного виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» своїх зобов'язань, як страховика пошкодженого автомобіля та факт неналежного виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» своїх зобов'язань, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як страховика автомобіля винного у вчиненні ДТП в частині відшкодування виплаченого позивачем страхового відшкодування.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у повному обсязі сплатив на користь позивача розмір страхового відшкодування за вищезгаданим рішенням суду, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.12.2023.
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З наведеного слідує, що відповідач сплативши на користь позивача за рішенням суду суму страхового відшкодування, належним чином виконав обов'язок передбачений у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому зобов'язання відповідача по виплаті страхового відшкодування є припиненими в силу приписів Цивільного кодексу України.
Водночас, звертаючись до суду з даним позовом, позивач наголошує на виявлені прихованих пошкоджень автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП 06.04.2024.
Так, позивач зазначає, що в ході здійснення ремонтних (відновлювальних) робіт автомобіля марки "Renault" реєстраційний номер НОМЕР_1 , було виявлено приховані пошкодження, які не могли бути встановлені під час первинного огляду автомобіля на наявність пошкоджень, їх ступеня та характеру.
З виставленого рахунку СТО - ТОВ «Кий Авто Центр» №х6013394 від 20.11.2023 вбачається, що СТО було виявлено та виконано додаткові роботи по відновленню пошкоджених частин автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме: ремонт заднього правого крила; підготовлено заднє праве крило до фарбування; фарбування заднього правого крила та його полірування. Загальна вартість виконаних робіт з урахуванням фарбувальних матеріалів та ПДВ становить 9726,40 грн.
За загальним правилом пошкодженням майна є його погіршення якості, зменшення цінності речі або приведення її на якийсь час у не придатний до використання за цільовим призначенням стан.
При цьому, під прихованими пошкодження слід розуміти таке погіршення якості речі, яке неможливо встановити під час первинного огляду та/або візуального дослідження майна, без використання для цього спеціальних засобів та інструментів та без попереднього втручання в роботу внутрішніх механізмів (систем) майна, якщо такі наявні.
Відповідно до пункту 33-1.1 статті 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
Приписи чинного законодавства покладають обов'язок на страхувальника сприяти страховику у розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема надати для огляду належний їй транспортний засіб.
З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2023 ОСОБА_2 було здійснено огляд транспортного засобу автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , за підсумками якого було складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) №0000082856, яким зафіксовано характер та ступінь пошкоджень автомобіля та встановлено, що "заміні підлягає: К-Т кріп дверей передніх правих, ЗАХ накл дверей передніх правих, К-Т кріп зсув дверей правих, Центр шпон в дверях задніх правих, ЗАХ накл зсувн дверей правихи; заміні та фарбуванню підлягає: двері передні праві, двері зсувні праві; ремонту та фарбуванню підлягає: в-стояк пр ремонтувати, поріг дверей пр ремонтувати; фарбуванню підлягає: в-сояк пр герметиз порожнин, поріг дверей пр герметиз порожнин".
Товариством з обмеженою відповідальністю «Кий Авто Центр», як СТО було виставлено рахунок №х6004478 від 03.05.2023 на суму 68937,65 грн, з якого вбачається, що СТО було сформовано та визначено види робіт, які необхідні для відновлення пошкоджень автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , зафіксованих, в тому числі, у акті огляду ТЗ (дефектна відомість) №0000082856 від 05.05.2023.
Згідно акту огляду ТЗ (дефектна відомість) №0000082856 від 05.05.2023 та рахунку СТО №х6004478 від 03.05.2023 пошкоджень заднього правого крила автомобіля не встановлено і робіт по його відновленню (ремонту) не виконувалось.
За своєю суттю крило автомобіля є його зовнішнім кузовним елементом, який розташовується поверх колеса.
Досліджуючи питання наявності та характеру пошкоджень транспортного засобу, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, суд комплексно та всебічно оцінює подані сторонами докази, зокрема шляхом аналізу актів огляду, технічної документації та інших матеріалів справи.
У даному випадку, за результатом оцінки наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що наведені позивачем доводи та обставини, як підстави для додаткового стягнення розміру суми страхового відшкодування є необґрунтованими.
Так, як зазначає позивач, в процесі відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 та під час розгляду господарської справи №910/13874/23, СТО - ТОВ «Кий Авто Центр» було встановлено приховані пошкодження, а саме заднього правого крила автомобіля.
Втім, пошкодження заднього правого крила автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не можуть вважатися прихованими, оскільки такі пошкодження виявлені на зовнішній конструкції автомобіля, а відтак могли бути встановлені як при первісному огляді ТЗ, так і в процесі відновлення (ремонту) його пошкоджених частин на СТО.
З аналізу фотознімків, долучених позивачем у відповідь на відзив, вбачається, що виявлені пошкодження є очевидними та явними так як розташовані на зовнішній конструкції автомобіля, однак в жодних документах, складених безпосередньо після ДТП (акт огляду транспортного засобу, протокол поліції), не міститься зауважень про наявність деформації заднього правого крила.
Пошкодження є зовнішніми, тобто відкритими для безпосереднього візуального сприйняття і могли бути виявлені під час первинного огляду, втім такі пошкодження, у зв'язку з ДТП, яка трапилась 06.04.2023, не були зафіксовані ні працівниками Національної поліції України під час оформлення ДТП, ні позивачем під час огляду транспортного засобу після повідомлення страхувальником про ДТП, при цьому, судом враховано, що вказані працівниками поліції пошкодження щодо деформації задньої правої арки не є тотожними ушкодженням про які вказує позивач, як приховані, оскільки крило та арки є різними конструктивними елементами автомобіля.
До того ж, пошкодження заднього правого крила автомобіля марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 були виявлені лише через сім місяців після ДТП, що викликає обґрунтовані сумніви щодо їх походження та можливого зв'язку із ДТП, що мала місце 06.04.2023.
При цьому, судом враховано, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що однією з основних засад законодавства є добросовісність, а дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.
Враховуючи вищевикладене в сукупності суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем, що виявлені пошкодження заднього правого крила автомобіля є прямим наслідком спірного ДТП та є прихованими пошкодженнями, які не могли бути виявленні при первинному огляді, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для покладення на відповідача додаткового розміру страхового відшкодування/
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 9726,40 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 11.02.2025.
СуддяТ.В. Васильченко