ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2025Справа № 910/12271/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР ЕНЕРДЖИ»
до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»
про стягнення 33 055 095,69 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
Представники учасників справи:
від позивача: Кравченко Р.М.;
від відповідача: Подольський А.А.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІАР ЕНЕРДЖИ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 36 617 712,91 грн, з яких: 32 332 894,99 грн основний борг, 3 127 840,23 грн інфляційні втрати та 1 156 977,69 грн 3% річних.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.30, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №12513/01 від 27.07.2016, в частині оплати електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим" тарифом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/12271/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.11.2024.
04.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що позивачем не враховано те, що порядок №641 з 26.01.2024 діє в новій редакції, а тому позивачем не вірно визначено час виникнення зобов'язань відповідача щодо здійснення розрахунку за договором і тим самим збільшено період прострочення спірних платежів. Крім того, вказує, що оскільки НЕК «Укренерго» не сплатило послуги за розрахункові місяці вересень 2022 року - грудень 2023 року в повному обсязі, зобов'язання відповідача перед позивачем за вказані розрахункові періоди не виникли. Також зазначає, що розрахунок за придбану ним електричну енергію має здійснюватися відповідно до положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 за № 140 та від 15.06.2022 за № 206. Зазначає, що строк оплати за квітень-червень 2024 року не настав, оскільки регулятором не приймалось рішення про затвердження розміру вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у вказаному розрахунковому періоді. Також вказує, що позивач має заборгованість перед відповідачем за послуги відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, а тому відповідач має право зменшити рівень розрахунків на суму неоплаченої частки. Крім цього, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних до 1 гривні та про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 880 874,01 грн.
05.11.2024 від представника позивача надійшла заява про долучення на виконання ухвали суду виписки банку.
08.11.2024 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог на 1 880 874,01 грн.
11.11.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві.
У підготовче засідання 13.11.2024 з'явились представники учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 клопотання відповідача про закриття провадження в частині задоволено, провадження в справі № 910/12271/24 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 880 874,01 грн закрито, в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Протокольною ухвалою, за клопотанням представника відповідача, судом відкладено підготовче засідання на 27.11.2024.
18.11.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
26.11.2024 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог та про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 681 743,21 грн.
У підготовче засідання 27.11.2024 з'явились представники сторін, суд протокольними ухвалами відмовив у задоволенні заяв позивача про зменшення повних вимог від 08.11.2024 та від 26.11.2024. Також протокольною ухвалою судом відкладено підготовче засідання на 11.12.2024.
28.11.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в даній справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/444/24.
10.12.2024 та 11.12.2024 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження в справі та заява про зменшення позовних вимог до 33 055 095,69 грн, з яких: 28 770 277,77 грн основний борг, 3 127 840,23 грн інфляційні втрати та 1 156 977,69 грн 3% річних, а також про повернення судового збору в розмірі 20 180,91 грн.
У підготовче засідання 11.12.2024 з'явились представники сторін, суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки представника відповідача, прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог від 10.12.2024 і подальший розгляд постановив здійснювати з її урахуванням. Також суд, з урахуванням думки представника позивача, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження в справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/444/24.
Також враховуючи, що під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливості надання доказів чи заявлення клопотань і пояснень по справі, протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.01.2025.
27.01.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 88 133,49 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.01.2025 заперечував проти задоволення позову, а також просив закрити провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 88 133,49 грн. Крім того, представник відповідача в засіданні просив залишити позов без розгляду, в зв'язку з неявкою представника позивача, в задоволенні якого протокольною ухвалою судом відмовлено. Представник позивача, який запізнився в судове засідання, надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити.
У судовому засіданні 28.01.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
27.07.2016 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю " КЛІАР ЕНЕРДЖИ" (ВАД) укладено договір №12513/01 (надалі - договір), за умовами п.1.1. якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖИ" (виробник за «зеленим тарифом») було укладено додаткову угоду №130/01 (надалі - додаткова угода №130/01) до договору.
У пункті 1 додаткової угоди №130/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство ''Енергоринок'' (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "Державне підприємство ''Гарантований покупець'' (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця ".
Згідно з п. 2 додаткової угоди №130/01 сторони дійшли згоди статті 1-10 договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.
12.03.2020 сторони уклали додаткову угоду №436/01/20, в якій дійшли згоди викласти статті 1-7 договору в новій редакції.
30.01.2024 сторони уклали додаткову угоду №1644/07/24, в якій дійшли згоди слова «продавець за «зеленим» тарифом» замінити словом «продавець» та глави 1-8 договору замінити главами 1-9 в новій редакції.
Відповідно до п.1.1. договору продавець - зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок).
Згідно із п.2.3. договору продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки на нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті.
Умовами п. 2.4. договору сторони погодили, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.
Відповідно до пункту 3.2. договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ.
Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно Порядку (п.3.3. договору).
У пункті 7.4 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору протягом жовтня 2021 року по червень 2024 року продав, а відповідач придбав електричну енергію за "зеленим" тарифом на загальну суму 167 936 540,63 грн, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електроенергії за вказані розрахункові періоди, з актами коригування (т.1, а.с.16-45).
Однак, у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконував неналежним чином та куплену в період з жовтня 2021 року по червень 2024 року електроенергію оплатив не в повному обсязі та з простроченням, у зв'язку із чим станом на 10.12.2024 його заборгованість становить 28 770 277,77 грн.
Вказані обставини визнаються сторонами в повному обсязі.
Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення грошових коштів у розмірі 33 055 095,69 грн, з яких: 28 770 277,77 грн основного боргу, 3 127 840,23 грн інфляційних втрат та 1 156 977,69 грн 3% річних.
Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії затвердженого постановою від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок №641).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 Господарського кодексу України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч.1, 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 "Про утворення державних підприємств "Гарантований покупець" та "Оператор ринку" утворено Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на базі філії Гарантований покупець Державного підприємства "Енергоринок " шляхом виділу майна, прав та обов'язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", у відповідності до п.5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.
Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.06.2019 №1217.
За змістом ч.2 ст.65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим тарифом" (п. 18).
Відповідно до ч.3 ст.65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за зеленим тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено зелений тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії зеленого тарифу.
Для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом кандидат у виробники за "зеленим" тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом (п. 2.1 гл. 2 Порядку № 641).
Як установлено судом вище на виконання укладеного між сторонами договору позивач поставив, а відповідач прийняв електроенергію протягом жовтня 2021 року по червень 2024 року на загальну суму 167 936 540,63 грн (з урахуванням коригувань).
Акти купівлі-продажу електроенергії за вказаний розрахунковий період підписані представниками сторін без зауважень.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України).
Згідно з п. 10.1 Порядку №641 (в редакції чинній до 25.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п.10.4 Порядку №641(в редакції чинній до 25.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Виходячи з наведених положень, оплату ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Відповідно до п.3.3. договору оплата електричної енергії купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
У той же час, з 26.01.2024 Порядок №641 діє в новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
Так, відповідно до п. 11.4 Порядку №641(в редакції чинній з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у жовтні 2021 року та в лютому - червні 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у липні 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у серпні 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.04.2024 № 858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" лютому 2023 року, липні 2023 року, вересні 2023 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.05.2024 № 896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у грудні 2022 року, березні - травні 2023 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.05.2024 №946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні - листопаді 2022 року.
Щодо застосування до спірних правовідносин сторін приписів п. 11.4 Порядку №641(в редакції чинній з 26.01.2024), суд зазначає таке.
Так, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Як зазначено судом вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП)
Суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП.
До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці в гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
З урахуванням викладеного, в даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.
Оскільки постанови НКРЕКП №858, №896 та №946 затверджені після 26.01.2024, то розрахунки за електричну енергію, відпущену, січні-лютому 2023 року, липні 2023 року, вересні 2023 року, грудні 2022 року, березні - червні 2023 року, вересні - листопаді 2022 року, жовтні 2023 року, мали здійснюватися в строки, встановлені п. 11.4 Порядку №641(в редакції чинній з 26.01.2024).
Отже, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року та в лютому - червні 2022 року в строк по 14.09.2022 (включно); в липні 2022 року - в строк до 23.09.2022 (включно); в серпні 2022 року - в строк до 17.03.2023 (включно); у вересні - листопаді 2022 року - в строк до 22.05.2024 (включно); в грудні 2022 року, березні - червні 2023 року - в строк до 16.05.2024 (включно), в лютому та липні 2023 року - в строк до 07.05.2024 (включно).
Такий порядок визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії узгоджується із позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 по справі № 910/4439/23 (не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови Регулятора, а саме з дня оприлюднення постанови регулятора).
Отже, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди з жовтня 2021 року по липень 2023 року станом на час розгляду справи є таким, що настав.
Одночасно, судом встановлено, що, як на день звернення до суду позивача з позовом так і на день ухвалення судом даного рішення Регулятором не затверджувались рішення щодо розміру вартості послуг за заявлений період квітень-червень 2024 року, а тому строк оплати за вказані місяці не настав.
Як установлено судом, з урахуванням часткових оплат, заборгованість відповідача перед позивачем за придбану відповідачем в період з 01.10.2021 по 30.06.2024 електроенергію становила 28 770 277,77 грн.
Водночас, як убачається з матеріалів справи 26.12.2024 та 31.12.2024 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в загальному розмірі 88 133,49 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №435139 від 26.12.2024 та №437796 від 31.12.2024, в зв'язку з чим відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу у вказаному розмірі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу).
Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Отже, клопотання відповідача про закриття провадження в частині підлягає задоволенню, а провадження в справі в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 88 133,49 грн підлягає закриттю.
Враховуючи зазначене, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на момент розгляду справи по суті строк виконання якої настав становить 21 022 580, 49 грн (з жовтня 2021 року по липень 2023 року). Доказів на підтвердження оплати заборгованості за спірний період у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи по суті, до матеріалів справи не надано, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу з вартості послуг за заявлений період з квітня по червень 2024 року в загальній сумі 7 659 563,79 грн, оскільки такі вимоги на даний час є передчасними.
Щодо посилань відповідача на те, що зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за розрахункові місяці вересень 2022 року -грудень 2023 року не виникали, в зв'язку з тим, що НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, то суд зазначає таке.
Так, відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641(в редакції чинній з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Суд зазначає, що вказаний пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Враховуючи викладене, зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, в тому числі, вересень 2022 року - грудень 2023 року є таким, що настав.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивачем перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 постанови № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування суду сторонами не надано. Суд не вбачає підстав втручатися у договірні відносини сторін та самостійно зменшувати суму заявленої заборгованості, навіть у випадку визнання позивачем боргу в цій частині.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права в судовому порядку стягнути з позивача суму боргу за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в межах окремого позовного провадження.
При цьому, щодо посилань відповідача на те, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію слід керуватись нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, зокрема, наказами Міненерго від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 та № 206 від 16.06.2022, то суд зазначає таке.
На час настання строку оплати вартості електроенергії за заявлений позивачем період наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно Порядком. Даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні ними остаточних розрахунків.
У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206. Згідно з цими висновками, положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.
Відтак, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:
- накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
- накази не звільняють ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені Порядком № 641. Відтак, відповідні заперечення відповідача суд відхиляє як необґрунтовані.
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати електричної енергії, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з вересня 2022 року по серпень 2024 року, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 3 127 840,23 грн підлягає задоволенню.
Дослідивши розрахунок 3% річних наданий позивачем у розмірі 1 156 977,69 грн за загальний період з 15.09.2022 по 03.10.2024 (т.1, а.с.80-82), судом встановлено, що він є частково невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк оплати електричної енергії за вересень - грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, в зв'язку з чим невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати коштів за вказані місяці, а саме за вересень - листопад 2022 року з 21.05.2024, коли вірним є нарахування з 23.05.2024, а за грудень 2022 року, березень - травень 2023 року з 16.05.2024, коли вірним є нарахування з 17.05.2024, лютий, липень 2023 року з 07.05.2024, коли вірним є з 08.05.2023.
У зв'язку з чим, судом здійснено власний розрахунок 3% річних за несвоєчасну сплату електричної енергії, при цьому, обмежуючись сумами, визначеними позивачем та за розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 15.09.2022 по 03.10.2024 складає 1 156 373, 31 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних, суд зазначає таке.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися в справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони в договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду в справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що в даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.
Отже, судом не встановлено відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.
Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
Враховуючи зазначене суд відмовляє в задоволенні клопотанні відповідача про зменшення розміру 3 % річних.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 21 022 580, 49 грн основного боргу, 3 127 840, 23 грн інфляційних втрат та 1 156 373, 31 грн 3% річних.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 36 617 712,91 грн, яка має майновий характер.
Отже, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 439 412,55 грн ( 1,5 відсотка ціни позову х 0,8).
У подальшому позивачем зменшено позовні вимоги, окрім того судом закривалось провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу, в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Як убачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжною інструкцією №1262 від 04.10.2024 у розмірі 439 412,55 грн.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, в зв'язку зі зменшенням позовних вимог та закриттям провадженням у частині, в зв'язку з відсутністю предмета спору, позивач має право на повернення судового збору в загальному розмірі 43 809,00 грн.
На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Зі змісту ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що рішення суду не є виконавчим документом, у зв'язку з чим, питання про повернення судового збору буде вирішено окремою ухвалою суду.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 88 133,49 грн закрити.
2. У іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР ЕНЕРДЖИ» (15300, Чернігівська область, Корюківський район, місто Корюківка, вулиця Костюк Г., будинок 22, ідентифікаційний код 39907675) 21 022 580 (двадцять один мільйон двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн 49 коп. основного боргу, 3 127 840 (три мільйона сто двадцять сім тисяч вісімсот сорок) грн 23 коп. інфляційних втрат, 1 156 373 (один мільйон сто п'ятдесят шість тисяч триста сімдесят три) грн 31 коп. 3% річних та 303 681 (триста три тисячі шістсот вісімдесят одну) грн 53 коп. судового збору.
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 10.02.2025.
Суддя Я.А.Карабань