Справа № 909/638/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню
10.02.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. за участю секретаря судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" (вх.1293/25 від 27.01.2025) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак", вул. Максимовича, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76006;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар", вул. Шевченка, буд.329, м. Львів, 79069; фактична адреса: вул. Грушевського, буд. 89а, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300;
про стягнення 3844830,02 грн. та зобов"язання вчинити дії
представники не з"явились
27.01.2025 надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у якій позивач просить суд визнати наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.2022 у справі №909/638/21 таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідачем у добровільному порядку погашена заборгованість у повному обсязі.
Ухвалою від 27.01.2025 прийнято заяву позивача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню до розгляду та призначено у засідання на 11.02.2025.
Представник и сторін в судове засідання не з'явились, проте їх неявка, в силу приписів ч. 3 ст. 328 ГПК України, не є перешкодою для розгляду заяви по суті.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини наявності чи відсутності чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням судового рішення боржником.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
15 грудня 2021 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/638/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар" про стягнення 3 844 830,02 грн, з яких: 2 797 490,94грн. - основний борг, 216 831,83 грн - сума за надання розстрочки, 395 330,48грн - пеня, 136 759,41грн - 3% річних, 298 417,54 грн - інфляційні втрати та про зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар" (ідентифікаційний код 39048652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" (ідентифікаційний код 36497264) - 2 797 490,94 грн. сума основного боргу, 216 831,83 грн. сума за надання розстрочки по Договору, 213 727,86 грн. пені , 136 759,41 грн. 3% річних та 298 417,54 грн. інфляційні нарахування та судовий збір у розмірі 54 813,41грн. - за подання майнової вимоги та 2 270,00 грн. за подання немайнової вимоги.
На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2021, яке набрало законної сили, був виданий наказ 13.01.2022.
На підставі вищевказаного рішення суду, 27.01.2022 року, було відкрите виконавче провадження № 68377004.
Через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказаний наказ виконано добровільно, що підтверджується поданої позивачем довідкою № 12/25 від 24.01.2025 про відсутність заборгованості. Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даною заявою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно із ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання.
У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 №910/9026/13.
Сутність процедури визнання наказу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, який виник після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом наказу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Сплата відповідачем на користь позивача заборгованості підтверджується довідкою № 12/25 від 24.01.2025 про відсутність заборгованості, які підписана генеральним директором ТОВ "Галичина-табак" Л.Сухомлин та скріплена печаткою товариства.
Таким чином обов'язок відповідача перед позивачем за наказом Господарського суду Івано-Франківської області 15.12.2021 у справі №909/638/21 відсутній у зв'язку з його припиненням внаслідок добровільного виконання.
Враховуючи вищевикладене, заява відповідача про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2022 у справі №909/638/21 таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 328 ГПК України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" (вх.1293/25 від 27.01.2025) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.2022 у справі №909/638/21 таким, що не підлягає виконанню повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її (оголошення) підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складений 11.02.2025.
Суддя Шкіндер П.А.