номер провадження справи 22/159/24
06.02.2025 Справа № 908/2203/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Кулешова Л.В., довіреність № 256 від 11.12.2024 (в режимі відеоконференцзв'язку)
від відповідача - адвокат Неудачін Р.М., довіреність № 2 від 02.01.2025
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2203/24
за позовом: Публічного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063)
про стягнення 33 928 611,87 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
20.08.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 19.08.2024) Публічного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» про стягнення 14794067,39 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 29.04.2023 по 14.06.2024, та 19134544,48 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 01.05.2023 по 31.05.2024.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 14 від 01.01.2019 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
13.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 02.09.2024 щодо періодів зарахування здійснених відповідачем оплат.
23.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відхилено заперечення відповідача. Предмет спору в справі № 908/2879/23, яка розглядається Господарським судом м. Києва, не є тотожним із правовідносинами, які існують між сторонами в цій справі. Сума за послуги з розподілу електроенергії за період: березень 2023 - квітень 2024 підтверджена відповідачем шляхом щомісячного підписання актів прийняття-передавання послуг з розподілу. Позивач та відповідач є учасниками ринку електроенергії та обидва перебувають в однакових негативних для підприємств умовах, спричинених військовою агресією проти України. Розрахунки підписані уповноваженою особою позивача В. Мітченком, який діє на підставі довіреності. Щодо наданого відповідачем розрахунку, то він не відповідає дійсності, оскільки борг відповідача перед позивачем підтверджений судовим рішенням у справі № 908/501/23. Відповідач зазначає мінусове сальдо, що суперечить вказаному рішенню суду. Наданий в якості доказу акт зірки станом на 14.06.2024 не містить початкового сальдо, а отже сальдо зведене та висновок про суму боргу не може відповідати дійсності.
26.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшло пояснення на заперечення на відповідь на відзив. Обсяг електроенергії кожного споживача зазначається в Реєстрі, який надається самим постачальником до ОСР (п. 1.3 додатку 1 до договору). Отже, на підставі наданого постачальником реєстру, за підсумками розрахункових періодів були складені акти прийняття-передавання послуг розподілу електроенергії, які підписані сторонами. Відповідно, обсяг послуг з розподілу за період: березень 2023 - квітень 2024 є достовірним. У відповідні періоди можуть здійснюватися відповідні коригування обсягів електроенергії в разі необхідності, які обов'язково узгоджуються сторонами. Такі зміни починають діяти з моменту здійснення таких коригувань. Тому посилання відповідача на здійснення коригувань за попередні періоди є незрозумілими та недоречними. Посилання відповідача на лист позивача, який носить інформаційний характер, стосується об'єктів генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, та перерахунок за ними не охоплюється періодом, який зазначений у позові.
03.12.2024 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
19.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. Відповідачем здійснено за договором № 14 від 01.01.2019 за період з 11.09.2023 по 27.06.2024 оплату на загальну суму 1278718198,76 грн. за надання послуг з розподілу за період з березня 2023 по січень 2024, що підтверджується платіжними дорученнями, які надані позивачем до позовної заяви. 03.10.2023 відповідач отримав від позивача лист щодо розгляду можливості тимчасового призупинення (відтермінування) проведення позовної роботи зі споживачами в зв'язку з повідомленням ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» про приведення до показників, які дорівнюють 0 кВт.год з 01.07.2022 по 31.03.2023. На звернення відповідача позивач листом від 16.07.224 повідомив про неможливість коригування обсягів послуг з розподілу електроенергії за період з 01.07.2022 по 31.03.2023 у бік зменшення в зв'язку з тим, що питання коригування обсягів споживання за цей період знаходяться на розгляді Господарського суду м. Києва (справа № 908/2879/23). У зв'язку з тим, що обсяг послуг з розподілу електроенергії за період: березень 2023 - квітень 2024 є недостовірним та в подальшому обсяг послуг, та відповідно їх вартість, будуть скориговані, сума зобов'язань відповідача за цей період буде іншою, ніж визначено актами та рахунками, які покладено в підставу позову. Для Товариства є незрозумілим, як саме ОСР визначає та підтверджує спожиті/розподілені обсяги кВт/год на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, тимчасово окуповані, за відсутності фактичного доступу до приладів обліку споживачів, дані по яким передаються ТОВ “ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ», яке в свою чергу зобов'язане здійснювати 100% попередню оплату послуг з розподілу. Неможливість своєчасного виконання здійснення розрахунків пов'язано з військовою агресією Російської Федерації проти України, несплатою споживачами послуг постачання електроенергії. Відповідач як постачальник універсальної послуги опинився в дискримінаційних умовах по відношенню до позивача, оскільки постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 рекомендовано учаснику ринку зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, тоді як постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 містить пряму заборону постачальнику послуг нараховувати та стягувати зі споживачів житлово-комунальних послуг (населення) не тільки штрафні санкції (неустойку, пеню та штраф), а й інфляційні нарахування та проценти річних. Відповідач засобами електронної пошти надіслав позивачу лист від 02.03.2022 про настання форс-мажорних обставин, який останнім був проігнорований. Вважає, що у разі неотримання ОСР попередньої оплати відповідно до умов договору мають застосовуватися лише наслідки, передбачені ч. 3 статті 538 ЦК України, що виключає можливість застосування відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. У договорі встановлені альтернативні строки оплати, а отже відповідач має здійснити остаточний розрахунок за договором протягом 5 банківських днів від дня отримання від позивача послуг. Вважає, що до правовідносин сторін має застосуватися п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Не погодився з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, надав свої контррозрахунки. Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат підписані неуповноваженою особою позивача.
27.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив. Усі процеси (передача, розподіл, постачання, тощо) на ринку електроенергії пов'язані між собою. У справі № 908/2879/23 ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» подано акти коригування за послуги з передачі за січень-березень 2023, ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» подано акти коригування за послуги з передачі за липень-вересень 2022. У зв'язку з цим, 25.09.2024 відповідач звернувся до позивача з листом про надання оновленої інформації по фактичному (звітному) корисному відпуску електроенергії, яка б відповідала даним на платформі за весь період, за яким ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» вже проведено занулення обсягів споживачів ТОТ на платформі MMS. Відповідь не отримана. Тариф позивача на послугу розподілу для відповідача включає у т.ч. витрати на послуги оператора системи передачі, які надаються ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», та витрати на послуги диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які надаються ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», обсяг послуг якого станом на цей час коригується. Отже, зазначення позивача про достовірність даних щодо розміру зобов'язань відповідача не заслуговує на увагу. Надає контррозрахунки 3% річних та інфляційних втрат з різницею 1714907,59 грн. У справі № 908/501/23 було стягнуто заборгованість за лютий 2022, травень-лютий 2023, у той час як у цій справі стягується 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані на основну заборгованість за період: березень 2023 - квітень 2024.
28.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3% річних (14794067,39 грн.) та інфляційних втрат (19134544,48 грн.) на 95%.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2203/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 26.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.
28.08.2024 до суду від позивача через систему “Електронний суд» надійшла заява вих. № б/н від 27.08.2024 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2203/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2024.
Ухвалою суду від 24.09.2024, що занесена до протоколу судового засідання, в зв'язку з необхідністю підготовки відповідачем заперечення на відповідь на відзив, підготовче засідання відкладено на 31.10.2023.
Ухвалою суду від 31.10.2024 у зв'язку з неявкою відповідача підготовче засідання відкладено на 28.11.2024. Причини неявки відповідача в підготовче засідання визнано судом необґрунтованими. У зв'язку зі спливом строку підготовчого провадження 01.11.2024, з власної ініціативи суду на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 02.12.2024.
Ухвалою суду від 28.11.2024, що занесена до протоколу судового засідання, у зв'язку з необхідністю ознайомлення позивача з клопотанням відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, підготовче засідання відкладено на 03.12.2024.
Ухвалою суду від 03.12.2024, що занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в справі, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 07.01.2025.
02.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до прийняття відповідного рішення Верховним Судом у справі № 922/444/24.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.01.2025 заявив про помилкове подання ним клопотання про зупинення провадження у справі та просив його не розглядати.
Таким чином, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі залишено судом без розгляду за клопотанням представника відповідача.
У судовому засіданні 07.01.2025 з розгляду справи по суту оголошено перерву до 06.02.2025.
У судове засідання 06.02.2025 з'явилися представники сторін, представник позивача приймав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
06.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи витягу з наказу Міністерства енергетики України від 17.09.2024 № 353 "Про внесення змін до наказу Міністерства енергетики України" від 10.03.2023 № 89", витягу з наказу Міністерства енергетики України від 25.12.2024 № 478 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 58)".
Представник позивача проти клопотання не заперечив.
Оскільки надані відповідачем документи є актами Міністерства енергетики України та стосуються визначення товариства відповідача критично важливим, клопотання судом задоволено; надані документи долучені до матеріалів справи та прийняті судом до розгляду.
У судовому засіданні 06.02.2025 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
01.01.2019 між Публічним акціонерним товариством “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (Оператор системи розподілу (ОСР), позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» (Постачальник, відповідач) укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 14, предметом якого є надання Оператором системи розподілу (ОСР) послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи Постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. ОСР забезпечує надання послуг з розподілу в обсязі, необхідному та достатньому для виконання Постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів (п. 2.1 договору).
Згідно пункту 1.1 Договору розподілу, цей договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам Постачальника як послуги ОСР. Укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 663, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання постачальника до умов цього договору.
Згідно п. 2.2 договору, Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів Постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії через Постачальника, та інших послуг ОСР згідно з порядком розрахунків, який є Додатком 1 до цього Договору.
У розділі 3 Договору визначено: (пункт 3.3) Розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць; (пункт 3.4) Оплата (придбання) послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником у формі 100% попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.
Сторонами укладались до Договору додаткові угоди: № б/н від 01.09.2019, № 1 у 2020 році, згідно з якими змінювалась редакція п. 1.3 Додатку № 1 “Порядок розрахунків», за змістом якого в останній редакції визначено, що Постачальник не пізніше, ніж до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, надає ОСР в сканованому вигляді на електронну адресу реєстр споживачів Постачальника, яким забезпечується розподіл електричної енергії мережами ОСР, з зазначенням обсягів постачання електричної енергії на наступний місяць та способу оплати за послуги з розподілу за формою Додатка 1 до цього Порядку розрахунків та в той же день направляє його поштою або передає нарочним ОСР.
За умовами п. 4.2 Договору, Постачальник зобов'язався здійснювати придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів Постачальника, та інших платежів, необхідність яких випливає з умов Договору.
Згідно п. 2.2 Додатку 1 «Порядок розрахунків» до Договору, оплата вартості послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником у формі 100% попередньої оплати за рахунками, що надає ОСР Постачальнику, у періоді, що передує розрахунковому. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.
У пункті 2.3 Додатку 1 до Договору встановлено, що Постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта приймання-передачі послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та Постачальником, складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8 цього Порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п'яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам Постачальника, зазначеної в Акті прийому-передачі послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою Постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 2.4 Додатку 1, датою отримання рахунка Постачальником, вважається:
- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Постачальника - дата отримання цього рахунка Постачальником, зазначена ним в рахунку на екземплярі ОСР;
- у разі направлення рахунка рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);
- у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення його Постачальнику;
- у разі направлення рахунка електронною поштою - вважається наступний робочий день направлення їх ОСР.
Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок ОСР (п. 2.7 Додатку 1).
За змістом п. 2.8 Додатку 1 до договору, за підсумками розрахункового періоду до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, ОСР складаються та надаються електронною поштою Постачальнику Акт прийняття-передавання послуг з розподілу електричної енергії за формою додатка 2 до цього Порядку. Постачальник протягом 5 календарних днів після отримання Актів зі свого боку підписує їх у двох примірниках, завіряє печаткою та повертає по одному примірнику до ОСР. У випадку, якщо протягом зазначеного строку ОСР не отримає від Постачальника примірник Акта або обґрунтованої відмови від його підписання, Акт буде вважатися підписаним сторонами, а послуги такими, що надані належним чином.
Відповідно п. 7. 1 договору, сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України. Строк виконання зобов'язань за цим договором у такому разі відкладається на строк дії обставин непереборної сили.
Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через 5 днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили (п. 7.2).
Відповідно до умов договору, ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» було виставлено за договором розподілу № 14 від 01.01.2019 ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ»:
- рахунок № 14/03 від 14.04.2023 за послуги розподілу в березні 2023 на суму 124818019,68 грн.; сторонами підписано акт від 31.03.2023 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 128304403 кВт/год.
Вручені відповідачу 21.04.2023 з супровідним листом від 18.04.2023 № 007-66/2334.
Рахунок оплачений частково на суму 123762015,87 грн.
- рахунок № 14/04 від 13.05.2023 за послуги розподілу в квітні 2023 на суму 121536638,16 грн.; сторонами підписано акт від 30.04.2023 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 117998766 кВт/год.
Вручені відповідачу 17.05.2023 з супровідним листом від 16.05.2023 № 007-66/2815.
Рахунок оплачений повністю на суму 121536638,16 грн.
- рахунок № 14/05 від 11.06.2023 за послуги розподілу в травні 2023 на суму 102104176,55 грн.; складено акт від 31.05.2023 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 97036057 кВт/год.
Вручені відповідачу 07.07.2023 з супровідним листом від 26.06.2023 № 007-66/3487.
Рахунок оплачений повністю на суму 102104176,55 грн.
- рахунок № 14/06 від 11.07.2023 за послуги розподілу в червні 2023 на суму 82347529,42 грн.; складено акт від 30.06.2023 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 77235277 кВт/год.
Вручені відповідачу 21.07.2023 з супровідним листом від 20.07.2023 № 007-66/3854.
Рахунок оплачений повністю на суму 82347529,42 грн.
- рахунок № 14/07 від 12.08.2023 за послуги розподілу в липні 2023 на суму 94830365,19 грн.; складено акт від 31.07.2023 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 82732518 кВт/год.
Вручені відповідачу 16.08.2023 з супровідним листом від 16.08.2023 № 007-66/4274.
Рахунок оплачений повністю на суму 94830365,19 грн.
- рахунок № 14/08 від 11.09.2023 за послуги розподілу в серпні 2023 на суму 101112000,12 грн.; складено акт від 31.08.2023 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 86328731 кВт/год.
Вручені відповідачу 29.09.2023 з супровідним листом від 22.09.2023 № 007-66/4813.
Рахунок оплачений частково на суму 101095343,30 грн.
- рахунок № 14/09 від 11.10.2023 за послуги розподілу в вересні 2023 на суму 85163754,23 грн.; складено акт від 30.09.2023 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 74396668 кВт/год.
Вручені відповідачу 17.10.2023 з супровідним листом від 16.10.2023 № 007-66/5098.
Рахунок оплачений повністю на суму 85163754,23 грн.
- рахунок № 14/10 від 12.11.2023 за послуги розподілу в жовтні 2023 на суму 113570531,62 грн.; сторонами підписано акт від 31.10.2023 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 89915144 кВт/год.
Вручені відповідачу 16.11.2023 з супровідним листом від 15.11.2023 № 007-66/5576.
Рахунок оплачений частково на суму 113407633,51 грн.
- рахунок № 14/11 від 11.12.2023 за послуги розподілу в листопаді 2023 на суму 136378771,24 грн.; сторонами підписано акт від 30.11.2023 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 109339102 кВт/год.
Вручені відповідачу 21.12.2023 з супровідним листом від 19.12.2023 № 007-66/6125.
Рахунок оплачений частково на суму 136250749,56 грн.
- рахунок № 14/12 від 12.01.2024 за послуги розподілу в грудні 2023 на суму 148279737,42 грн.; сторонами підписано акт від 31.12.2023 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 120726503 кВт/год.
Вручені відповідачу 26.01.2024 з супровідним листом від 23.01.2024 № 007-66/289.
Рахунок оплачений повністю на суму 148279737,42 грн.
- рахунок № 14/01 від 13.02.2024 за послуги розподілу в січні 2024 на суму 168333515,27 грн.; сторонами підписано акт від 31.01.2024 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 105431173 кВт/год.
Вручені відповідачу 23.02.2024 з супровідним листом від 20.02.2024 № 007-66/657.
Рахунок оплачений частково на суму 89006000,00 грн.
- рахунок № 14/02 від 11.03.2024 за послуги розподілу в лютому 2024 на суму 149339044,69 грн.; сторонами підписано акт від 29.02.2024 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 93393627 кВт/год.
Вручені відповідачу 22.03.2024 з супровідним листом від 19.03.2024 № 007-66/1149.
Рахунок не оплачений.
- рахунок № 14/03 від 11.04.2024 за послуги розподілу в березні 2024 на суму 152608538,17 грн.; сторонами підписано акт від 31.03.2024 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 95741956 кВт/год.
Вручені відповідачу 18.04.2024 з супровідним листом від 18.04.2024 № 007-66/1620.
Рахунок оплачений частково на суму 123762015,87 грн.
- рахунок № 14/04 від 11.05.2024 за послуги розподілу в квітні 2024 на суму 107141351,66 грн.; сторонами підписано акт від 30.04.2024 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 66956720 кВт/год.
Вручені відповідачу 20.05.2024 з супровідним листом від 17.05.2024 № 007-66/2048.
Рахунок не оплачений.
- рахунок № 14/05 від 11.06.2024 за послуги розподілу в травні 2024 на суму 106680914,90 грн.; сторонами підписано акт від 31.05.2024 прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) - 66794279 кВт/год.
Вручені відповідачу 21.06.2024 з супровідним листом від 21.06.2024 № 007-66/2663.
Вказаний рахунок за травень 2024 не покладений у підставу позову.
02.03.2022 відповідач на електронну пошту позивача надіслав лист від 02.03.2022 № 1664, в якому зазначив про засвідчення Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - воєнну агресію проти України. Просив вважати, що Товариство здійснило повідомлення про форс-мажорні обставини відповідно до умов договору № 14 від 01.01.2019. Зазначив, що незважаючи на наявність форс-мажорних обставин буде намагатися виконувати свої зобов'язання за договором належним чином та у повному обсязі.
Відповідач надіслав позивачу супровідний лист від 16.03.2022 № 1955, яким пропонував внести зміни до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 14 від 01.01.2019 шляхом додавання до п. 7.1 пп. 7.1.1 наступного змісту: « 7.1.1. Сторони домовились не застосувати один до одного на час дії воєнного часу/особливого періоду/надзвичайного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України будь-якої відповідальності, що передбачено умовами цього договору». Просив підписати відповідну додаткову угоду, яку додав до цього листа.
Лист з додатковою угодою були надіслані 16.03.2022 електронною поштою.
Доказів підписання обома сторонами додаткової угоди матеріали справи не містять.
03.10.2023 позивач вручив відповідачу лист від 29.09.2023 № 007-66/4917, яким зазначив про надходження листа ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» від 04.09.2023 № 01/43416 щодо приведення до показників, які дорівнюють 0 кВт.год за період з 01.07.2022 по 31.03.2023 виробітку виробників, що здійснюють виробництво електроенергії з використанням альтернативних джерел енергії, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, та про необхідність завантаження до Датахаб оновлених даних комерційного обліку перерахованих погодинних обсягів по ТКО відбору площадок комерційного обліку групи Б. Пропонував розглянути можливість тимчасового призупинення (відтермінування) проведення позовної роботи зі споживачами на період виконання коригування даних на платформі Датахаб.
Відповідач надіслав позивачу акт звіряння по договору (супровідний лист від 18.09.2024 № 4145).
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
За умовами статті 46 Закону України “Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових, форма яких затверджується Регулятором.
Пунктом 2.1.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), зафіксовано, що оператор системи не має право відмовити електропостачальнику, який звертається щодо укладення договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення діяльності відповідного оператора системи.
У відповідності до положень пункту 2.1.17 ПРРЕЕ, договір електропостачальника про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання, зміст якого визначається оператором системи на основі типового договору, що є додатком 4 до цих правил, оприлюднюється на офіційному вебсайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.
Відповідно п. 2.1.20 ПРРЕЕ, договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є постійно діючим у частині організаційних питань забезпечення доступу електропостачальника до електричних мереж оператора системи, інформаційного обміну між сторонами, обліку та розрахунків, забезпечення процедури зміни електропостачальника споживачем, порядку взаємодії у випадках припинення (обмеження) та відновлення електропостачання споживача (субспоживачів), які безпосередньо приєднані до мереж оператора системи, так і основних споживачів, інших процедур, пов'язаних із забезпеченням електропостачання
За приписами статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено укладення між сторонами договору № 14 від 01.01.2021 про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Згідно матеріалів справи, позивач за договором № 14 від 01.01.2019 виписував позивачу рахунки на оплату за послуги оператора системи розподілу, частина яких була сплачена відповідачем з порушенням встановлених договором строків, частина - не оплачена.
Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 14 від 01.01.2019.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Відповідач вважає, що в договорі встановлені альтернативні строки оплати, а отже відповідач має здійснити остаточний розрахунок за договором протягом 5 банківських днів від дня отримання від позивача послуг.
Згідно п. 2.2 Додатку 1 «Порядок розрахунків» до Договору, оплата вартості послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником у формі 100% попередньої оплати за рахунками, що надає ОСР Постачальнику, у періоді, що передує розрахунковому. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.
У пункті 2.3 Додатку 1 до Договору встановлено, що Постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта приймання-передачі послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та Постачальником, складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8 цього Порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п'яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам Постачальника, зазначеної в Акті прийому-передачі послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою Постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Позивачем зроблено нарахування 3% річних та інфляційних втрат виходячи саме з дати отримання рахунку відповідачем. Період нарахування відсотків річних та інфляційних визначено починаючи з шостого банківського дня від дня отримання відповідного рахунку.
Відповідач не заперечив та не спростував дат отримання рахунків.
Судом не встановлено неправильності визначення позивачем початку періодів для нарахування 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором.
Щодо підписання розрахунків заборгованості неуповноваженою особою позивача, про що зазначив відповідач, суд зазначає.
Розрахунки заборгованості позивача підписані першим заступником директора комерційного В. Мітченком. Суми заборгованості, що вказані в розрахунках, відповідають сумам заборгованості в позовній заяві. Уповноважений представник позивача підтримав позов. У матеріалах справи наявні копії довіреностей №№ 177, 178 від 07.08.2024, виданих першому заступнику директора комерційного В. Мітченку щодо представлення інтересів ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» в судах, підписання документів правового характеру.
Доводи відповідача про наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин суд відхиляє, як безпідставні, адже для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин відповідач зобов'язаний довести суду, що такі обставини дійсно унеможливили та вплинули безпосередньо на виконання зобов'язань відповідачем у спірних правовідносинах та який вплив вони мали на господарську діяльність відповідача.
02.03.2022 відповідач на електронну пошту позивача надіслав лист від 02.03.2022 № 1664, в якому зазначив про засвідчення Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - воєнну агресію проти України. Просив вважати, що Товариство здійснило повідомлення про форс-мажорні обставини відповідно до умов договору № 14 від 01.01.2019. Зазначив, що незважаючи на наявність форс-мажорних обставин буде намагатися виконувати свої зобов'язання за договором належним чином та у повному обсязі.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно зі ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною 2 статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Втім, відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні по кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов'язання саме у зв'язку з введенням воєнного стану.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.
Належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин та наявність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання суду не надано.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який міститься посилання у відзиві, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства, розміщений в мережі Інтернет для загального доступу.
Відтак, відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин у спірних відносинах.
Суд вважає доведеною обставину несвоєчасності сплати відповідачем рахунків, що покладені в підставу позову.
Суд перевірив розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, та визнав його арифметично неправильним в частині. А саме: 3% річних на суму боргу 1056003,81 грн. (по рахунку № 14/03 від 14.04.2023), нарахованих за період з 13.10.2023 по 14.06.2024, становить суму 21312,16 грн., а не 21351,53 грн., як визначено позивачем.
В іншому розрахунок 3% річних визнається судом правильним.
З відповідача на користь позивача стягується загальна сума 14794028,02 грн. 3% річних. У стягненні 39,37 грн. 3% річних судом відмовляється в зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнається арифметично правильним.
Суд не погоджується з запереченнями відповідача щодо неправильності розрахунку інфляційних втрат. Оскільки, з розрахунку інфляційних втрат вбачається, що втрати нараховані на суму залишку заборгованості на кінець місяця з урахуванням усіх здійснених у цьому місяці оплат. Інфляційні застосуються за повні місці, в яких існувала заборгованість. Крім того, позивач навіть зменшує суму заборгованості в місяці, в яких існувало від'ємне значення інфляції (дефляція), тобто здійснює розрахунок на меншу суму заборгованості, ніж та, що фактично існувала в даному місяці.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 19134544,48 грн. інфляційних втрат.
Щодо контррозрахунку, що складений відповідачем, суд зазначає, що цей контррозрахунок не спростовує правомірність та правильність застосування позивачем положень ст. 625 ЦК України та здійснених ним розрахунків, які визнані судом обґрунтованими.
Відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, на який посилається відповідач, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд зазначає, що посилання відповідача на ці норми Цивільного кодексу України є неправомірним у цій справі, оскільки договір, що укладений між сторонами та покладений у підставу позову, не є договором кредиту (позики).
Враховуючи врегульованість законом нарахування річних відсотків та інфляційних втрат, суд не може на власний розсуд звільняти від відповідальності боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з введенням на території України воєнного стану, відсутності грошових коштів у боржника, тощо, якщо звільнення від такої відповідальності прямо не визначено законодавством.
У постанові Верховного Суду України від 11.07.2023 у справі 910/18432/21 викладено таку правову позицію: за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних (14794067,39 грн.) та інфляційних втрат (19134544,48 грн.) на 95%.
В обґрунтування посилався, зокрема на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10475/21 за позовом ТОВ “ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» до ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», що було залишено без змін апеляційною інстанцією, яким було задоволено клопотання останнього про зменшення на 95% саме 3% річних та інфляційних нарахувань. Становище відповідача на теперішній час є абсолютно аналогічним становищу ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на момент розгляду справи № 910/10475/21, а саме: у зв'язку з систематичним порушенням учасників ринку своїх фінансових зобов'язань перед постачальником, поточний рахунок відповідача з спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з позивачем. Єдиним видом ліцензованої діяльності відповідача є постачання електричної енергії споживачам. Наявна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, надані товариством, яка продовжує зростати в порівнянні з 2023 роком. Стрімко зростає заборгованість споживачів електроенергії перед відповідачем, яку відповідач у силу певних обмежень не може стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно, належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку. Вартість чистих активів Товариства у 2024 зменшилась більше ніж на 50% порівняно з минулим роком.
Позивач проти заявленого клопотання заперечив. Інфляційні втрати, які не є штрафною чи договірною санкцією, зменшенню не підлягають. Зменшення на 95%, про що просить відповідач, є практично звільненням від відповідальності. Позивач, який є єдиним оператором системи розподілу в Запорізькій області, знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані. Податковий борг становить 626,5 млн.грн., у позивача наявна дебіторська заборгованість споживачів перед Товариством. ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» є підприємством критичної інфраструктури. Крім того, на усі рахунки Товариства накладено арешт у виконавчому провадженні на користь ДП «ЕНЕРГОРИНОК».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виклала такий правовий висновок: «Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання».
Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відтак, зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, не передбачено положеннями чинного законодавства.
Можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 18.03.2020 по справі № 902/417/18.
Однак, виходячи з цієї постанови, зменшення судом заявлених до стягнення відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду й може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення судом відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2024 у справі № 922/444/24 зазначила, що в справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставин справи № 902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.
В ухвалі від 28.02.2024 у справі № 915/534/22 Велика Палата Верховного Суду наголосила на сталості своєї правової позиції про те, що суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов'язання з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Відтак, зменшення судом заявлених до стягнення відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
При розгляді цієї справи судом не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних.
Суд враховує, що відповідачем не надано фінансової звітності, що подавалася ним до контролюючих органів, щодо збитковості ТОВ “ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ». У поданих витягах з балансу зазначено лише про кредиторську та дебіторську заборгованість. Бухгалтерські довідки, надані відповідачем, стосуються вартості чистих активів.
Згідно наданих позивачем доказів, останнім також має кредиторську та дебіторську заборгованість, податкову заборгованість. Відповідно наданої позивачем фінансової звітності, у 2023 збиток ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» склав 204748 тис.грн., за 9 місяців 2024 - 168431 тисг.грн.
ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», так само як і ТОВ “ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ», є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період.
Позивач є таким же суб'єктом господарювання, як і відповідач, та також здійснює свою господарську діяльність в мовах дії воєнного стану.
До того ж, вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду України в справі № 902/417/18 не стосується інфляційних втрат, зменшення яких чинним законодавством також не передбачено, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Вимагати сплати інфляційних втрат та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
З урахуванням положень ст. 625 ЦК України, кредитор має легітимне очікування на компенсацію йому процентів річних за користування боржником утримуваними грошовими коштами, які належать кредиторові, у встановленому законом мінімальному розмірі річних на рівні трьох процентів відповідно до ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).
Суд вважає, що ним у достатній мірі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі вищевикладеного, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума 14794028,02 грн. 3% річних та 19134544,48 грн. інфляційних втрат. У стягненні 39,37 грн. 3% річних судом відмовляється в зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у сумі 407142,87 грн. стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 42093239) на користь Публічного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) 14794028 (чотирнадцять мільйонів сімсот дев'яносто чотири тисячі двадцять вісім) грн. 02 коп. 3% річних, 19 134 544 (дев'ятнадцять мільйонів сто тридцять чотири тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 407142 (чотириста сім тисяч сто сорок дві) грн. 87 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 11 лютого 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко