61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
24.01.2025 Справа №905/1529/21
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Одинець Е.В,, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Майор Лариси Василівни, м.Маріуполь Донецької області
до відповідача: Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області
про скасування та визнання нечинним рішення Маріупольської міської ради, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Фізична особа-підприємець Майор Лариси Василівни звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольскої міської ради про: скасування та визнання нечинним акт індивідуальної дії, а саме рішення Маріупольської міської ради №7/42-4034 від 29.05.2019 року яким ФОП Майор Ларисі Василівні у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської) (кадастровий номер 1412336900:01:012:0079) площею 0,0018га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгового павільйону) по вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста відмовлено; визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.04.2014 на той самий строк на тих самих умовах відповідно до викладеної у прохальній частині позову редакції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення регламенту, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та всупереч прийнятому рішенню депутатів про поновлення договору оренди, маріупольський міський голова підписав текст рішення №7/42-4034 від 26.02.2021 в редакції якою в поновленні строку договору оренди спірної земельної ділянки відмовлено. Такі дії позивач вважає протиправними, відтак вказане рішення має бути визнано нечинним. Крім того, посилаючись на звернення до закінчення строку дії договору разом зі всіма необхідними документами до Маріупольської міської ради щодо поновлення строку оренди земельної ділянки, переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк, продовження користування земельною ділянкою та виконання всіх зобов'язань зі сплати орендних платежів, відсутність вимог ради про звільнення/повернення земельної ділянки протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, підприємець вважає, що відповідач незаконно ухиляється від укладання додаткової угоди до договору щодо поновлення строку його дії.
30.08.2021 Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №905/1529/21; підготовче засідання призначено на 21.09.2021.
13.09.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив №11794/2021 від 07.09.2021 на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначає що Маріупольська міська рада дотрималась передбаченої ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» процедури, строків заявити заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, позивач звертає увагу, що в преамбулі рішення Маріупольської міської ради від 29.05.2019 №7/42-4034 прописано, що згідно зауваження до проекту рішення Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 17.04.2019 №30/5/15748 земельна ділянка розташована на території майбутньої реконструкції проспекту Перемоги та скверу 40-річчя Перемоги.
Щодо посилань позивача на порушення процедури прийняття спірного рішення Маріупольською радою відповідач у відзиві зазначає, що відповідні обставини вже були предметом дослідження судом у іншому провадженні, а саме у справі №200/10799/19-а. Так, постановою Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №200/10799/19-а було залишено без задоволення касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Майор Л.В. до Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії і залишено без змін ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №200/10799/19-а. У процесі розгляду справи судом було встановлено, що враховуючи зауваження комісії з питань будівництва, архітектури та землекористування до проекту рішення Міськради «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. 130 Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Л.В.», рекомендації Координаційної ради, голосування відбувалось по питанню «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. 130 Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Л.В.» відповідно до порядку денного, з доповіддю директора департаменту по роботі з активами міської ради, з рекомендацією відмови, враховуючи зауваження Головного управління містобудування і архітектури, яке враховане в самому Рішенні про відмову, депутати більшістю голосів проголосували саме за рекомендацію про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки.
20.09.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь б/н від 17.09.21 на відзив, в якому позивач не погоджується з доводами відповідача у відзиві та просить суд задовольнити позовну заяву.
Підготовче судове засідання відкладалось.
Ухвалою суду від 25.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.12.2021. Судове засідання 21.12.2021 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Макарової Ю.В. у відпустці.
Ухвалою суду від 13.01.2022 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.02.2022, однак у зв'язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному судове засідання 03.02.2022 не відбулось.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.02.2022 призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2022.
У зв'язку з існуванням реальної загрози життю, здоров'ю та безпеці суддів, працівників суду та учасників справи в умовах воєнної агресії проти України, призначене на 03.03.2022 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулось.
Ухвалою суду від 30.09.2022 зобов'язано сторін висловити свою позицію щодо подальшого розгляду справи, призначення розгляду справи по суті в умовах воєнного стану, а також розгляду справи без участі їх представників. У разі наявності заперечень щодо початку розгляду справи по суті - надати обґрунтовані письмові пояснення.
05.10.2022 на офіційну електрону адресу суду від представника позивача надійшла заява в якій останній просить суд почати розгляд справи по суті та без участі сторін та їх представників. Крім того, представник підтвердив електронну адресу на яку судом можуть надсилатись процесуальні документи - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалою суду від 23.12.2024 призначено судове засідання розгляду справи по суті на 24.01.2025.
Учасники справи у судовому засіданні 24.01.2025 участь не приймали, про дату та час розгляду справи були повідомлені.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного Кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено ст.120 ГПК України, відповідно приписів ч.2, ч. 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.
Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Ухвала від 23.12.2024 направлена до електронного кабінету відповідача та згідно довідки, сформованої у системі "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету Маріупольської міської ради 26.12.2024 о 20:24год.
Таким чином, враховуючи доставлення відповідачу копії ухвали суду через сервіс електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Щодо повідомлення позивача ФОП Майор Лариси Василівни про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (п. 18 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, відповідно до Єдиного державного реєстру ФОП Майор Лариса Василівна значиться за наступною адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно приписів ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Під час розгляду справи позивач не повідомляв суд про зміну свого місця проживання.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, триває станом на час винесення рішення у справі.
Враховуючи, що останнім відомим місцезнаходженням позивача є місто Маріуполь, яке відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, є тимчасово окупованим, беручи до уваги припинення роботи відділень АТ "Укрпошта" на не підконтрольних Україні територіях, ухвала суду від 23.12.2024 надсилалася представнику позивачу на вказану ним у позові та в заяві від 05.10.2022 електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно довідки, сформованої у системі «Діловодство спеціалізованого суду», зазначена ухвала про призначення судового засідання з розгляду справи по суті доставлена 26.12.2024.
Суд також відзначає, що у Єдиному державному реєстрі та у позовній заяві містяться відомості щодо наявності у Майор Л.В. засобу телефонного зв'язку за номером НОМЕР_1 . Судом були вжиті додаткові заходи для належного інформування підприємця про розгляд справи шляхом направлення 31.12.2024 телефонограми за вказаним номером телефонного зв'язку, однак зв'язок не був встановлений, номер не є дійсним.
Судом 31.12.2024 також направлялася телефонограма за вказаним в матеріалах справи номером телефонного зв'язку представника позивача, однак адвокат Лисов В.Л. повідомив, що наразі проходить службу в Збройних Силах України та не має зв'язку з Майор Л.В.
02.01.2025 судом вчинялися дії з передання телефонограми позивачу через дзвінок через додаток «Viber», однак абонент не відповів; додатково секретарем судового засідання зміст ухвали від 23.12.2024 надсилався позивачу текстовим повідомленням через додаток «Viber».
З огляду на відсутність у Майор Л.В. електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, повідомлення останньої про розгляд справи по суті у судовому засіданні 24.01.2025 також здійснювалося в порядку ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення 02.01.2025 відповідного оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Cуд також відзначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з відповідним процесуальними документами в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення сторін про розгляд справи №905/1529/21.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Враховуючи тривалість розгляду справи, надання сторонами по справі заяв по суті справи, достатність часу для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, суд вважає можливим вирішити спір по суті за відсутності представників сторін за наявними матеріалами, неявка у судове засідання належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, яких достатньо для розгляду справи по суті. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
24.04.2014 між фізичною особою-підприємцем Майор Ларисою Василівною (далі - орендар, позивач) та Маріупольською міською радою (далі - орендодавець, відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), за змістом п.п.1.1., 2.1. якого згідно з рішенням Маріупольської міської ради №6/38-4314 від 28.03.2014 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, земельну ділянку площею 0,0018га, яка знаходиться: по вул.130-ї Таганрозької дивізії, 3-б, в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя; кадастровий номер: 1412336900:01:012:0079.
Як стверджує позивач у позові, договір оренди укладено на підставі рішення Маріупольської міської ради №6/38-4314 від 28.03.2014.
Відповідно до п. 3.1 договір укладено на 5 (п'ять) років (з 28.03.2014 року до 28.03.2019).
У п.3.2. договору сторони дійшли згоди, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 979,45грн/м.кв (п.4.1. договору).
За змістом п.4.3. договору орендна плата за землю сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.4.4. договору).
За умовами п.5.1 договору оренди спірна земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгового павільйону)".
У п.9.2.9. договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний звернутися до орендодавця за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди з письмовою заявою про поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.
Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасної сплати орендної плати (п.9.3.1.4. договору).
Відповідно до п. 11.1 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, відповідно Цивільного кодексу України у такій формі, що і договір.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (п.11.2 договору).
Договір набуває чинності на підставі ст.3,4,5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після його підписання та державної реєстрації (п.13.2. договору).
На виконання умов вказаного договору, за актом приймання-передачі земельної ділянки, Маріупольська міська рада передала, а ФОП Майор Л.В. прийняла у користування земельну ділянку площею 0,0018га, кадастровий номер:1412336900:01:012:0079, яка розташована по вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі м. Маріуполя.
Як вбачається зі змісту приєднаних до позову матеріалів, земельна ділянка надана у користування на підставі рішення Маріупольської міської ради від 28 березня 2014 року №6/38-4314, договір оренди земельної ділянки від 24.04.2014 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.042014 за № 5528020.
Таким чином, в користуванні ФОП Майор Л.В. на умовах оренди до 28 березня 2019 року перебувала земельна ділянка площею 0,0018га по вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі м. Маріуполя.
07.02.2019 позивачка шляхом направлення засобами поштового зв'язку в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» звернулася до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі на новий термін, в якому висловила намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Як свідчить опис вкладення до поштового відправлення, до листа додано проект додаткового договору.
25.02.2019 позивач звернулася до Центру надання адміністративних послуг із заявою про продовження права оренди земельної ділянки з описом вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги - рішення міської ради про подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку. До заяви, як свідчать матеріали справи, позивачем були надані документи, які включені у вичерпний перелік документів, вказаних в опису вхідного пакету документів на отримання зазначеної адміністративної послуги. Судом встановлено, що у переліку, запропонованому центром адміністративних послуг, відсутнє посилання на проект додаткової угоди.
22.03.2019 та 29.03.2019 директор Департаменту по роботі з активами надав позивачу дві ідентичні відповіді №26.63-16800-26.1 та №26.4.18425-26.1, в яких повідомив про сплив терміну дії договору 28.03.2019 та відсутність наміру поновлювати дію договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Розпорядженням міського голови від 17.05.2019 №117р вирішено скликати XLII сесію Маріупольської міської ради VII скликання 29 травня 2019 року о 10-00 у Лівобережній районній адміністрації, сформувати проект порядку денного з питань, які передбачаються внести на розгляд міської ради згідно з додатком.
Як вбачається з матеріалів справи, до порядку денного сесії включено питання за номером 70 про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Л.В.
Департамент по роботі з активами міської ради підготував проект рішення міської ради «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Л.В.», який передбачав поновлення на 5 років строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336900:01:012:0079) площею 0,0018га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгового павільйону) за вказаною адресою позивачу. Проект був оприлюднений на офіційному веб-сайті Міськради, що не заперечується сторонами.
Як свідчить аркуш погодження, заступником начальника служби містобудівного кадастру при погодженні проекту рішення міської ради №26.6.3-360-ПР від 27.03.2019 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Л.В.» вказано про наявність зауважень.
Так, в матеріалах справи міститься зауваження від 17.04.2019 №30.5/15748 Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради до проекту рішення «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Л.В.», за змістом якого земельна ділянка розташована на території майбутньої реконструкції проспекту Перемоги та скверу 40-річчя Перемоги. Запропоновано розглядати питання про поновлення оренди земельної ділянки в комплексі з питанням майбутньої реконструкції проспекту Перемоги та скверу 50-річчя Перемоги. Зазначені орієнтовні строки закінчення детального плану скверу 50-річчя Перемоги - кінець 2019 року початок 2020 року (а.с. 76, том 1).
Координаційною радою 27.05.2019 відповідно до протоколу щодо включення пропозицій та зауважень в порядок денний чергової сесії міськради VII скликання, слухалось за доповіддю директора департаменту по роботі з активами міської ради питання про поновлення строку оренди спірної земельної ділянки ФОП Майор Л.В., за наслідками розгляду депутатами більшістю голосів вирішено рекомендувати відмовити та винести на розгляд міської ради.
29.05.2019 Маріупольська міськрада розглянула на пленарному засіданні питання поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 3 «б» в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Л.В. та прийняла рішення №7/42-4034, яким відмовила ФОП Майор Л.В. у поновленні строку оренди земельної ділянки.
Слід зазначити, що у оскарженому рішенні Маріупольської міськради №7/42-4034 враховано зауваження від 17.04.2019 №30.5/15748 Головного управління містобудування і архітектури.
Головне управління ДПС у Донецькій області на запит Майор Л.В. повідомила, що згідно з обліковими даними інформаційно-аналітичної системи ДПС України станом на 13.07.2021 заборгованість зі сплати орендної плати за землю відсутня.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ради, позивач наполягає на пролонгації строку дії договору як орендар, який належно виконував свої обов'язки за умовами договору, продовжує користуватися земельною ділянкою і тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання нечинним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 29.05.2019 №7/42-4034 та визнання укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.04.2014 на той самий строк на тих самих умовах.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Отже, майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Предметом позову у справі, що розглядається, є матеріально-правова вимога Фізичної особи-підприємця Майор Лариси Василівни про визнання нечинним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 29.05.2019 №7/42-4034, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки, та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк на тих самих умовах на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Відносно вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки про його поновлення на той самий строк та на тих самих умовах, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч.5). Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6).
Згідно частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ГПК України саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду внаслідок чого сформовані як висновки щодо застосування цієї норми права (зокрема, постанови від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19), так і усталена практика Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів.
Водночас в контексті спору, що розглядається, договір оренди землі від 24.04.2014 укладено під час дії Закону України "Про оренду землі" за №161-XIV.
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.09.2022 у справі №926/2720/21.
Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 вказала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 висловлена наступну правову позицію.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Тобто, виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов'язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.
Велика Палата висловилась щодо підстав поновлення договору оренди відповідно до положень частини 6 статті Закону України "Про оренду землі" і згідно такого висновку для задоволення позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди орендарю слід у відповідний строк звернутись до орендодавця з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення з доданим до нього проектом додаткової угоди.
Частиною 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендар повинен повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Тобто в цій статті передбачено, що таке звернення повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.
Така конструкція цієї статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі. Такий самий висновок викладений Верховним судом у постанові від 03.02.2021 у справі №915/1003/20.
Як вбачається з встановлених судом обставин справи, сторони в договорі оренди землі передбачили, що він діє до 28.03.2019, а орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово звернутися до орендодавця не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку дії договору; в іншому випадку договір поновленню не підлягає (пункти 3.2, 9.2.9. договору).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень статті 526 вказаного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 651 наведеного Кодексу визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин щодо визначення строку повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, вказує, що сторонами у договорі має бути встановлений строк для повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.
Із наведених положень законодавства вбачається, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
При цьому позивач вказаний в договорі строк пропустив і звернувся до відповідача вперше із листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк 07.02.2019 (пізніше, ніж за 2 місяця), що унеможливлює з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду та умов договору задоволення позову про поновлення договору оренди землі, оскільки орендарем було порушено процедуру повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.
Подібна правова позиція щодо необхідності повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з дотриманням строку, передбаченого умовами договору, викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №915/1796/19 та від 19.11.2020 у справі №914/236/18, від 03.02.2021 у справі №915/1003/20.
Оскільки суд констатує, що ФОП Майор Л.В. не дотримано процедури, встановленої частиною другою статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо повідомлення відповідача в установлені договором строки про свій намір скористатися переважним правом укладання договору на новий строк, це не надає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору в силу закону на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
В такому випадку не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" як продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі та сплати орендної плати за таке користування, так і відсутність листа - повідомлення відповідача про наявність заперечень у поновленні такого договору протягом одного місяця з моменту отримання заяви позивача.
Одночасно суд відзначає, що відповідачем було дотримано визначений законом місячний строк розгляду поданої 25.02.2019 через Центр надання адміністративних послуг заяви позивача про продовження права оренди земельної ділянки, за наслідками розгляду вказаного звернення повідомлено орендаря про наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а суд позбавлений можливості встановити факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на надісланий позивачем поштою 07.02.2019 лист-повідомленням про поновлення договору оренди землі на новий термін, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджуючих доказів дати отримання радою вказаного звернення та в свою чергу датовані 22.03.2019 заперечення директора Департаменту по роботі з активами за вих.№26.63-16800-26.1.
Судом також встановлено, що протягом одного місяця після закінчення строку договору, тобто у встановлений ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» строк, орендодавець листом від 29.03.2019 висловив заперечення у поновленні договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, що незважаючи на продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору унеможливлює з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду та умов договору задоволення позову про поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Наведені обставини, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, виключають поновлення договору оренду землі в силу закону, умови п.п.11.3.1 п.11.3 договору зумовлюють висновок про припинення його дії 28.03.2019.
Само по собі розміщення нерухомого майна (торгівельного павільйону, тощо) на спірній земельній ділянці не є безумовною підставою для поновлення договору оренди земельної ділянки згідно положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 24.04.2014 про його поновлення на той самий строк та на тих самих умовах.
Відносно вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/42-4034 від 29.05.2019 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Л.В.» суд зазначає наступне.
Із позовної вимоги слідує, що предметом оскарження в межах даної справи є саме рішення органу місцевого самоврядування про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки, а не дії міського голови.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону, Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з частиною 9 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (п. «г» ч.3 ст.152, ч. 1 ст.155 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічне положення міститься у ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Реалізуючі надані повноваження, за результатами розгляду заяви ФОП Майор Л.В., Маріупольською міською радою прийнято рішення від 29.05.2019 №7/42-4034 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Л.В.», яким вирішено відмовити у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської) (кадастровий номер 1412336900:01:012:0079) площею 0,0018га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгового павільйону) по вул.130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Ларисі Василівні.
Рішення міської ради мотивоване тим, що згідно зауваження Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 17.04.2019 №30.5/15748 до проекту рішення земельна ділянка розташована на території майбутньої реконструкції проспекту Перемоги та скверу 40-річчя Перемоги.
План реконструкції суду не надано, як вбачається з зауваження Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 17.04.2019 №30.5/15748 орієнтовні строки закінчення розробки детального плану скверу кінець 2019 - початок 2020 року.
Тобто план станом на час прийняття радою спірного рішення ще не був затверджений та відповідно не існував, відтак не має підстав вважати що майбутня реконструкція могла бути перешкодою для продовження орендних відносин.
Таким чином, відповідачем не надано жодного належного доказу розташування спірної земельної ділянки саме на території, на якій згідно з планом буде проводитися реконструкція. Зауваження Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 17.04.2019 №30.5/15748, на яке міститься посилання у рішенні відповідача від 29.05.2019 №7/42-4034, не може бути належним доказом, адже належним доказом в даному випадку є сам План реконструкції із відповідними доказами.
Таким чином, суд зауважує, що відповідач не переконав суд та не довів належними доказами знаходження спірної земельної ділянки в зоні з обмеженими можливостями використання. У зв'язку з чим суд зазначає, що у питанні законності прийнятого відповідачем рішення про відмову у пролонгації договору оренди останній не навів мотивованих підстав для обмеження прав позивача на оренду конкретної земельної ділянки.
Отже, рішення міської ради від 29.05.2019 №7/42-4034 не можна визнати вмотивованим та належно обґрунтованим.
Проте, приймаючи до уваги те, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 28.03.2019, а також висновки суду щодо відсутності правових підстав для його поновлення на тай самий строк та на тих самих умовах, що ним були передбачені (у зв'язку із порушенням позивачем вимог ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі»), суд вважає, що сам результат розгляду питання щодо поновлення строку договору оренди земельної ділянки узгоджується із встановленими цим законом наслідками такого порушення та не порушує права і законні інтереси позивача.
За таких обставин, прийняте спірне рішення міської ради про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки є правильним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування цього рішення, а отже і про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Посилання позивача в частині того, що спірне рішення про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки було прийнято в порушення регламенту та всупереч прийнятому рішенню депутатів про поновлення договору оренди, не знайшли свого підтвердження, адже як встановлено судом відповідно до протоколу координаційної ради Маріупольської міської ради голосування відбувалось по питанню «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.130-ї Таганрозької дивізії, 3б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Майор Л.В.» з доповіддю директора департаменту по роботі з активами міської ради з рекомендацією відмови, враховуючи зауваження Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, яке враховане в самому рішенні ради про відмову, депутати більшістю голосів проголосували саме за рекомендації про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст.129 ГПК України у зв'язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Фізичній особі-підприємцю Майор Лариси Василівни у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2025.
Суддя Ю.В. Макарова