04.02.2025 року м. Дніпро Справа № 904/315/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 20.05.2024р. у справі № 904/315/23
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення 13 324 695,73грн., -
У грудні 2022р. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" заборгованості у розмірі 13 324 695,73грн, з яких: основний борг у розмірі 12 879 216,00грн; подвійна облікова ставка у розмірі 335 212,47грн; 3 % річних у розмірі 20 112,75грн; інфляційні втрати у розмірі 90 154,51грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу № 094205L5H8ФЗ016 від 04 січня 2016 року в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/315/23:
- позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення 13 324 695,73 грн. задоволено частково;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51909; ідентифікаційний код 05761620) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (вулиця Шевченка, будинок 2, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 03340920) основний борг у розмірі 12 879 216,00 грн., пеню у розмірі 317 569,71 грн., 3% річних у розмірі 19 054,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 90 154,51 грн. та судовий збір у розмірі 199 589,92 грн.;
- в решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Дніпроазот", в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/315/23 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз» до Акціонерного товариства "Дніпроазот" відмовити у повному обсязі; в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/315/23 залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує наступне:
- суд першої інстанції застосував при вирішенні спору постанову НКРЕКП від 22.12.2021 № 2745, на яку як на підставу своїх позовних вимог посилається позивач, яка не набула законної сили внаслідок порушення порядку її державної реєстрації, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин;
- суд першої інстанції не звернув уваги, що постанова НКРЕКП від 22.12.2021 № 2745 є протиправною, прийнятою з грубим порушенням вимог чинного законодавства та встановлених для НКРЕКП процедур прийняття таких рішень, без належного економічного обґрунтування, з порушенням прав та інтересів споживачів, а її застосування судом призвело до неправомірного визначення вартості наданих позивачем відповідачу у 2022 році послуг і, як наслідок, прийняття неправомірного рішення у справі;
- скаржник вважає, що на даний час тариф на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, для АТ “Дніпропетровськгаз» не встановлено, і АТ "Дніпроазот", керуючись п. 6.2. Договору, до моменту встановлення Оператору ГРМ нового правомірно визначеного тарифу на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, має сплачувати за послуги АТ “Дніпропетровськгаз» у 2020-2022 роках за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ за фізичний обсяг розподілу природного газу (тобто за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425), і в строк до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (як це визначено п. 6.4. Договору);
- скаржник стверджує, що виходячи з тарифу що становить 580,60 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ) згідно з постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425 (зі змінами та доповненнями), яка є чинною на цей час, та обсягу фактичного розподілу природного газу позивачем у 2022р., має сплатити позивачу за послуги, надані у листопаді 2022 року у розмірі: 5 908,95 м3 х 0,58060 грн. за 1 м3 + 20% ПДВ = 4 116,88 грн., а не 12 879 216,00 грн., як це заявляє Позивач у своєму позові;
- стягнення судом першої інстанції на користь АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» з відповідача одночасно збитків, які викликані інфляційними процесами, відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України та пені (штрафних санкцій) є неправомірним та порушує вимоги ст. 232 Господарського кодексу України;
- суд першої інстанції не врахував навність у 2022р. форс-мажорних обставин, пов'язаних зі збройною агресією рф проти України, які унеможливили здійснення у 2022 році платежів на користь позивача за Договором, що є обґрунтованою та законною підставою для звільнення АТ «Дніпроазот» від відповідальності за нездійснення оплати за надані позивачем послуги відповідно до Договору розподілу у грудні 2022 року (ст. 218 Господарського кодексу України);
- суд першої інстанції допустив порушення вимог ст. 233 Господарського кодексу України та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення неустойки (пені) у цьому спорі;
- судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі: до набрання законної сили рішення адміністративного суду у справі № 640/1125/20; до набрання законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5998/20; до набрання законної сили рішення адміністративного суду у справі № 640/9962/21; до набрання законної сили рішення адміністративного суду у справі № 640/7137/22;
- судом першої інстанції було безпідставно залишено без розгляду клопотання АТ «Дніпроазот» про повернення у підготовче провадження та призначення експертизи у справі № 904/315/23.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/315/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.09.2024р.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.
В судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 16.09.2024р. по 18.11.2024р. та з 18.11.2024р. по 04.02.2025р.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мороза В.Ф. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.
Представник скаржника у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Також, у період з 13.09.2024р. по 07.10.2024р. скаржник звернувся до апеляційного суду з наступними клопотаннями: про призначення у справі технічної експертизи; про зупинення апеляційного провадження у справі до набрання законної сили рішення адміністративного суду у справі № 640/7137/22; про зупинення апеляційного провадження у справі до набрання законної сили рішення адміністративного суду у справі № 640/1125/20; про зупинення апеляційного провадження у справі до набрання законної сили рішення адміністративного суду у справі № 640/9962/21; про зупинення апеляційного провадження у справі до набрання законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5998/20; про зупинення провадження у справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5087/22.
У судовому засіданні 04.02.2025р. вищенаведені клопотання скаржника були залишені апеляційним судом без розгляду через їх подання з пропуском строку, встановленого ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2024р. про відкриття апеляційного провадження у справі, та відсутність підстав для поновлення чи продовження цього строку (ст.ст. 118, 119, 169, 281 ГПК України), про що постановлено усну ухвалу.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, посилаючись при цьому на порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг, наданих позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та чинного законодавства України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Акціонерним товариством "Дніпропетровськгаз" (надалі - Оператор ГРМ) та Акціонерним товариством "Дніпроазот" (далі - Споживач) укладено Договір розподілу природного газу, шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2016 № 094205L5Н8АР016 (а.с.7 том 1).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" затверджено Типовий договір розподілу природного газу.
Споживачу був присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу (ЕІС код) 562О06А05І.5Н8024, 562О06А05І-5Н8016 (за Споживачем рахується дві точки комерційного обліку природного газу) (Додаток 2 до Типового договору розподілу природного газу, що є невід'ємною частиною цього договору (заяви-приєднання).
У п.1.1. Договору визначено, що Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності.
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у Додатку 1 (для побутових споживачів) або у Додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 Договору).
За цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п.2.1. Договору).
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.1. Договору).
Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта Споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п.6.2. Договору).
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.6.4. Договору).
Згідно з п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ.
Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
Відповідно до п.6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.7.4. Договору).
Згідно п.12.1 договору цей договір укладається на невизначений строк.
18.10.2021 АТ "Дніпроазот" направив позивачу уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всім об'єктам з розбивкою по кожному об'єкту на календарний рік 2022; просив скоригувати річну замовлену потужність на календарний рік 2022, яка буде складати сумарно по всім об'єктам 457008000,00куб.м. (лист від 18.10.2021 № 2406/01-6, а.с.97 том 1).
Листом від 13.09.2022 № 1602/01-6 АТ "Дніпроазот" направив Оператору ГРМ заявку на уточнення (зменшення) величини річної замовленої потужності сумарно по всіх об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту на календарний рік 2022. За розрахунком відповідача скоригована річна замовлена потужність на 2022 рік буде складати сумарно по всіх об'єктах 102 216 000,00куб.м. (а.с.98 том 1).
Згідно з Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2745, для клієнтів Акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).
На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності), що підтверджується: актом наданих послуг №ДГП82020415 від 30.11.2022 на суму 12 879 216,00грн (а.с.33 т.1); актом приймання-передачі природного газу №ДГП0072422 від 30.11.2022 (а.с.34 том 1).
Зазначені акти разом з рахунком на оплату № 62024729 від 30.11.2022 були направлені відповідачу листом від 05.12.2022 вих. № 49008-Сл-18468-1222 (а.с.32-35 том 1).
Листом від 04.10.2022 вих. № 49008-Сл-14855-1022 на адресу відповідача було направлено рахунок на оплату № 62021187 від 30.09.2022 за листопад на суму 12 879 216.00 грн (а.с.36-37 том 1).
Акти наданих послуг та приймання-передачі природного газу відповідачем не підписані та на адресу позивача не поверталися.
8 грудня 2022 року позивач направив на адресу відповідача вимогу сплатити заборгованість, у тому числі за надані послуги у листопаді 2022 року в сумі 12.879.216,00грн, яка отримана відповідачем 13.12.2022 (а.с.40-43 том 1), але залишена без відповіді та задоволення.
Вищенаведені обставини і стали причиною виникнення спору та підставою для пред'явлення позивачем у Господарському суді Дніпропетровської області позову до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 12.879.216,00грн, пені в розмірі подвійної облікової ставки у розмірі 335 212,47грн, 3 % річних у розмірі 20 112,75грн, інфляційних втрат у розмірі 90 154,51грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд виходив з їх правомірності та обгрунтованості, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, правовідносини щодо розподілу природного газу, які виникли між сторонами врегульовані Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015 (надалі - Кодекс ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".
Частинами 1 - 2 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Відповідно до пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).
Між позивачем та відповідачем укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання заяви приєднання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.6. Договору передбачено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
У встановлений договором строк відповідач свої зобов'язання з оплати вартості послуги з розподілу природного газу не виконав, доводи наведені позивачем в позовній заяві щодо наявності заборгованості не спростував.
Відповідач, заперечуючи проти стягнення заборгованості зазначає, що оплата вартості послуги позивача з розподілу природного газу здійснюється за тарифом, встановленим Регулятором для позивача, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
У період з 2020-2022 рік діяли такі Постанови НКРЕКП, якими були встановлені тарифи на оплату вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу:
- відповідно до постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз" з 01.07.2020 для позивача встановлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,14 грн за 1 м3 на місяць (без ПДВ);
- відповідно до постанови НКРЕКП від 30.12.2020 № 2768 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз" для позивача на 2021 рік установлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,17 грн за 1 м3 на місяць (без ПДВ);
- відповідно до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2745 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз" для позивача на 2022 рік установлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,26 грн за 1 м3 на місяць (без ПДВ).
Пунктом 3 постанови НКРЕКП № 2745 від 22.12.2021 визнано такою, що втратила чинність, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 грудня 2020 року № 2768 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз".
Рішення НКРЕКП з питань установлення цін та тарифів, у тому числі на послуги розподілу природного газу, є за своєю юридичною природою нормативно-правовим актом. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 по справі № 640/1125/20.
Тариф на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз", який діяв у спірний період (у 2022 році) не переглядався. У зв'язку з прийняттям Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" №2479-ІХ, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів, в т.ч. на послуги з розподілу природного газу.
Таким чином, на момент виникнення заборгованості та подання позовної заяви Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2745, для клієнтів АТ "Дніпропетровськгаз" затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб, м на місяць (без урахування ПДВ).
30.09.2021 АТ "Дніпропетровськгаз" надано Споживачу акт приймання-передачі природного газу № ДГП0051241, яким встановлено, що річна замовлена потужність (далі-РЗП) для АТ "Дніпроазот" на 2022 рік становить 622 052 907,07м.куб/12 місяців = місячна замовлена потужність 51 837 742,26 м3 .
Вказаний акт був підписаний сторонами без зауважень.
Листом від 18.10.2021 вих. № 2405/01-6 Споживач скорегував обсяги РЗП до 457008000,00/12= місячна замовлена потужність 38 084 000,00 м3.
Листом від 13.09.2022 вих. № 1602/01-6 Споживач скорегував об'єми РЗП до 102 216 000,00/12 = місячна замовлена потужність 8 518 000,00 м3.
Відповідно пункту 1 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ, АТ "Дніпропетровськгаз" здійснено Споживачу перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу весь календарний рік.
Таким чином, вартість послуги з розподілу природного газу складає 12879216,00грн (з ПДВ) (8518000,00 куб.м. х1,26грн=10732680,00грн).
У зв'язку з викладеним, господарський суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 12879216,00грн.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неможливості застосування до спірних правовідносин постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2745, адже вона була чинною на час виникнення спірних правовідносин, недійсною в судовому порядку не визнавалась.
Так, у період з 2020-2022 рік діяли такі Постанови НКРЕКП, якими були встановлені тарифи на оплату вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу:
- Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,04 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01 січня 2020 року до ЗО червня 2020 року включно;
- Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1156 “Про внесення змін до Постанови НКРЕКП від 24 грудня 2019 року №3018» затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,14 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01.07.2020 по 31.12.2020;
- Постановою НКРЕКП від 30 грудня 2020 року № 2768 затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,17 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01.01.2021 по 31.12.2021;
- Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2745, затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) діє по теперішній час.
Жодна з вищевказаних постанов не визнана протиправною у судовому порядку. Вказані Постанови НКРЕКП втрачали чинність автоматично з моменту вступу в силу кожної наступної Постанови.
Фактично доводи АТ “Дніпроазот» зводяться до того, що останній не погоджується з тарифами, які були встановлені Регулятором, та відповідно до яких АТ “Дніпропетровськгаз» здійснювало нарахування:
- тарифи, які діяли за постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425, яка на переконання АТ “Дніпроазот» має застосовуватися й на теперішній час;
- постанова НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 втратила чинність з 01.07.2020 у зв'язку з набранням чинності постанови НКРЕКП №1156 від 24.06.2020;
- постанова НКРЕКП від 24.06.2020 №1156 є законною, винесена у межах, на підставі наданих йому повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством;
- постанова НКРЕКП від 22.12.2021 № 2745 не визнана протиправною, що спростовує доводи “Дніпроазот».
Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.12.2021 №2745 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для АТ “Дніпропетровськгаз» у розмірі 1,26 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ). Діючий у 2022 році , тариф на послуги розподілу природного газу для АТ “Дніпропетровськгаз» не переглядався у зв'язку з прийняттям Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ, яким протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів, в т.ч. на послуги з розподілу природного газу.
Враховуючи вищевикладене, АТ “Дніпроазот» з 01.01.2020 здійснювало оплату послуг з розподілу природного газу, а АТ “Дніпропетровськгаз» у свою чергу, приймало вказані кошти за існуючими тарифами, у свою чергу, постанова НКРЕКП від 22.12.2021 № 2745 не визнана протиправною, що спростовує доводи “Дніпроазот» про наявність переплати.
Направляючи на новий розгляд справу 904/1125/20 Верховний Суд у своїй постанові від 23.12.2022 зазначив:
“Зі змісту наведених правових норм вбачається, що рішення НКРЕКП з питань установлення цін та тарифів, у тому числі на послуги розподілу природного газу, є за своєю юридичною природою нормативно-правовим актом.
Норми оспорюваної постанови поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на неодноразове застосування, що в свою чергу дає підстави вважати, що ця постанова є нормативно-правовими актами.
Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру (юридична норма). Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою.
Загальний характер юридичних норм, встановлених або санкціонованих державою у нормативно-правових актах, полягає у тому, що ці норми розраховані на регулювання групи (виду) кількісно невизначених суспільних відносин, адресовані кількісно невизначеному колу неперсоніфікованих суб'єктів, не вичерпують свою обов'язковість певною кількістю її застосувань,, тобто юридично діють безперервно, а їх чинність скасовується за спеціальною процедурою чи припиняється через настання певної події або дати.
Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (юридичні норми), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акту стосуються всіх суб'єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид (групу) суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується, вичерпується у зв'язку з його застосуванням до конкретних правовідносин.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 640/12695/19 та постановах Великої' Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18 та від 18 грудня 2018 року у справі № 9901/657/18.
...Юридична ж наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми.
Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої' влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень врегульовано статтею 264 КАС України».
Таким чином, незгода АТ “Дніпроазот» з постановами НКРЕКП від 24.12.2019 №3018, від 24.06.2020 №1156, від 22.12.2021 № 2745, у тому числі внаслідок відсутності економічного та правового обґрунтування тарифу на послуги Оператора ГРМ на відповідні роки та збільшення у значному розмірі для Відповідача витрат на сотні мільйонів гривень на сплату послуг з розподілу природного газу за Договором, не є предметом розгляду цієї справи. Ці питання мають розглядатися в межах адміністративного судочинства.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1. цього Договору, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об'єкта споживана відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Таким чином, права, обов'язки та інтереси, в тому числі і обов'язок сплачувати послуги АТ “Дніпропетровськгаз» з урахуванням встановленого постановою НКРЕКП тарифу, виникають у позивача виключно на підставі господарських зобов'язань згідно Договору.
Колегія суддів зазначає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (частина друга статті 265 КАС України).
Таким чином, навіть у випадку скасування оскаржуваних відповідачем постанов НКРЕКП від 24.12.2019 №3018, від 24.06.2020 №1156, від 22.12.2021 № 2745, це не призведе до наслідків, які будуть передбачати здійснення перерахунку суми за надані послуги у минулому.
Отже, враховуючи зміст правовідносин, які є предметом розгляду у вказаній справі, рішення в межах розгляду адміністративних справ не вплине на правовідносини сторін по цій справі № 904/315/23. Виходячи з предмету спору та обставин справи, не вплине на результат розгляду даної справи і обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5998/20.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі на підставі поданих відповідачем клопотань.
Також, через пропуск строку на подання, вірним є і висновок місцевого господарського суду про залишення без розгляду клопотання АТ «Дніпроазот» про повернення у підготовче провадження та призначення експертизи у справі № 904/315/23.
Обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Так, згідно з частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України).
За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завданням неустойки полягає у сприянні належному виконанню зобов'язання, стимулюванню боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
При цьому неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Відповідно до п. 8.2 Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як визначено п. 6.6 Договору, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з врахуванням раніше перерахованих коштів.
Позивачем нарахована пеня у розмірі 335 212,47грн за період з 12.12.2022 по 30.12.2022.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені судом першої інстанції встановлено, що позивачем невірно визначено строк оплати та період прострочки виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, за актом наданих послуг № ДГП82020415 від 30.11.2022 на суму 12879216,00грн строк оплати настає 12.12.2022, прострочення виконання зобов'язання - з 13.12.2022.
За підрахунком суду першої інстанції пеня за період з 13.12.2022 по 30.12.2022 (18 днів) склала є 317 569,71грн, яка у цій сумі і була стягнута з відповідача.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення нарахованої пені до 1 (однієї) гривні, виходячи з наступного.
Право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною третьою статті 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункт 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
В обгрунтування клопотання про зменшення пені відповідач посилався на наявність та дію форс-мажорних обставин; переведення підприємства у простій, який станом на день розгляду справи не скасовано та складниий фінансово-економічний стан.
Як вірно вказано судом першої інстанції, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про ТПП в Україні").
Згідно з ч. 1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зважаючи на такі висновки, сформовані Верховним Судом, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Згідно п. 10.3. Типового договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку (п. 10.4. Типового договору).
Настання форс-мажорних обставин (непереборної сили), в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини (ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"). Однак, до клопотання про зменшення пені відповідний сертифікат відповідачем до матеріалів справи не надано.
За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов до вірного висновку про безпідставність посилань відповідача на форс-мажорні обставини через настання яких сторони не мають можливості виконати умови договору.
В обгрунтування клопотання про зменшення пені відповідач також зазначав про скрутний фінансово - економічний стан, зокрема те, що станом на 30.09.2022 збиток від діяльності підприємства за 9 місяців 2022 року вже складав 269 058 тис.грн., а починаючи з 25.02.2022 він несе вкрай істотні фінансові витрати (без отримання достатніх доходів та реальних коштів) зі збереження персоналу та обладнання, а також для сплати податків і зборів до державного і місцевого бюджетів. Так, наприклад, за 2022 рік здійснено: виплати заробітної плати в сумі 431 100 602,05 грн., на перерахування ЄСВ в сумі 102 826 565,90 грн., на відшкодування пільгових пенсій в сумі 44 464 496,98 грн. Суми витрат, направлених на підтримання та збереження промислового обладнання та інших об'єктів також складає у мільйонах гривень.
Крім того, незважаючи на скрутне фінансове становище, АТ "Дніпроазот" постійно надає благодійну допомогу ВСУ, ТрО, здійснює компенсаційні та інші виплати, пов'язані з виконанням державних і соціальних обов'язків та здійсненням опору військовій агресії російської федерації і захисту Батьківщини. Зокрема, загальна сума здійснених таких відшкодувань, внесків, допомог за 2022 сягає більше 29 млн. грн.
При цьому, загальна непогашена дебіторська заборгованість контрагентів перед Відповідачем станом на 11.01.2023 складає 2 435 832 676,55 грн.
Надаючи оцінку заявленому до стягнення розміру пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданої послуги, суд першої інстанції прийняв до уваги принцип свободи договору та розмір пені, яка була нарахована за 18 днів на суму боргу 12 879 216,00грн та складає 317569,71грн, що складає 2,47 % від суми основного боргу та узгоджується зі справедливістю, добросовісністю та розумністю, які відповідно до статей 3, 509 Цивільного кодексу України є не тільки одними із засад цивільного законодавства, а й підґрунтям для формування й виконання зобов'язань для учасників правовідносин.
Також, порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. З огляду на невеликий розмір нарахованих пені, відсотків річних та втрат від інфляції, місцевий господарський суд вирішив, що така відповідальність є справедливою для боржника, відтак, підстави для їх зменшення відсутні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
Вірним є і висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, адже чинним законодавством таке зменшення не передбачено (виключаючи випадки неправильного розрахунку цих сум сторонами).
Так, за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у якій Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення заявлених до стягнення відсотків річних, ухвалювалася виключно з урахуванням конкретних обставин, які склалися саме у справі № 902/417/18.
Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.
У цьому зв'язку слід зазначити, що застосування судами обмежень свободи договору має носити винятковий характер, між тим, у справі № 904/315/23 судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, таких як у справі № 902/417/18, оскільки розмір заявлених до стягнення відсотків річних у справі, що розглядається відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).
Отже, обставини справи № 902/417/18 є відмінними від обставин, які мають місце у справі, що розглядається.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/315/23 відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті скаржником судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/315/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/315/23 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Дніпроазот".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 10.02.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов