вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2025 р. Справа№ 910/4259/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024
у справі №910/4259/24 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Делавер Тренд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс"
про стягнення 51 306 грн 75 коп
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Делавер Тренд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс" про відшкодування збитків у розмірі 51 306,75 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на бухгалтерське обслуговування від 04.01.2022 № ДЛТ202 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної реєстрації в ЄРПН податкових накладних, чим завдав позивачу збитків в розмірі 51 306,75 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делавер Тренд" збитки у розмірі 51 306,75 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач відповідно до умов договору на бухгалтерське обслуговування від 04.01.2022 № ДЛТ202 неналежним чином виконав зобов'язання щодо вчасної реєстрації податкових накладних позивача в ЄРПН, у зв'язку із чим останньому за результатами камеральної преревірки нараховано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням №771280411.
Враховуючи факт понесення позивачем збитків, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, причинно-наслідковий зв'язок між ними та встановлену вину останнього, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 51 306,75 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делавер Тренд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги поданим відповідачем доказам та годинам роботи податкового органу для цілей реєстрації податкових накладних. Так, апелянт зазначає, що в порядку та строки, визначені п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме - 15.11.2022 о 15 год. 48 хв., відповідач відправив в ДПС України податкову накладну №22 від 25.10.2022. При цьому, 15.11.2022 о 19 год. 27хв. від ДПС України надійшла квитанція №1 про неможливість зареєструвати податкову накладну у зв'язку із перевищенням суми ПДВ у поданій податковій накладаній суми ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкову накладну.
15.11.2022 о 19 год. 38 хв. позивач поповнив власний рахунок СЕА ПДВ на суму 45 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за період 01.11.2022-27.11.2022.
15.11.2022 о 19 год. 50 хв. відповідач відправив повторно податкову накладну №22 від 25.10.2022 на реєстрацію, яку прийнято податковим органом 16.11.2022 о 14 год. 12 хв.
Апелянт звертає увагу, що станом на 15.11.2022 (день відправки податкової накладної в контролюючий орган) діяв пп.69.18 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до якого на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, для захисту прав платників, збереження та захисту даних надання електронних сервісів та приймання електронних документів від платників податків здійснюються у робочі дні з 8 до 18 години.
Отже, апелянт зазначає, що позивач поповнив рахунок СЕА ПДВ після встановленого гранічного строку для здійснення реєстрації податкової накладної. При цьому, хоча відповідач і відправив податкову накладну на реєстрацію через 12 хвилин після поповнення рахунку СЕА ПДВ, реєстрація цієї накладної відбулась вже наступного дня. Тому вважає, що у нього відсутня вина щодо несвоєчасної реєстрації податкової наладної № 2 від 25.10.2022.
Крім того, скаржник зауважує, що суд не звернув увагу на підписані сторонами без зауважень акти надання послуг. Адже, на момент підписання актів наданих послуг позивач знав про таку обставину, як реєстрація податкових накладних з порушенням граничних термінів, але жодних претензій до відповідача не заявляв і надані послуги прийняв без жодних застережень.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/4259/24 залишено без руху.
19.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс" надійшла заява про усунення недоліків, з доданою до заяви платіжною інструкцією №746 від 07.11.2024 на суму 4 542,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/4259/24 та призначено до розгляду апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету сторін 19.11.2024, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/4259/24 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
03.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Делавер Тренд" (далі-клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс" (далі-бухгалтер) було укладено договір на бухгалтерське обслуговування від 04.01.2022 № ДЛТ202 (далі-договір).
Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є ведення бухгалтером за плату бухгалтерського і податкового обліку клієнта, складання та передача контролюючим органам бухгалтерської та податкової звітності, передбаченої чинним законодавством України, протягом терміну дії цього договору.
У разі, коли до клієнта застосовуються штрафні санкції за порушення клієнтом податкового законодавства в період, в якому відповідальність за правильність бухгалтерського і податкового обліку несе бухгалтер, останній відшкодовує клієнту суму фактично завданих збитків у повному обсязі (п. 7.5 договору).
Термін дії договору встановлено з моменту підписання сторонами до 31.12.2022 (п. 12.1 договору).
Кожна зі сторін має право достроково припинити дію цього договору, письмово сповістив про це іншу сторону за 30 календарних днів до дати розірвання, виконав усі набравши чинності зобов'язання, згідно з умовами договору (п. 12.3 договору).
Згідно з 12.4.2 договору підставою дострокового розірвання, зокрема може бути ініціатива однієї зі сторін. В цьому випадку сторона ініціатор відшкодовує другій стороні понесені нею витрати, пов'язані з виконанням договору.
Пунктом. 5.2 договору встановлено обов'язки бухгалтера, зокрема, забезпечити належну якість ведення обліку відповідно до вимог національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку на підставі первинних бухгалтерських і податкових документів, наданих клієнтом, або розроблених бухгалтером не пізнше граничних термінів передачі;вчасно проводити розрахунок податкових та інших обов'язкових платежів і вчасно надавати клієнту дані для їх сплати.
Відповідно до акту від 09.11.2023 №73036/Ж5/26-15-04-11-03/43504903 про результати камеральної перевірки щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо позивача останній порушив граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, внаслідок чого 06.12.2023 податковим повідомленням-рішенням №771280411 до позивача застосовано штраф у сумі 51 306,75 грн.
Вказаний штраф позивачем сплачено відповідно до платіжної інструкції №1208 від 04.01.2024.
19.01.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією №01, в якій просив відшкодувати збитки в розмірі 51 306,75 грн. Відповідач листом №2 від 01.02.2024 вказану претензію залишив без задоволення.
Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 51 306,75 грн, завдані неналежним виконанням зобов'язань.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Виходячи зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавце у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статей 216, 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
За частиною третьою статті 147 ГКУкраїни збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу III "Окремі види зобов'язань" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України.
Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частинами 1-4 статті 226 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Колегією суддів враховано, що чинним законодавством обов'язок доведення наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє відповідача від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
У даному випадку фактична суть спору полягає у тому, що позивач вважає збитками суму штрафних санкцій, застосованих до нього через неналежне виконання зобов'язання відповідачем за договором на бухгалтерське обслуговування від 04.01.2022 № ДЛТ202 щодо вчасної реєстрації податкових накладних позивача в ЄРПН, у зв'язку із чим позивачу за результатами камеральної преревірки нараховано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням №771280411.
Як зазначалось вище, між сторонами 03.06.2020 було укладено договір на бухгалтерське обслуговування від 04.01.2022 № ДЛТ202, відповідно до п.7.5 якого у разі, коли до клієнта (позивача) застосовуються штрафні санкції за порушення ним податкового законодавства в період, в якому відповідальність за правильність бухгалтерського і податкового обліку несе бухгалтер (відповідач), останній відшкодовує клієнту суму фактично завданих збитків в повному обсязі.
Термін дії договору було встановлено з моменту підписаннґ сторонами до 31.12.2022.
Пунктом. 5.2 договору встановлено обов'язки бухгалтера, зокрема, забезпечити належну якість ведення обліку відповідно до вимог національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку на підставі первинних бухгалтерських і податкових документів, наданих клієнтом, або розроблених бухгалтером не пізнше граничних термінів передачі;вчасно проводити розрахунок податкових та інших обов'язкових платежів і вчасно надавати клієнту дані для їх сплати.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актом від 09.11.2023 №73036/Ж5/26-15-04-11-03/43504903 про результати камеральної перевірки щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо позивача, останній порушив граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, внаслідок чого 06.12.2023 податковим повідомленням-рішенням №771280411 до позивача застосовано штраф у сумі 51 306,75 грн.
Вказаний штраф позивачем сплачено відповідно до платіжної інструкції №1208 від 04.01.2024.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що через неналежне виконання зобов'язання відповідачем за договором на бухгалтерське обслуговування від 04.01.2022 № ДЛТ202 щодо своєчасної реєстрації податкових накладних позивача в ЄРПН, останній поніс збитки у вигляді штрафних санкцій, а тому колегія суддів дійшла висновку, що існує причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та навністю збитків у позивача, у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, що полягає у неналежному виконанні зобов'язання відповідачем за договором.
Доводи відповідача, що податкова накладна №22 від 25.10.2022 була невчасно зареєстрована з вини позивача, оскільки у останнього була відсутність необхідного обсягу реєстраційного ліміту на рахунку СЕА ПДВ, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане спростовується банківською випискою за період з 01.11.2022-27.11.2022, відповідно до якої позивачем було поповнено власний рахунок СЕА ПДВ на суму 45 000,00 грн.
Щодо заперечень відповідача про нарахування збитків в частині невчасної реєстрації податкових накладних поза межами дії договору на бухгалтерське обслуговування від 04.01.2022 № ДЛТ202, колегія суддів зазначає, що відповідне простроченя почалось під час дії договору, що встановлено актом камеральної перевірки від 09.11.2023 №73036/Ж5/26-15-04-11-03/43504903. Вказаний акт є належним доказом розрахунку штрафних санкцій, застосованих до позивача, і у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для перерахунку накладених штрафних санкцій.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач відповідно до умов договору на бухгалтерське обслуговування від 04.01.2022 № ДЛТ202 неналежним чином виконав зобов'язання щодо своєчасної реєстрації податкових накладних позивача в ЄРПН, у зв'язку із чим останньому за результатами камеральної преревірки нараховано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням №771280411.
Враховуючи факт понесення позивачем збитків, неналежне виконання зобов'язань за договором відповідачем, причинно-наслідковий зв'язок між ними та встановлену вину відповадача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 51 306,75 грн.
Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/4259/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/4259/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/4259/24 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Солюшинс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/4259/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/4259/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/4259/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім