вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" лютого 2025 р. Справа№ 927/1140/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Кулік Н. Д.
від відповідача: Городнича Т. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут"
на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2023 (повний текст рішення складено та підписано 13.12.2023)
у справі № 927/1140/23 (суддя Демидова М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городнянське Хлібоприймальне Підприємство"
про стягнення 648 448,99 грн
Короткий зміст позову
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі за текстом - ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ"; позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городнянське Хлібоприймальне Підприємство" (далі за текстом - ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП"; відповідач) про стягнення 269 794,91 грн заборгованості, 38 436,54 грн пені (нарахованої на підставі п. 6.2.1 договору за період з 11.01.2023 по 24.04.2023), 329 741,46 грн штрафу (нарахованого на підставі п. 6.2.3), 2 306,19 грн 3 % річних (нарахованих за період з 11.01.2023 по 24.04.2023) та 8 169,89 грн інфляційних втрат (нарахованих за період з 01.01.2023 по 31.03.2023).
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-102217-22 від 30.11.2022 в частині оплати отриманого у грудні 2022 року природного газу та відбору підтвердженого його обсягу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.12.2023 у справі №927/1140/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП" на користь ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" 269 794,91 грн заборгованості, 38 436,54 грн пені, 2 306,19 грн 3 % річних, 8 169,89 грн інфляційних нарахувань та 4 780,61 грн судового збору. У задоволені позовних вимог про стягнення 329 741,46 грн штрафу відмовлено за необґрунтованістю.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу, оскільки відповідач не надав належних доказів оплати встановленої судом суми боргу за поставлений у грудні 2022 року природний газ. Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд стягнув 3 % річних, інфляційні втрати та пеню.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 329 741,46 грн штрафу, виснувавши таке:
пункт 6.2.3. договору не конкретизований, чітка формула нарахування штрафу взагалі не визначена, у зв'язку з чим її неможливо трактувати однозначно і можна дійти висновку про синтез формули нарахування штрафу із класичною формулою нарахування пені;
вказана неузгодженість положень пункту 6.2.3 договору із нормами закону позбавляють суд можливості погодитися із доводами позивача у справі про правомірність нарахування штрафу у нефіксованій сумі, навіть якщо облікова ставка НБУ у спірний період була незмінною;
усупереч приписам ст. 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України, відповідачем не доведено належними доказами, що розмір штрафу є надмірно великим порівняно із збитками кредитора;
наданий відповідачем до матеріалів справи лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України та введення військового стану, а також підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними і невідворотними, не є належною підставою для відмови у стягненні штрафу, оскільки не є конкретизованою щодо обставин справи та предмету спору;
суд взяв до уваги довідку АТ "Чернігівобленерго" № 08/520/01-13 від 22.03.2023 про знеструмлення об'єкту протягом майже усього грудня 2022 року, зазначивши, що наявність обставини щодо знеструмлення виключає факт наявності вини відповідача у невикористанні усього обумовленого договором обсягу природного газу, так як різниця між планованим та фактичним обсягом споживання природного газу утворилася виключно внаслідок об'єктивної неможливості експлуатації відповідачем власного газоспоживального обладнання, тобто без вини відповідача. Збитки невідбором природного газу в обсязі, що дорівнює різниці між фактично поставленим та планованим (підтвердженим) обсягами постачання за договором, позивачеві не спричинені;
за фактично наявних обставин відсутня наявність умисного або необережного порушення зі сторони відповідача права позивача на отримання доходів від постачання неспожитого відповідачем обсягу природного газу, оскільки як зазначалося вище, різниця між планованим та фактичним обсягом споживання природного газу утворилася виключно внаслідок непередбачуваних перерв у енергозабезпеченні відповідача, спричинених знеструмленням об'єкту відповідача протягом грудня 2022 року та об'єктивної неможливості повноційнної та безперебійної експлуатації відповідачем власного газоспоживального обладнання, тобто без вини останнього, який не міг передбачати параметри можливого коригування планового обсягу споживання газу як у відповідному розрахунковому періоді загалом, так і за щодобовим розподілом споживання.
Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї
В апеляційній скарзі ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" просить суд скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2023 у справі № 927/1140/23 в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 329 741, 46 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, в іншій частині рішення просить залишити без змін.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" посилається на таке:
суд ототожнив штрафну санкцію, яка передбачена пунктом 6.2.3 договору зі збитками, відшкодування яких передбачено підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу. Згідно з укладеним договором сторони домовились, що у випадках, передбачених Правилами постачання природного газу споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у порядку, визначеному пунктами 6.2.2 та 6.2.3 договору;
умовами договору №41АР200-102217-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 30.11.2022 не передбачено, що стягнення неустойки у вигляді штрафу позбавляє ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" права в подальшому звернутися до відповідача з вимогою про відшкодування збитків;
штраф є господарською санкцією, спрямованою на настання негативних наслідків для правопорушника за порушення умов договору та є такою, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства та статтям 627, 628 ЦК України зокрема. Включення такої санкції як штраф є правомірним та ніяк не суперечить ні пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу ні частині 5 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу". Сплата штрафу за порушення умов договору позивачем є обов'язком, що випливає як з умов договору, який був підписаний обома сторонами, так і з статті 629 ЦК України;
з огляду на положення чинного законодавства щодо обов'язковості умов договору між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, сторони мали право включити до укладеного між ними договору пункти про накладення штрафної санкції за порушення умов договору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржене рішення місцевого суду - без змін. Обґрунтовуючи свої заперечення ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП" посилається на те, що воно не мало можливості експлуатувати газоспоживальне обладання у зв'язку з аварійними відключеннями протягом грудня 2022 року, що підтверджується довідкою АТ "Чернігівобленерго" №08/520/01-13 від 22.03.2023. Знеструмлення виключає факт наявності вини відповідача у невикористанні усього обумовленого договором обсягу природного газу, оскільки різниця між плановим та фактичним обсягом споживання природного газу утворилась виключно внаслідок об'єктивної неможливості експлуатації власного газоспоживального обладання, тобто без вини відповідача.
25.11.2024 та 27.11.2024 позивачем подані додаткові пояснення з урахуванням висновків ОП КГС ВС, викладених у постанові від 15.11.2024 у справі 904/1553/23, які враховані судом.
Процедура апеляційного провадження
Справа № 927/1140/23 перебувала в провадженні суддів: ОСОБА_1. (головуючий), Тищенко О. В., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду у складі зазначеної колегії суддів 23.04.2024 за клопотанням ТОВ "Твій газзбут" було зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Твій газзбут" на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2023 у справі № 927/1140/23 до розгляду справи №904/1553/23 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.
У зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/565/24 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуюча (суддя-доповідач), судді: Владимиренко С.В., Євсіков О. О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у визначеному протоколом складі суду справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 за клопотання позивача поновлено апеляційне провадження у справі № 927/1140/23 та призначено її до розгляду на 22.01.2025.
Відповідно до ухвал Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 та від 17.012.2025 за клопотаннями позивача та відповідача розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 розгляд справи відкладено на 04.02.2025 та продовжено строк її розгляду.
У судовому засіданні 04.02.2025 у режимі ВКЗ взяла участь представниця ТОВ "Твій газзбут", яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити.
У судовому засіданні 04.02.2025 у режимі ВКЗ взяла участь представниця ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП", яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.
Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції
30.11.2022 між ТОВ "Твій газзбут" (постачальник) та ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП" (споживач) укладено договір № 41АР200-102217-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів з додатками.
Відповідно до п. 1.1.-1.4. договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Річний плановий обсяг постачання газу - до 20 000 куб.м.
Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Передача за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в додатку 2, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.5.1.-2.5.4. договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання- передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або неподання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Пунктами 4.1., 4.2., 4.4. договору сторони погодили, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України (п.6.1. договору).
Згідно з п. 6.2.3. договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Відповідно до п. 10.1. договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як зазначає позивач у позовній заяві, ним як постачальником у грудні 2022 року здійснено поставку природного газу відповідачу (споживачу) в обсязі 5 806,55 м3 на загальну суму 269 794,91 грн, що підтверджується актом № ТГЗ82141888 приймання-передачі природного газу від 31.12.2022, який підписаний зі сторони позивача (постачальника).
З матеріалів справи вбачається, що акт № ТГЗ82141888 приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 на суму 269 794,91 грн направлений споживачу (відповідачу) на його електронну адресу 11.01.2023 та повторно 24.04.2023 з проханням роздрукувати у 2-х примірниках, підписати, скріпити печаткою та направити за адресою: 14005, м. Чернігів, проспект Миру, буд.53, оф.304.
За доводами позивача, викладеними у позові, акт № ТГЗ82141888 приймання-передачі природного газу за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 269 794,91 грн споживачем не підписано, обґрунтованої відмови від підписання вказаного акту не надано, а тому з урахуванням умов п. 2.5.4. договору вказаний акт вважається підписаним споживачем.
Обсяги розподіленого споживачу природного газу за грудень 2022 року підтверджуються витягом з інформаційної платформи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу газотранспортної системи та містить дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання, інформацію про фактичне добове споживання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач у встановлений договором строк не здійснив повну оплату за поставлений у грудні 2022 природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 269 794,91 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд стягнув 3 % річних, інфляційні втрати, пеню та штраф за недобір споживання підтвердженого обсягу природного газу.
Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказує на об'єктивну неможливість експлуатації власного газоспоживального обладнання через знеструмлення його об'єкта протягом грудня 2022 року, що виключає вину споживача у невикористанні обумовленого договором обсягу природного газу.
Отже причиною виникнення спору у справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача: 269 794,91 грн заборгованості, 38 436,54 грн пені (нарахованої на підставі п. 6.2.1 договору за період з 11.01.2023 по 24.04.2023), 329 741,46 грн штрафу (нарахованого на підставі п. 6.2.3), 2 306,19 грн 3 % річних (нарахованих за період з 11.01.2023 по 24.04.2023) та 8 169,89 грн інфляційних втрат (нарахованих за період з 01.01.2023 по 31.03.2023).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скаржником оскаржується лише в частині відмови у стягненні 329 741,46 грн штрафу, а тому з огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України, рішення переглядається судом апеляційної інстанції у цій частині.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІХ Кодексу комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Згідно з п. 5 розд. І Правил постачання природного газу підтверджений обсяг природного газу - плановий об'єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.
У свою чергу п. 10 розділу II Правил постачання природного газу визначає, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.
Сторони у п. 6.2.3 договору узгодили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Крім того, за умовами п. 2.4 договору обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі +/- 3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23 виснував таке.
"Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- якими є істотні ознаки поняття "збитки" та поняття "штрафні санкції";
- якою є правова природа відповідальності (санкції), передбаченої Правилами №2496;
- чи мають право сторони самостійно визначити в договорі вид санкції, яка підлягає застосуванню (штраф або збитки); чи вправі суд самостійно встановлювати правову природу такої санкції, здійснювати її перекваліфікацію;
- якою є правова природа відповідальності (санкції), передбаченої п. 6.2.2 договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів."
"Якими є істотні ознаки поняття "збитки" та поняття "штрафні санкції"
61. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
62. Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
63. Належне виконання зобов'язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.
64. Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
65. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
66. Сплату неустойки (штрафу) та відшкодування збитків можливо охарактеризувати загальним поняттям "санкція" - визначена міра майнових чи інших невигідних для особи наслідків невиконання вимог закону та / або умов договору.
67. Стаття 217 ГК передбачає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та / або правові наслідки (ч. 1). У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2).
68. Неустойка (штраф) і збитки мають схоже функціональне призначення, однак все ж є самостійними формами цивільно-правової відповідальності.
Щодо збитків
69. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
70. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
71. За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
72. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
73. Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
74. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).
75. Відповідно до частин 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
76. Таким чином, норми ЦК і ГК визначають умови, склад і порядок застосування до суб'єкта господарювання такого виду господарських санкцій як відшкодування збитків.
Щодо штрафних санкцій
77. Частина 1 ст. 546 ЦК України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
78. Відповідно до частин 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
79. У ч. 1 ст. 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
80. Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
81. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
82. До моменту порушення зобов'язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
83. Отже, штрафною є така санкція, що передусім спрямована на спонукання особи утриматися від порушення вимог закону чи умов договору під загрозою майнової кари.
Щодо поняття "заздалегідь погоджені збитки"
84. Проміжне місце між неустойкою (штрафом) та збитками займає інститут заздалегідь погоджених збитків - санкція, що має окремі ознаки як збитків у їх класичному розумінні, так і штрафу.
85. У правовій доктрині інститут "заздалегідь визначених збитків" покликаний забезпечити кредитору справедливе відшкодування у тих випадках, коли сторони договору вже на момент його укладення погоджуються з тим, що певним порушенням умов договору кредитору завдається шкода / збитки, але при цьому конкретний розмір завданих збитків складно чи взагалі неможливо довести.
86. До використання цієї ж конструкції вдаються з метою полегшення розрахунків, забезпечення прозорого фінансово-економічного планування, економії часу суду та учасників процесу.
87. Раніше частина 5 ст. 225 ГК України встановлювала, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
88. Разом із тим ця норма була виключена на підставі Закону від 07.04.2015 №289-VIII.
89. Втім, право сторін передбачити відшкодування збитків в іншому розмірі (у меншому або більшому розмірі на власний розсуд) наразі прямо передбачають ст. 22 ЦК України, ч. 1 ст. 226 ГК України.
90. Інститут заздалегідь визначених збитків широко відомий за кордоном і активно застосовується учасниками господарської діяльності. Отже, це не новий інститут; вже існує усталена практика застосування подібних норм закону чи положень договору.
Якою є правова природа відповідальності (санкції), передбаченої Правилами №2496
91. Закон "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав-сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, за змістом ч. 1 ст. 4 якого державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
92. Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону "Про ринок природного газу").
93. Згідно з пунктами 1, 10 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
94. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону "Про ринок природного газу").
95. Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 12 Закону "Про ринок природного газу").
96. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами (ч. 4 ст. 12 Закону "Про ринок природного газу").
97. Пункт 2 розд. І Правил №2496 передбачає, що дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та операторів газорозподільної системи / газотранспортної системи.
98. Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем (п. 3 розд. І Правил №2496).
99. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 3 розд. І Правил №2496).
100. Споживач зобов'язаний, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу (п. 3 ч. 2 ст. 13 Закону "Про ринок природного газу").
101. Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розд.VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання (абз. 1 п. 10 розд. II Правил №2496).
102. В абз. 4 п. 10 розд. II Правил №2496 встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до п. 1 розд. VII цих Правил.
103. У розд. VIІ Правил №2496 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі (редакція з 01.07.2020)) визначено порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.
104. У зазначеному розділі наведені випадки відшкодування споживачем, який не є побутовим, постачальникові (у разі споживання об'єму природного газу у меншому / перевищеному об'ємі від підтвердженого обсягу газу), а також розмір збитків у разі споживання у меншому або більшому об'ємах (обсягах) газу, що в першому випадку має становити не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період, а в другому - розраховується за формулою, наведеною у підпункті 2 розд. VIІ Правил №2496.
105. Відповідно до підпункту 2 п.1 розд. VII Правил №2496 (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі (редакція з 01.07.2020)) відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі ст.11 Закону "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином та у випадку якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де:
-ф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
- Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
- Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
- К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
106. На підставі викладеного вище Об'єднана плата зазначає, що підпункт 2 п. 1 розд. VII Правил №2496 (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі (редакція з 01.07.2020)) закріплює заздалегідь погоджені збитки, що нараховуються споживачу за встановленою формулою внаслідок перевищення об'єму (обсягу) природного газу.
Чи мають право сторони самостійно визначити в договорі вид санкції, яка підлягає застосуванню? Чи вправі суд самостійно встановлювати правову природу такої санкції, здійснювати її перекваліфікацію?
107. Майново-господарські зобов'язання мають цивільно-правову природу і регулюються передусім нормами ЦК із визначенням ГК лише окремих їх особливостей (зазначене прямо передбачено частиною першою статті 175 ГК). Цивільне ж право відзначається загальнодозвільним правовим режимом - "дозволено все, що не заборонено".
108. Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК). За змістом цієї засади сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК).
109. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
110. Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір.
111. Сторони не позбавлені права встановити в договорі на випадок порушення його умов такий платіж, який вони вважатимуть за необхідне (відшкодування збитків, штраф тощо), якщо це не заборонено законом.
112. Отже, необхідним є встановлення змісту умови договору та справжнього волевиявлення сторін. Якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така у мова є обов'язковою для виконання.
113. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
114. У цій справі не поставало питання визнання Договору неукладеним з підстав невизначення істотної умови Договору в частині порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих унаслідок його порушення.
115. Об'єднана палата зазначає, що в разі узгодження сторонами санкції у вигляді штрафу та закріплення її в договорі суд не має вдаватися до її перекваліфікації на збитки за відсутності ознак зловживання свободою договору чи прямої законодавчої заборони.
116. Перекваліфікація судом платежу на випадок невиконання, який сторони дійсно чітко та недвозначно позначили в договорі як штраф, на збитки, заздалегідь визначені збитки (і навпаки) не може вважатися припустимим.
Щодо правової природи відповідальності (санкції), передбаченої п.6.2.2 Договору
117. Як встановили суди попередніх інстанцій, сторони в межах принципу свободи договору встановили санкцію у виді штрафу та передбачили порядок його розрахунку, що не суперечить вимогам законодавства.
118. Згідно з буквальним тлумаченням п. 6.2.2 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постання газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу протягом розрахункового періоду; Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.
119. Разом із тим Верховний Суд у постанові від 01.11.2023 у справі №911/1893/22, де предметом спору було стягнення, зокрема, штрафу за споживання газу у більшому та меншому обсягах (за відповідні місяці у спірному періоді) від підтверджених обсягів постачання газу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що визначена сторонами договору у підпунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою належить до збитків, відшкодування яких передбачено розд. VII Правил №2496, та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами. З огляду на вказане колегія суддів вважала, що позивач, який є постачальником природного газу для потреб непобутових споживачів, мав довести факт понесення збитків та їх розмір; вину заподіювача шкоди та причинного зв'язку між діями заподіювача та настанням збитків.
120. Зважаючи на мотиви, наведені в цій постанові, Об'єднана палата відступає від зазначеного висновку (на який також посилається скаржник).
121. Норми Правил №2496 самі по собі не змінюють правову природу умови п. 6.2.2 Договору, не надають підстав для іншого тлумачення чи перекваліфікації спірної санкції.
122. Таким чином, суди попередніх інстанцій, зважаючи на п. 6.2.2 Договору та вжите в ньому формулювання, обґрунтовано визначили, що спірна санкція є штрафом (згідно з буквальним тлумаченням).
123. Водночас, зважаючи на фактичні обставини цієї справи, Об'єднана палата не розглядає питання щодо відступу від висновків Верховного Суду у складі:
- колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20;
- суддів Об'єднаної палати від 17.06.2022 у справі №904/6994/20.
124. У вказаних справах стягнення збитків зі споживача відбувалося на підставі підпункту 1 п. 1 розд. VI Правил №2496. Натомість, як вже було зазначено, в цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку зі стягненням іншого виду санкції - штрафу, який сторони узгодили в п. 6.2.2 Договору."
ОП КГС ВС у зазначеній справі дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення штрафу без змін.
Враховуючи встановлені у справі, що переглядається, обставини, зокрема, щодо недобору споживання відповідачем підтвердженого обсягу природного газу (спожито 5 806,55 куб.м. замість підтвердженого обсягу 20 000 куб. м. у грудні 2022 року (різниця 14 193,45 куб.м.), умови п. 6.2.3 договору, норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, та висновки ОП КГС ВС у постанові від 15.11.2024 у справі №904/1553/23, колегія суддів вважає, що вимога ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про стягнення з ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП" 329 741, 46 грн штрафу, нарахованого на підставі зазначеного пункту договору є обґрунтованою.
Наданий позивачем розрахунок штрафу колегія суддів вважає арифметично правильним.
Колегія суддів зазначає, що присуджена до стягнення сума боргу ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП" перед ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" є значно меншою, ніж загальна сума усіх штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, що підлягають стягненню з ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП" на користь ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором (269 794, 91 основного боргу проти 38 436, 54 грн пені, 2 306, 19 грн 3 % річних, 8 169, 89 грн інфляційних втрат та 329 741, 46 грн штрафу).
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК України.
Так, ст. 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї у визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто у вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.
Колегією суддів враховано, що у грудні 2022 року ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП" було позбавлене можливості повноцінно, безперебійно експлуатувати власне обладання і відповідно споживати природний газ за плановими обсягами, що підтверджується довідкою АТ "Чернігівобленерго" № 08/520/01-13 від 22.03.2023 про знеструмлення об'єкта споживача.
Отже, неналежне виконання ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП" договірного зобов'язання по плановому відбору природного газу у грудні 2022 року виникло за відсутності його вини, тобто з об'єктивних причин, пов'язаних з періодичним знеструмленням об'єкта споживача. При цьому, ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", як постачальник, не доводить, що зазнав збитків у зв'язку із таким порушенням умов договору споживачем, що могло бути взято до уваги судом.
Колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, стягнення з ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП" на користь ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" 368 178 грн штрафних санкцій (з яких 38 436, 54 грн пені та 329 741, 46 грн штрафу) та 10 476, 08 грн - санкцій, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України (з яких 2 306, 19 грн трьох процентів річних та 8 169, 89 грн інфляційних втрат), розмір яких є очевидно більшим, ніж розмір основного боргу - 269 794, 91 грн, матиме саме каральний характер щодо боржника, а не компенсаторний щодо кредитора та може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків для боржника; у такому випадку не буде дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з огляду на необхідність забезпечення інтересів обох сторін, колегія суддів вважає наявними правові підстави обмежити розмір суми штрафу десятьма відсотками, що відповідатиме принципу пропорційності в господарському судочинстві, тобто на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 32 974, 15 грн.
З огляду на викладене, сума штрафу підлягає зменшенню на 90 %.
У зв'язку з цим, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині відмови у стягненні з ТОВ "ГОРОДНЯНСЬКЕ ХПП" на користь ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" 32 974, 15 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, у задоволенні реши вимог про стягнення 296 767, 31 грн штрафу має бути відмовлено.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Частиною 5 статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. При цьому колегія суддів враховує, що аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21. Отже, підхід щодо розподілу судового збору за наслідком зменшення судом розміру неустойки є усталеним у судовій практиці.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2023 у справі №927/1140/23 скасувати в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городнянське Хлібоприймальне Підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" 32 974, 15 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городнянське Хлібоприймальне Підприємство" (вул. Вокзальна, 18, м. Городня, Городнянський район, Чернігівська область, 15108, ідентифікаційний код 32517983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 43965848) 32 974, 15 грн штрафу.
В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2023 у справі № 927/1140/23 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городнянське Хлібоприймальне Підприємство" (вул. Вокзальна, 18, м. Городня, Городнянський район, Чернігівська область, 15108, ідентифікаційний код 32517983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 43965848) 4 946 (чотири тисячі дев'ятсот сорок шість) грн 12 коп. судового збору за подання позовної заяви та 5 935 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн 35 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 10.02.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
О.О. Євсіков