вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2025 р. Справа №910/10194/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Кравчука Г.А.
Коротун О.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024
у справі №910/10194/24 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 20 525,87 грн
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (далі - АТ "ДТЕК Західенерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 20 525,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість втраченого вантажу у розмірі 20 525,87 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/10194/24, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2024, позов задоволено.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь АТ "ДТЕК Західенерго" вартість недостачі вантажу в сумі 20 525,87 грн та судовий збір у розмірі 2 442,40 грн.
Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини нестачі частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, дійшов висновку, що позовні вимоги АТ "ДТЕК Західенерго" про стягнення суми збитків у розмірі фактично заподіяної шкоди, а саме в розмірі вартості втраченого вантажу, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при його перевезенні, в силу приписів частини 3 статті 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 2 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 113, 114 Статуту залізниць України, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/10194/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим на підставі неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, невірного застосування норм матеріального права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що вантаж (концентрат вугільний, Г (Г1) 0-100 і ДГ (0-100)), який перевозився за спірними накладними №49343031 та №49384993 складався з дрібних фракцій, тому позивач повинен був вжити додаткових заходів щодо ущільнення конструктивних зазорів вагону з метою запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Враховуючи, що вагони №№56040439, 60352267 виявилися технічно справними, що підтверджується актами про технічний стан вагону від 14.04.2024 №53 та від 29.04.2024 №58, наявність щілин свідчить про комерційну непридатність вагонів для перевезення концентрату вугільної марки ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), яку повинен був та мав можливість встановити відправник вантажу при навантаженні та відмовитися від вагону чи вжити належних заходів для усунення щілин у цих вагонах.
Також, апелянт звертає увагу суду, що в даному випадку комерційна непридатність вагону викликана властивостями вантажу - концентрату вугільної марки ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), з огляду на його фракційність, що в процесі перевезення має наслідком просипання дрібних її фракцій через конструктивні щілини кузову вагону, у зв'язку з неякісною його підготовкою при навантаженні. Виявити таку комерційну непридатність під час приймання вантажу до перевезення є неможливим, адже вона проявляється лише під час перевезення за результатами вібраційного впливу у русі.
Крім того, скаржник вказує, що у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" у справі №910/10194/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Кравчук Г.А., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/10194/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10194/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 20.01.2025.
26.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10194/24.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У квітні та травні 2024 року, відповідно до залізничних накладних №49384993 (41203597) та №49343031 (42849463) залізницею прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам'яне (вантажовідправник - ПрАТ "ЗФ "Україна"; вантажоодержувач - ДТЕК Ладижинська ТЕС (відокремлений підрозділ АТ "ДТЕК Західенерго").
На станції Знам'янка Одеської залізниці проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу кам'яного вугілля у вагонах:
- №56040439, який перевозився за накладною №49343031 (42849463), про що складений комерційний акт форми ГУ-22 від 15.04.2024 №410006/47/1, згідно з яким недостача у вагоні складає 900 кг;
- №60352267, який перевозився за накладною №49384993 (41203597), про що складений комерційний акт форми ГУ-22 від 30.04.2024 №410006/53/2, згідно з яким недостача у вагоні складає 4850 кг.
Позивачем разом з позовом надано довідки про вартість кам'яного вугілля за залізничними накладними.
За даними довідок відправника - ПрАТ "ЗФ "Україна" про вартість вугільної продукції:
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля ДГ (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною №49343031 (42849463) складає 4 529,30 грн, з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г(Г1) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною №49384993 (41203597) складає 4 716,80 грн, з урахуванням ПДВ.
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вищевказаних вагонах з урахуванням норми недостачі вантажу для мінерального палива 1% становить 20 525,87 грн, з урахуванням ПДВ.
Звертаючись до суду з даним позовом АТ "ДТЕК Західенерго" стверджує, що АТ "Укрзалізниця" повинно відшкодувати позивачу вартість нестачі вантажу, у зв'язку з його незбереженням під час залізничного перевезення у розмірі 20 525,87 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив.
Згідно з частиною 1 статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 стаття 909 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (стаття 6 Статуту залізниць України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998; пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000).
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 стаття 908 ЦК України).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, ПрАТ "ЗФ "Україна" (вантажовідправник) завантажило у вагони вугілля кам'яне марки Г(Г1) (0-100) і ДГ (0-100) та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці за накладними №49384993 (41203597), №49343031 (42849463).
У свою чергу, відповідач прийняв у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень, а також зобов'язався доставити його на станцію призначення отримувачу - ДТЕК Ладижинська ТЕС, яка в свою чергу є відокремленим підрозділом АТ "ДТЕК Західенерго" (позивач).
Виходячи з вищевикладеного, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.
За приписами статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
На переконання колегії суддів, доводи відповідача про недоведеність факту заподіяння позивачу збитків у заявленому розмірі необґрунтовані, оскільки суперечать зібраним доказам та встановленим судом обставинам.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акти загальної форми складаються в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Подані відповідачем акти загальної форми від 14.04.2024 №50680 і №72377 та від 29.04.2024 №50805 і №72736 складені з порушенням вимог Правил складання актів, оскільки цими Правилами не передбачено складання актів загальної форми для визначення/фіксації комерційної несправності вагона. Крім того, акти складені і підписані в односторонньому порядку представниками залізниці. При цьому, також не є належними доказами надані відповідачем довідки по здійсненим операціям по вагонам №56040439 та №60352267 на під'їзних коліях, оскільки ці довідки є внутрішніми документами АТ "Укрзалізниця", не регламентованими жодним нормативно-правовим документом, окрім внутрішніх документі відповідача.
Згідно з пунктом 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.
Водночас матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відмову перевізника в допуску спірних вагонів до перевезення вантажів. Крім того, залізницею прийнято переданий вантаж до перевезення у спірних вагонах без будь-яких зауважень до їх технічного чи комерційного стану.
Відповідно до вимог технічних умов на вагони для зерна та ДСТУ 3851-99 (ГОСТ 30243.3-99) "Вагони хопери криті колії 1520 мм для сипких вантажів. Загальні технічні умови" всі розвантажувальні прилади мають забезпечувати щільне прилягання кришок до розвантажувальних отворів та повинні мати ущільнення розвантажувальних люків, не допускаючи просипання вантажу. Тому вагони зі щілинами у розвантажувальному люці, які допускають втрату вантажу, являються технічно несправними та не мають допускатися в експлуатацію.
За змістом пункту 2 статті 111 Статут залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).
Всупереч вимогам статті 74 ГПК України матеріали справи не містять доказів завантаження вантажу відправником у непідготовлені, неочищені або несправні вагони №56040439 та №60352267, які перед тим були вивантажений цим же відправником. Тому, доводи відповідача про звільнення його за недостачу вантажу у зв'язку з цим є також необґрунтованими та безпідставними.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0% (пункт 4.3).
Таким чином, відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам'яне, а за даними залізничних накладних №№49343031, 49384993 у вугіллі кам'яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Доказів відшкодування відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення збитків суду не надано.
З огляду на наведене колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/10194/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/10194/24, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на АТ "Укрзалізниця".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/10194/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/10194/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
4. Матеріали справи №910/10194/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Коротун