Вирок від 10.02.2025 по справі 758/10643/24

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10643/24

ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.06.2024 року за №12024100070001507 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця, інженера ІНФОРМАЦІЯ_3, військова частина НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,

за участю прокурора - ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив :

З 04.03.2024 року на посаді інженера ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 проходить військову службу за призивом під час мобілізації ОСОБА_3 .

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Будучи військовослужбовцем молодший лейтенант ОСОБА_3 , відповідно до ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути зразком високої культури і дисципліни, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюється Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила), встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до якого ОСОБА_3 , окрім іншого, зобов'язаний дотримуватись п.п. 1.5, 2.3(б), 10.1 вказаних Правил, а саме:

- п.1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3 (б): для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Однак, усупереч вищенаведених нормативно-правових актів, ОСОБА_3 вчинив злочин проти безпеки руху транспорту за наступних обставин.

Так, 28.06.2024 року, приблизно о 15 год. 55 хв., ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Сhevrolet», моделі «Aveo SF69Y», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебуваючи на проїзній частині вул. Гаванській, а саме біля будинку по вул. Електриків, 20-А в м. Києві, розпочав рух з умовно правої смуги, з двох наявних, з метою виконання маневру розвороту ліворуч, щоб продовжити рух в напрямку вул. Набережно-Рибальської.

У цей же час, умовно в лівій смузі, попутного для ОСОБА_3 напрямку, рухався мотоцикл марки «Daytona», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 .

Проте, ОСОБА_3 , приблизно о 15 год. 55 хв., 28.06.2024 року, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Сhevrolet» моделі «Aveo SF69Y», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись в правій смузі, з трьох наявних, проїзної частини вул. Гаванської, біля будинку по вул. Електриків, 20-А в м. Києві, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи необережно, порушуючи вимоги ст. 3 Конституції України, ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 10.1 Правил дорожнього руху України, допускаючи неуважність та не переконавшись у безпечності руху, маючи технічну можливість уникнення дорожньо-транспортної пригоди, під час виконання маневру розвороту ліворуч, здійснив зіткнення з мотоциклом марки «Daytona», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в лівій смузі, в попутному для ОСОБА_3 напрямку.

В результаті даної події водій мотоцикла марки «Daytona», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №042-1281-2024 від 19.08.2024, отримав наступні тілесні ушкодження: а) ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забій головного мозку легкого ступеню, перелом піраміди правої скроневої кістки з наявністю патологічного змісту в комірках скроневої кістки (посттравматичний мастоїдит), садно м'яких тканин правої скроневої ділянки; б) закрита травма грудної клітки: переломи 1,2,3,4,5,6,7 ребер праворуч, забій обох легень, розрив правої легені з явищами пневмотораксу справа. уламковий перелом тіла правої лопатки; в) відкрита травма правого передпліччя: уламковий перелом середньої третини діафізів обох (ліктьової та променевої) кісток зі зміщенням уламків, дві рани по задньо-латеральній поверхні передпліччя,; г) закрита травма кісток тазу: перелом лонної кістки справа та сідничної кістки зліва.

Виявлене тілесне ушкодження вказане у п. а), відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя.

Також, вказані тілесні ушкодження в п.п. б), в), г), відноситься до тілесного ушкодження середньої ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.

Таким чином, в діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору, є причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, в діях водія ОСОБА_3 встановлено порушення вимог пунктів 1.5 та 2.3 (б) Правил дорожнього руху України.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та погодився з правовою кваліфікацією висунутого йому обвинувачення. Підтвердив, що 28.06.2024 року керуючи автомобілем марки «Сhevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебуваючи на вул. Гаванська в м. Києві розпочав рух, під час виконання маневру розвороту ліворуч, здійснив зіткнення з мотоциклом марки «Daytona», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в лівій смузі, в попутному напрямку. Мотоцикл не побачив, мабуть він був в «сліпій» зоні. Він має значний досвід водія, ця ДТП сталась неумисно, він відразу зупинився та вийшов з автомобіля. Пояснив, що відразу десь через тиждень почав добровільно відшкодовувати потерпілому ОСОБА_8 матеріальну та моральну шкоду.

У вчиненому щиро розкаюється, вибачився перед потерпілим, висловлює жаль, що так сталося, просить суворо не карати, шкодує, добровільно відшкодував збитки, про що є відповідна заява від потерпілого.

Прокурор в судовому засіданні просила врахувати наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання у виді щирого каяття та добровільного відшкодування матеріальної шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання, останній є військовослужбовцем та характеризується позитивно, та просила призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки така міра покарання буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 просив застосувати ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51 000 грн. Зазначив, що призначення покарання, яке просить призначити прокурор, призведе до неможливості обвинуваченим несення служби на вказаній посаді, оскільки ОСОБА_3 є військовослужбовцем, займає посаду інженера ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини, і характеризується виключно позитивно. Просить врахувати щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування шкоди, відсутність претензій від потерпілого, виключно позитивну характеристику та несення служби в ЗСУ, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та батька, відсутність судимості, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є необережний.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що всі збитки обвинуваченим йому відшкодовані, жодних претензій та будь-якого негативного ставлення до обвинуваченого немає. При призначенні покарання просив суворо не карати, оскільки ОСОБА_3 є військовослужбовцем, просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, вказав, що розуміє що вказаний злочин є необережний. Вказав, що згідно заяви йому відшкодовано 95 000 грн., однак ця сума вже є більшою, обвинувачений йому також відшкодував ще десь 15 000 - 20 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом встановлено щире каяття та добровільне відшкодування матеріальної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

Судом досліджена письмова розписка потерпілого ОСОБА_8 від 25.08.2024 року про відсутність претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 , який повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду 13.07.2024 року в повному обсязі. Позицію обвинувачення відносно ОСОБА_3 не підтримує та в подальшому не буде підтримувати.

А також учасниками судового провадження долучено до матеріалів справи угоду, оформлену між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_8 у формі мирової від 25.08.2024 року, де потерпілий вказав про те, що шкода йому у повному обсязі відшкодована, претензій до обвинуваченого він немає, не заперечує проти призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вказаний документ суд розцінює як позицію потерпілого при призначенні ОСОБА_3 покарання, яку він також висловив під час судового засідання.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Водночас, кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м'якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного.

При цьому, суд повинен встановити наявність не однієї, а кількох таких обставин та ці обставини повинні істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення. Одночасно їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи винного.

При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв'язку з системним тлумаченням положень статей 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного. Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України при призначенні покарання, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що його пом'якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, окрім іншого, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке віднесено до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що останній раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовець та виключно позитивно характеризується за місцем служби в ЗСУ, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, позицію потерпілого, який просив обвинуваченого суворо не карати, його особисте ставлення до вчиненого діяння.

При цьому суд враховує і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, та характер кримінального правопорушення, яке пов'язано із злочинами проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Також зважив на наявність обставин, що пом'якшують обвинуваченому покарання -щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення й добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому, окрім письмової розписки про відшкодування коштів на суму 95 000 грн., в подальшому продовжував відшкодовувати шкоду потерпілому, про що потерпілий зазначив в судовому засіданні, обвинувачений висловив жаль з приводу вчиненого та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із Службової характеристики на ім'я ОСОБА_3 , конструктора ТОВ "ПОС-СКРІПТ" від 28.08.2024 року, за підписом генерального директора, останній з 03.12.2016 по 04.04.2024 року працює на посаді конструктора. З 04.03.2024 року добровільно пішов до лав Збройних Сил України. За час роботи зарекомендував себе позитивно. Ініціативний, грамотний, при вирішенні робочих питань принциповий, наполегливий. До виконання посадових обов'язків відноситься сумлінно.

Згідно Наказу №55-ст від 04.03.2024 року ОСОБА_3 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, посада інженера ІНФОРМАЦІЯ_3,

Відповідно до Довідки №295 від 16.08.2024 року ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у вч НОМЕР_1 .

Із службової характеристики командира військової частини НОМЕР_1 від 26.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 , інженер ІНФОРМАЦІЯ_3, військова частина НОМЕР_1 , виключно позитивно характеризується, відповідає займаній посаді, гідний для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу військової частини НОМЕР_1 .

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).

Суд також ураховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, під час судового розгляду не намагався приховати певні обставини, у зв'язку із чим судовий розгляд справи був проведений у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Посткримінальна поведінка ОСОБА_3 засвідчує про його каяття, характеризує суб'єктивне ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що він визнав свою провину, критично оцінив свої дії, шкодує з приводу вчиненого, повністю усвідомив наслідки свого діяння, настання яких не бажав, зробив для себе відповідні висновки.

Також судом враховується думка потерпілого, який під час усього розгляду справи просив не призначати обвинуваченому суворого покарання та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки немає жодних претензій до нього. Обвинувачений після скоєння даного ДТП відшкодував завдані збитки. Вищенаведені пом'якшуючі обставини є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

При цьому суд зазначає, що позиція потерпілого щодо обрання заходу примусу не є обов'язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України.

Крім цього, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що хоча дії обвинуваченого і полягали у грубому порушенні правил дорожнього руху, однак є необережними. Зазначені обставини, на переконання суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнав необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_3 покарання, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді штрафу, не призначаючи додаткового покарання.

Призначаючи покарання у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом, суд враховує також посаду обвинуваченого, який є військовослужбовцем та необхідність керування автомобілем, є інженером ІНФОРМАЦІЯ_3, а також можливість сплати штрафу.

На переконання суду, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, саме призначення основного покарання у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України без призначення додаткового покарання, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України і буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 й запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Також суд вважає, що поведінка обвинуваченого свідчить про те, що він став на шлях виправлення, виключно позитивно характеризується за місцем служби в лавах ЗСУ, має сім'ю, у житті має обставини та цінності, які будуть стимулювати його до належної поведінки, що істотно знижує ступінь його суспільної небезпеки.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як встановлено судом, витрати на залучення експерта при проведенні судової автотехнічної експертизи № 3027-Е від 08.08.2024 року складають 7572 грн. 80 коп.

Таким чином, до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави підлягають витрати за проведення вищезазначеного експертизи в сумі 7572 грн. 80 коп.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Накладений за ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.07.2024 року арешт - скасувати.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Речові докази:

- мотоцикл «Daytona», н.з. НОМЕР_4 , зв'язку ключів, які поміщено до спец пакету KIV1103090 - повернути потерпілому ОСОБА_8 ,

- відеореєстратор з флеш-картою, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_8 - залишити у ОСОБА_8 ,

- автомобіль марки «Сhevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_5 , 2009 року випуску, синього кольору - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 7 572 грн. 80 коп. (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві грн. 80 коп.).

Арешт з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.07.2024 року, а саме з автомобіля марки «Сhevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_5 , 2009 року випуску, синього кольору, який знаходиться на спеціалізованому майданчику тимчасового утримання транспорту, який розташований за адресою м. Київ, вул. Г.Хоткевича,20-Б - скасувати.

Арешт з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 03.07.2024 року, а саме з мотоцикла «Daytona», н.з. НОМЕР_4 , який знаходиться на спеціалізованому майданчику тимчасового утримання транспорту, який розташований за адресою м. Київ, вул. Г.Хоткевича, 20-Б, відеореєстратора з флеш-картою, зв'язки ключів, які поміщено до спец пакету KIV1103090 - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним Кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1

Попередній документ
125057311
Наступний документ
125057313
Інформація про рішення:
№ рішення: 125057312
№ справи: 758/10643/24
Дата рішення: 10.02.2025
Дата публікації: 12.02.2025
Форма документу: Вирок
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (18.03.2025)
Дата надходження: 28.08.2024
Розклад засідань:
27.09.2024 11:40 Подільський районний суд міста Києва
07.10.2024 14:40 Подільський районний суд міста Києва
30.10.2024 12:30 Подільський районний суд міста Києва
08.11.2024 13:15 Подільський районний суд міста Києва
18.11.2024 11:45 Подільський районний суд міста Києва
07.02.2025 12:00 Подільський районний суд міста Києва