печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54657/24-а
пр. № 2-а-128/25
22 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову № 484 за справою про адміністративне правопорушення від 04 листопада 2024 року.
В обґрунтування вказано, що оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню, посилаючись на фізичний та психологічний тиск з боку військових ІНФОРМАЦІЯ_1 та поліцейських, вказав, що не відмовлявся від проходження медичної комісії, однак для об'єктивного проходження йому потрібно надати лікарям медичну картку хворого та інші медичні документи, здати аналізи, які потребують певної підготовки для повного та об'єктивного визначення стану здоров'я та ступеня придатності до проходження військової служби. А, переживаючи за своє життя, він підписав відмову від проходження ВЛК. Позивач наполягає на тому, що військові ІНФОРМАЦІЯ_1 позбавили його права на проходження ВЛК, згідно з наказом МОУ № 402 від 14 серпня 2008 року, а також не надали можливості скористатися правничою допомогою адвоката, що вбачається з того, що протокол і постанова складені в один день 04 листопада 2024 року, і неможливо за такий короткий проміжок часу знайти адвоката, укласти договір про надання правничої допомоги, ознайомитися з матеріалами справи, підготувати пояснення, які позивач хотів подати.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
19 листопада 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, подана в адміністративному порядку, визначено суддю та передано 27 листопада 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
28 листопада 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
ІІІ. Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
У відповідності до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У випадках, передбачених частиною першою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
Статтею 283 КУпАП визначено зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, а також вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу № 484 від 04 листопада 2024 року, 04 листопада 2024 року під час проведення спільних заходів оповіщення співробітниками НПУ та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Печерського району м. Києва, а саме біля виходу з переходу метро «Либідська», ОСОБА_1 виписано повістку № Л-041124/6 від 04 листопада 2024 року по необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 04 листопада 2024 року, о 19:00, з метою оновлення даних та проходження медичної комісії на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за яку ОСОБА_1 відмовився ставити підпис у розписці, відносно чого було складено акт відмови у отримання повістки від 04 листопада 2024 року. Згодом ОСОБА_1 відмовився ставити підпис у розписці, відносно чого складено акт відмови від отримання повістки 04 листопада 2024 року. Згодом ОСОБА_1 відмовився проходити ВЛК, що засвідчує його заява та складений акт про відмову у проходженні військово-лікарської комісії /а. с. 18-19/.
Як вказано у протоколі № 484 від 04 листопада 2024 року, ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме відмовився від проходження медичного огляду, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що вчинено в особливий період /а. с. 18-19/.
Також у протоколі № 484 від 04 листопада 2024 року зазначено, що заяви та клопотання відсутні, пояснення і зауваження щодо змісту протоколу не зазначалися і ОСОБА_1 відмовився пояснювати причину відмови від проходження ВЛК.
Доводи сторони позивача про те, що право на захист було порушено, спростовується тим, що у протоколі № 484 від 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 власним підписом підтвердив, що йому роз'яснено статтю 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також підтверджено його підписом про відсутність у нього заяв та клопотань.
Отже ОСОБА_1 не вказував у протоколі заяв, клопотань або зауважень щодо будь-яких дій військових РТЦК, які він вважав би порушенням своїх прав, чи пояснень щодо своєї відмови та поважності причин для неї.
Втім у позовній заяві ОСОБА_1 наполягає на тому, що не відмовлявся від проходження ВЛК, а намагався пояснити, що має хвороби і для об'єктивного проходження медичної комісії, необхідно буде надати лікарям, медичну картку хворого та інші медичні документи, здати аналізи, які потребують певної підготовки для повного та об'єктивного визначення стану здоров'я та ступеня придатності до проходження військової служби.
Однак таких пояснень чи будь-яких інших протокол № 484 від 04 листопада 2024 року не містить.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднений Указ Президента України від 17 березня 2014 року N 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом
У відповідності до пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з санкцією, передбаченою частиною третьою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання складеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з частиною другою ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого складено оспорювану постанову, містить підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо роз'яснення змісту ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Крім того з протоколу вбачається, що другий примірник вручено позивачу, що стверджується його підписом.
Порушень прав позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної постанови судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, у порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої, другої ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14 березня 2018 року у справі N 760/2846/17 та від 14 лютого 2018 року у справі N 536/583/17.
У відповідності до частини третьої ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю, оскільки позивач не надав доказів обставин, на які він посилається як на підставу для позову.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
V. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1 211, 20 грн.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 24, 61, 625, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 10, 210-1, 245, 247, 251-254, 258, 280, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 132, 139, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова