печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51200/24-а
пр. № 2-а-107/25
22 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 3340737 від 25 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 жовтня 2024 року він їхав по дорозі з КПП «Краківець» у напрямку міста Львова, коли його зупинив поліцейський патруль і, не пояснюючи причин зупинки, не представляючись, без камери поліцейський попросив надати права і технічний паспорт, які були йому передані. Поліцейські сіли у свій автомобіль, а пізніше один з них, у котрого були документи позивача, знову підійшов до автомобіля і повідомив останнього про порушення правил дорожнього руху, але у чому воно полягало не вказав і не надав доказів. Було запропоновано сплатити штраф на місці, однак ОСОБА_1 відмовився і попросив надати постанову про накладення адміністративного стягнення. У відповідь напарник, як стало після цього відомо - поліцейський 2 взводу 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної служби рядовий Шум О. М. вийшов з автомобіля поліції, взяв камеру, надягнув її на кітель, включив її і оголосив про закінчення розгляду адміністративної справи і притягнення до адміністративної відповідальності. Він повідомив про права ОСОБА_1 і результати розгляду адміністративної справи, а саме про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в сумі 510, 00 грн на громадянина ОСОБА_1 , серія ЕНА №3340737. Як вказано у постанові працівника Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної служби, водій проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.Є. ПДР - Порушення проїзду на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих і притягнення до відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП. Однак будь-яких доказів порушення п. 8.7.3.Є. ПДР надано не було. У постанові про накладення адміністративного стягнення від 25 жовтня 2024 року серія ЕНА №3340737 посилання на будь-які докази порушення п. 8.7.3.Є. ПДР також відсутні.
Представник відповідача у справі позов не визнав, у відзиві вказав, що поліцейський чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому був зобов'язаний відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням позивача. Позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу та почав вести діалог з працівниками поліції. Останні, дотримуючись ст.ст. 278, 279 КУпАП та Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07 листопада 2015 року, представились, пояснили правопорушнику причину зупинки та почали з'ясовувати всі необхідні обставини для початку розгляду справи по суті. Безпосередньо під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивача було ознайомлено із вимогами ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. З огляду на те, що адміністративне правопорушення вчинено та зафіксовано на відеозаписі 25 жовтня 2024 року і відповідно до Наказу МВС «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18 грудня 2018 року № 126, строк зберігання відеозаписів з портативних та відео реєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб, тому такий строк зберігання відеозапису вичерпався. А отже, надати відеозапис як доказ до суду, можливості немає. Проте, відсутність відеозаписів, у зв'язку із закінченням строків зберігання таких, не спростовує факт вчиненого позивачем адміністративного правопорушення. Обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Окрім того в обґрунтування власної позиції позивачем не надано жодних належних, допустимих, а у їхній сукупності достатніх доказів, які б підтверджували протиправність винесення відносно нього постанови. Враховуючи вищевикладене, позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП - проїхав на заборонений червоний сигнал світлофора, що вважається грубим порушенням ПДР, відтак, підстав для скасування постанови немає.
У поясненнях позивач ОСОБА_1 додав, що, як слідує із оспорюваної постанови, місце вчинення порушення поліцейським визначено як 36 км автодороги М10 Львів-Краковець, без прив'язки до населеного пункту чи місця, де мав би бути облаштований регульований пішохідний перехід. Водночас, місце правопорушення повинно мати чіткі та зрозумілі координати та бути пов'язаним з подією порушення, у даному випадку, з визначенням місця розташування регульованого пішохідного переходу, проїзд через який, на переконання поліцейського, порушено. Обов'язок встановлення і зазначення у постанові про адміністративне правопорушення місця його вчинення (зокрема, у межах якої адміністративно-територіальної одиниці вчинене правопорушення, а не певний кілометр автодороги) покладено на особу, яка складає постанову про адміністративне правопорушення. Вказаний у постанові запис «місце вчинення правопорушення - автодорога М10 Львів-Краковець (36 км)» стосується не місця правопорушення, а місця складання постанови, що суттєво відрізняється від поняття «місце вчинення порушення». Крім того, у постанові відсутні пояснення порушника, покази свідків та інші докази вчинення порушення, зокрема дані фото- та/або відеофіксації правопорушення, що передбачено п. 7 постанови про адмінпорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі.При розгляді адміністративної справи, згідно із змістом постанови, у рядового поліції Шуми О. М. відсутні будь-які докази наявного порушення Правил дорожнього руху, а відтак і підстави для застосування відносно позивача стягнення, передбаченого частиною другою ст. 122 КУпАП.
ІІ. Процесуальні дії та рішення суду.
01 листопада 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, подана в адміністративному порядку, визначено суддю та передано 11 листопада 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
14 листопада 2024 року ухвалою судді у справі позовну заяву залишено без руху, на виконання якої 22 листопада 2024 року позивач подав до суду позовну заяву у новій редакції, замінивши особу відповідача /а. с. 17-18/.
26 листопада 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду справи без виклику учасників у судове засідання /а. с. 30-31/.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 рухався дорогою Львів-Краковець, керуючи транспортним засобом Volkswagen Touareg (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).
Згідно із постановою серії ЕНА № 3340737 від 25 жовтня 2024 року, поліцейський 2 взводу 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області рядовий Шума О. М. склав постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , яким, згідно з нею, вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою ст. 122 КУпАП, а саме водій, о 15:07 год., керуючи транспортним засобом, порушив пункт 8.7.3.е Правил дорожнього руху - порушив проїзд на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали, що забороняють рух. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510, 00 грн.
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Положення частини другої статті 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, не звільняє позивача від обов'язку доведення перед судом тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як вбачається з постанови, поліцейський вказав, що водій проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, керуючи транспортним засобом дорогою Львів-Краковець 36 км.
Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Відповідач будь-яких доказів на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху суду не надав, тобто не виконав обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення, матеріали справи не містять доказів фото чи відео-фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи показів свідків, інших доказів.
Враховуючи відсутність будь-яких доказів, що підтверджують наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 122 КУпАП, суд вважає за необхідне скасувати оспорювану постанову.
Отже, позов підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. ст. 132, 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Київській області на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3340737 від 25 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510, 00 грн скасувати.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова