Номер провадження 2/754/948/25
Справа №754/13797/24
Іменем України
03 лютого 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Галась І.А.
при секретарі - Кирилова А.
за відсутності сторін
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування моральної шкоди. Ціна позову - 1 гривня.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним.
У позовній заяві по справі №: 754/2710/24 від 23.02.2024 Позивач (
ОСОБА_2 ) стверджувала, що Відповідач ( ОСОБА_1 ) планував виїзд за кордон з метою уникнення мобілізації та у подальшому отримувати значні соціальні виплати за кордоном в якості біженця з України на утриманні яких є неповнолітні діти, про що начебто Відповідач ( ОСОБА_1 ) неодноразово повідомляв своїм неповнолітнім дітям.
Суд по справі №: 754/2710/24 у своєму рішенні зазначає, що дитина у судовому засіданні не підтвердила того, що батько говорив йому про їх виїзд за кордон без інформування матері. Також Суд зауважує, що стороною позивача не надано жодних доказів, які б вказували на фактичне вчинення відповідачем будь-яких дій спрямованих на вивезення дітей за межі України, так і на загрозу вчинення таких дій.
З огляду на те, що у цій справі позивачкою не доведено існування ризику викрадення (незаконного переміщення) дітей, які мають звичайне місце проживання в Україні, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про заборону виїзду неповнолітніх дітей за межі України без згоди матері необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вважає, надану інформацію ОСОБА_2 по справі №754/2710/24 від 23.02.2024 - наклепом, оскільки визнана судом як недоведена, не містять фактичних даних та принижує його гідність, честь та ділову репутацію, та такою, що завдала йому моральної шкоди.
Завдану йому моральну шкоду він оцінює у 1 ( одну) гривню.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження в справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, на адресу суду подано заяву про розгляд справи у його відсутності. Свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Будь яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило. Причини неявки суду не відомо.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.05.2024 року по справі №754/2710/24 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про заборну виїзду неповнолітніх дітей за межі України без згоди матері відмовлено.
Разом з тим, з наданих письмових доказів в обґрунтування позову, доданого до матеріалів справи, не містить в собі висновків про те, що саме відповідач будь-яким чином причетний до спричинення шкоди позивачу.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1, п.п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однім із способів захисту прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Так, дослідивши надані по справі докази, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б вказали на приниження гідності, честі та ділової репутації позивача, що завдали йому моральної шкоди. Тому підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача, передбаченої ст. 1166 ЦК України, немає.
Виходячи з положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо задоволення позову, у зв'язку з його недоведеністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 128, 131, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 11 лютого 2025 року.
Суддя: І.А. Галась