справа № 753/404/25
провадження № 3/753/982/25
"11" лютого 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючо за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 173 КпАП України, -
20.12.2024 року о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_1 за адресою: м.Київ, пр.М.Бажана, 16, перебуваючи у громадському місці з явними ознаками алкогольного сп'яніння, чіплявся до гр. ОСОБА_2 , що проявлялось у шарпанні за одяг, штовханні, а також шляхом образ честі й гідності гр. ОСОБА_2 , не маючи на це вагомих причин, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КпАП України, тобто дрібне хуліганство.
Правопорушник, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення - рекондованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової вдади (суду), смс - повідомленням, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності із визнанням вини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності правопорушника, на на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суть адміністративного правопорушення є основною складовою правопорушення.
Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст. 8 КпАП України).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).
Відповідно до ст. 280 КпАП України суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, докази про вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ст. 173 КпАП України є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи.
Докази, які б спростовували факт вчинення ним вказаного правопорушення, не встановлені.
Вина правопорушника за ст. 173 КпАП України підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, наслідки вчиненого правопорушення, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, суддя вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено диспозицією та санкцією ст. 173 КпАП України у вигляді штрафу.
Статтею 173 КпАП України передбачена відповідальність за дрібне хуліганство.
Дрібне хуліганство, відповідно до ст. 173 КпАП України, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Відповідно до ст. 401 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі викладеного та, керуючись ст. 173, ст.ст. 283-285 КпАП України, Закону України "Про судовий збір", суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення за ст. 173 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п'ятдесят одна) гривень 00 (нуль) копійок на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Копію постанови невідкладно направити для відома правопорушнику, та для виконання - до ВДВС за територіальністю.
Строк звернення до виконання - три місяці.