ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5109/21
провадження № 2/753/589/25
28 січня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Лавринчук А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 93 309,99 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 69 444,46 грн., 3% річних у розмірі 5 609,91 грн. та 18 255,62 грн. - інфляційної складової боргу.
Позовні вимоги з урахуванням уточнень мотивовані тим, що ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 отримують послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою; АДРЕСА_1 , при цьому не в повному обсязі виконували зобов'язання по їх оплаті, в зв'язку з чим за ними утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року залучено до участі у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_11 про стягнення заборгованості, в якості співвідповідачів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2025 року провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в частині вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закрито.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити повністю з підстав викладених у уточненій позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_12 в судовому засіданні заперерчувала проти задоволення позову, просила суд відмовити у його задоволенні, пояснивши, що з 2014 року вона не проживає в спірній квартирі, проживає по АДРЕСА_2 , а відтак не користується наданими позивачем послугами.
Представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_13 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що між відповідачем та позивачем не було укладено письмового договору про надання послуг, а даний договір був поміщений в газеті, в зв'язку з чим ОСОБА_9 не знала про існування та не надавала своєї згоди на його укладання, а відтак у неї відсунє зобов'язання щодо заборгованості по спірній квартирі. Крім того, представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
Інші відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслали. Про причину неявки суд не повідомили.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_5 , представника відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_13 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 з 01 липня 2014 року по 05 липня 2022 року значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями наданими Дарницькою районною в м. Києві адміністрацією та не заперечувалось сторонами в судомову засіданні, а відтак відповідачі є споживачами послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які надає позивач.
Положення стст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Відповідно до ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198, яким знесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), який доповнено новими частинами.
За пунктом 5 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Частиною сьомої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір па надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
05 серпня 2014 року у газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія «Київводоканан», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами не укладено договір про про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж).
Чинне законодавство України передбачає різні форми договору (у тому числі усну). Споживач зобов'язаний сплачувати кошти за надані послуги, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_13 , щодо розміщення договору в газеті, в зв'язку з чим ОСОБА_9 не знала про його існування, а відтак та не надавала своєї згоди на його укладання, оскільки вакт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 20.04.2016 р. № 6-2951цс15, від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012).
Крім того, відповідачі не відмовлялися від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримували їх, разом з тим своєчасно не вносили плату за користування, у зв'яку з чим за ними утворилась заборгованість з 01 липня 2014 року по 31 січня 2021 року у розмірі 69 426,66 грн., що підтверджується копіями наявних рахунків в матеріалах справи.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_5 щодо не проживання в квартирі АДРЕСА_3 ,оскільки проживання в іншому місці не звільняє відповідача від сплати отриманих комунальних послуг, так як матеріалами справи підтверджено її реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що вона є користувачем наданих послуг.
Також постановою Київського апеляційного суду від 25.01.2024 року по справі № 755/3003/23 з аналогічного питання (щодо відмови споживача сплачувати за комунальні послуги у зв'язку з не проживанням за місцем реєстрації) встановлено, що «згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житловокомунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Крім того, відповідачем ОСОБА_5 не надано суду доказів звернення до ПрАТ «АК «Київводоканал» із заявою про не проживання у квартирі АДРЕСА_3 у спірний період та що вона бажає припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час її відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення її від оплати житлово-комунальних послуг немає.
У відповідності з ч. 3 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Тобто, оскільки учасниками процесу не надано доказів про належність спірної квартири на праві власності особі (особам), суд покладає витрати за користування послугами в рівних частках на кожного з зареєстрованих осіб.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого позивачем розрахуноку суми штрафних санкцій,на підставі ст. 625 ЦК України, яка підлягає стягненню становить 23 865,53 грн., що складається з 3% річних у розмірі 5 609,91 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 18 255,62 грн.
Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Так, представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку заборгованості позивач звернувся до суду 10 березня 2021 року з вимогами починаючи з 01 липня 2014 року, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.
Згідно з приписами статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином з врахуванням викладеного, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням штрафних санкцій з 01 липня 2014 року до 12 березня 2017 року,в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності в даній частині.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідачів 50 013 грн. 34 коп. в рахунок стягнення заборгованості за надані комунальні послуги за період з 12.03.2017 року по 31.01.2021 року, 2 737 грн. 81 коп. - 3%-річних, 5 998 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 2 270 грн. судового збору, а всього 61 019 грн. 35 коп.
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись стст. 1-16, 22, 253, 256, 257, 261, 267, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, стст. 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал" 50 013 грн. 34 коп. в рахунок стягнення заборгованості за надані комунальні послуги за період з 12.03.2020 року по 31.01.2021 року, 2 737 грн. 81 коп. - 3%-річних, 5 998 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 2 270 грн. судового збору, а всього 61 019 грн. 35 коп., в задоволенні стягнення решти суми відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 10.02.2025 року.
Суддя :