ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16933/24
провадження № 1-кп/753/1054/25
"11" лютого 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в об'єднаному провадженні обвинувальні акти у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Знаменівка
Новомосковського району Дніпропетровської області,
громадянина України, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , та який проживає за
адресою: АДРЕСА_2 ,
раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
1. До Дарницького районного суду м. Києва 02 вересня 2024 року надійшли обвинувальні акти у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що були об'єднані в одне судове провадження під час підготовчого судового засідання.
2. Висунуте обвинувачення суд вважає доведеним, за виключенням зайво інкримінованої ознаки, що кваліфікує злочин, про що далі, та відповідно до якого ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він 13 серпня 2024 року, приблизно о 09 год. 52 хв., перебуваючи в магазині «Аврора», що розташований за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 14-А, прим. 1-6, де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Вигідна покупка» (код ЄДРПОУ 41130363), умисно, з корисливих мотивів, вирішив таємно викрасти чуже майно.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , знаходячись у торговому залі магазину «Аврора», розташованого за вказаною адресою, діючи умисно, маючи корисливий мотив, з метою обернення чужого майна на свою користь та особистого збагачення, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з торгівельних полиць товар, що належить ТОВ «Вигідна покупка», а саме: 1) система акуст. портативна 2Е SoundXBlock чорна 20Вт, у кількості 1 шт, вартістю 874,17 грн (без ПДВ); 2) навушники вакуум.безд.гарн. Panasonik RZ-B110W чор., у кількості 1 штука, вартістю 832,50 грн (без ПДВ); 3) кніпсер д/нігтів середній арт. 73082, у кількості 2 штуки, вартістю 81,66 грн (без ПДВ); 4) пристрій заряд. PowerBank з сон.бат. Havit 20000mAh, у кількості 1 штука, вартістю 999,17 грн (без ПДВ); 5) телефон мобільний Ergo E241 Dual Sim чорний, у кількості 1 штука, вартістю 582,50 грн (без ПДВ), що у загальному становить 3 370 грн (без ПДВ), який почав утримувати при собі.
Після чого, ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Вигідна покупка» матеріальну шкоду на загальну суму 3 370 грн (без ПДВ).
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він 12 серпня 2024 року, приблизно о 19 год. 13 хв., перебуваючи у магазині «Аврора», що розташований за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 14-А, прим. 1-6, де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Вигідна покупка» (код ЄДРПОУ 41130363), умисно, повторно, з корисливих мотивів, вирішив таємно викрасти чуже майно.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , знаходячись у торговому залі магазину «Аврора», розташованого за вказаною адресою, діючи умисно, маючи корисливий мотив, з метою обернення чужого майна на свою користь та особистого збагачення, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з торгівельних полиць товар, що належить ТОВ «Вигідна покупка», а саме: 1) телефон мобільний 2Е R240 2020 Dual Sim чорний, у кількості 1 штука, вартістю 832,50 грн (без ПДВ); 2) шкарпетки жін.дем.низ Lette одн.р. 23-25 арт. 88570, у кількості 1 штука, вартістю 11,67 грн (без ПДВ); 3) кабель Type-C-Type-C APE з підсвіткою арт. 86906, у кількості 1 штука, вартістю 82,50 грн (без ПДВ); 4) пристрій зар. PowerBank Havit HV-PB110 чор. 30000mAh, у кількості 1 штука, вартістю 1 165,83 грн (без ПДВ); 5) система акуст. портативна 2Е SoundXPill чорна 30Вт, у кількості 1 штука, вартістю 1 165,83 грн (без ПДВ), що у загальному становить 3 258,33 грн (без ПДВ), який почав утримувати при собі.
Після чого, ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Вигідна покупка» матеріальну шкоду на загальну суму 3 258,33 грн (без ПДВ).
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
3. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе за ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю та показав, що дійсно 13 серпня 2024 року, приблизно о 09 год. 52 хв., перебуваючи в магазині «Аврора», діючи умисно, маючи корисливий мотив, з метою обернення чужого майна на свою користь та особистого збагачення, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з торгівельних полиць товар, що належить ТОВ «Вигідна покупка», а саме: 1) система акуст. портативна, у кількості 1 шт, вартістю 874,17 грн (без ПДВ); 2) навушники вакуум.безд.гарн., у кількості 1 штука, вартістю 832,50 грн (без ПДВ); 3) кніпсер д/нігтів середній, у кількості 2 штуки, вартістю 81,66 грн (без ПДВ); 4) пристрій заряд., у кількості 1 штука, вартістю 999,17 грн (без ПДВ); 5) телефон мобільний, у кількості 1 штука, вартістю 582,50 грн (без ПДВ). Після чого, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Вигідна покупка» матеріальну шкоду на загальну суму 3 370 грн.
Окрім цього, 12 серпня 2024 року, приблизно о 19 год. 13 хв., перебуваючи у магазині «Аврора», діючи умисно, маючи корисливий мотив, з метою обернення чужого майна на свою користь та особистого збагачення, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з торгівельних полиць товар, що належить ТОВ «Вигідна покупка», а саме: 1) телефон мобільний, у кількості 1 штука, вартістю 832,50 грн (без ПДВ); 2) шкарпетки, у кількості 1 штука, вартістю 11,67 грн (без ПДВ); 3) кабель, у кількості 1 штука, вартістю 82,50 грн (без ПДВ); 4) пристрій зар., у кількості 1 штука, вартістю 1 165,83 грн (без ПДВ); 5) система акуст. портативна, у кількості 1 штука, вартістю 1 165,83 грн (без ПДВ). Після чого, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Вигідна покупка» матеріальну шкоду на загальну суму 3 258,33 грн
Про вчинене щиро шкодує, пояснив вчинене скрутним матеріальним становищем, збігом тяжких особистих обставин.
4. Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
5. Судовий розгляд проводився відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження, відповідно й обвинуваченому, який надав суду ствердну згоду із запропонованим порядком.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Отже, за згодою учасників судового провадження, а саме обвинуваченого, який не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів тощо.
6. Вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.
7. Так, з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_6 є раніше не судимою особою на момент вчинення кримінального правопорушення, прокурором у висунутому обвинуваченні вказано про вчинення кримінального правопорушення із кваліфікуючою ознакою повторно за епізодом від 13 серпня 2024 року, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Відтак серед питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, з огляду на положення ч. 6 ст. 368 КПК України, законодавець передбачив й те, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року, єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без ухвалення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.
Таким чином, судом касаційної інстанції у цьому правовому висновку також констатовано, що у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі ухвалення стосовно особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочини в іншому кримінальному провадженні.
Цьому правовому висновку у згаданій постанові Верховного Суду передує досить детальне мотивування, яке ґрунтується як на тлумаченні норм кримінального та кримінального процесуального законів, так і практиці Європейського суду з прав людини.1
Наведене тлумачення суд у вироку повторювати не буде, втім акцентує увагу на тому, що у випадку, коли на момент правової оцінки судом певного діяння особи в обвинувальному вироку інші діяння цієї ж особи не одержали з боку інших судів правової оцінки, яка б дозволяла розглядати їх як елементи повторності разом з тим діянням, якому дає правову оцінку суд, він не може: розглядати діяння, яке є предметом його правової оцінки, як елемент повторності кримінальних правопорушень; та взагалі вбачати у поведінці особи повторність кримінальних правопорушень.
Ця неможливість викликана тим, що у протилежному випадку суд спростовував би презумпцію невинуватості особи щодо діянь, які не були предметом судового розгляду, що було б явним порушенням цього фундаментального права людини, оскільки презумпція невинуватості передбачає з-поміж іншого те, що «сторона обвинувачення має повідомити зацікавленій особі, у чому її обвинувачують, аби надати можливість підготувати і згодом представити свій захист, а також надати докази, достатні для обґрунтування обвинувального акту» (постанова ЄСПЛ в справі Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, пар. 77). Усі перераховані гарантії виявляться порушеними, якщо суд надаватиме правову оцінку діянню, яке не є предметом кримінального провадження, в якому суд здійснює судовий розгляд.
Так, стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , який вчинив два епізоди крадіжки 12 та 13 серпня 2024 року в один день 29 серпня 2024 року були внесені відомості до ЄРДР, відповідно за різними номерами.
Надалі здійснювалось досудове розслідування, що завершилось затвердженням прокурором ОСОБА_7 двох обвинувальних актів стосовно ОСОБА_6 .
Два обвинувальні акти були затверджені прокурором в один день - 30 серпня 2024 року та 02 вересня 2024 року були одночасно направлені до суду й протягом декількох місяців перебували у провадженні різних суддів до моменту їх об'єднання в одне судове провадження.
Відтак вже на момент затвердження обвинувального акта прокурор не міг інкримінувати особі таку ознаку, яка кваліфікує злочин, як вчинення його повторно, з урахуванням того, що особа вперше притягується до кримінальної відповідальності, а обвинувачення висувається лише за одним епізодом.
Отже, помилка допущена на самій ранній стадії при винесенні особі обвинувачення підлягає виправленню із виключенням з висунутого обвинувачення за 13 серпня цієї ознаки.
Таким чином, суд повинен утримуватися від оцінки діяння, щодо якого він здійснює судовий розгляд, як повторного кримінального правопорушення, оскільки на момент висунення обвинувачення стосовно ОСОБА_6 не існувало жодного судового рішення, яке б давало підстави до інкримінування йому цієї ознаки, яка кваліфікує злочин, як і іншого епізоду в одному провадженні. Що утворювало б їх повторність.
Вказаний правовий висновок Верховного Суду є релевантним до цієї ситуації та враховується судом при ухваленні цього вироку.
Діючи у межах висунутого обвинувачення, суд вважає необхідним виключити з висунутого обвинувачення кваліфікуючу ознаку «повторно», при цьому слід наголосити, що суд має право на прийняття такого рішення, незважаючи на те, що судовий розгляд відбувався на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки ця кваліфікуюча ознака пов'язана виключно з даними про особу обвинуваченого.
8. Отже, щодо кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , то суд вважає її правильною та кваліфікує його дії як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: молодого віку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює не офіційно, з середньою освітою, має постійне місце проживання, має сім'ю, молодого віку.
Обставинами, які пом'якшують покарання, є визнання вини, щире каяття. Ці обставини були вказані й в обвинувальному акті, з якими суд погоджується. Водночас визнає такими й те, що обвинувачений мав скрутне матеріальне становище та через збіг тяжких особистих обставин вчинив вказаний злочин. У вчиненні якого розкаюється.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Також за наявності всіх вказаних вище обставин та обставин, які пом'якшують покарання, та водночас відсутності обставини, які обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням будуть правильними, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання.
Суд, приймаючи рішення про застосування положень ст. 75 КК України, зважує й на думку потерпілого, який відмовився від заявлення цивільного позовів, не бажав брати участь у судовому розгляді, не висловлював прохання до суду про призначення обвинуваченому суворого покарання до якого він претензій не має та зважаючи й на невелику суму викраденого товару.
Запобіжний захід під час досудового розслідування не обирався.
Під час судового розгляду ухвалою суду від 17 січня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, що слід скасувати та звільнити обвинуваченого негайно з-під варти у залі суду у зв'язку із застосуванням до останнього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Перед судом не порушувалось питання щодо вирішення долі речових доказів відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід під час досудового розслідування не обирався.
Під час судового розгляду ухвалою суду від 17 січня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, що слід скасувати та звільнити обвинуваченого негайно з-під варти у залі суду у зв'язку із застосуванням до останнього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Перед судом не порушувалось питання щодо вирішення долі речових доказів відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_8
1 Постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 591/4366/18, провадження № 51-1122кмо20).
URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/91702523.