Справа № 344/465/25
Провадження № 4-с/344/4/25
06 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи : Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про визнання неправомірними дій та зняття арешту-
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, поданою представником ОСОБА_2 , в якій просив визнати дії Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції неправомірними та зобов'язати поновити порушене право заявника, а саме знати арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , який був накладений 11.04.2006 на підставі постанови АМ №532925 ДВС м. Івано-Франківська, ДВ Гайдич від 11.04.2006, реєстраційний номер обтяження 3088135.
В обґрунтування скарги покликалася на те, що 11.04.2006 реєстратором Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АМ №532925 від 11.04.2006 ДВС м. Івано-Франківська, внесено до реєстру відомості про арешт нерухомого майна, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 . У відповідь на звернення представника заявника, заступником начальника Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області від 21.11.2024 надано відповідь про те, що записи про обтяження нерухомого майна - реєстраційний номер обтяження 3088135 зареєстровано 11.04.2006, на підставі постанови ДВС м. Івано-Франківська АМ №532925 від 11.04.2006. Згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 11.06.2006, виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на примусовому виконанні у відділі ДВС не перебували, на даний час виконавче провадження, згідно якого було зареєстровано обмеження №3088135 від 11.04.2006, знищено, акт про вилучення виконавчих проваджень відсутній. Заявник як власник майна, через наявність запису про обтяження, позбавлений права розпоряджатися належним йому майном. Також просив поновити строк на оскарження рішення, дій посадової особи органу ДВС, оскільки відповідь на звернення було отримано 07.12.2024, а подана ним попередня скарга була повернута, у зв'язку із не долучення документів на підтвердження повноважень представника заявника ( а.с. 1-2).
10.01.2025 ухвалою суду прийнято скаргу до розгляду ( а.с. 16).
Представник заявника ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала подану скаргу, просила її задоволити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання повторно не з'явився, був належним чином повідомлений.
Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження"» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №364326789 від 02.02.2024, 11.04.2006 реєстратором Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АМ 532925 від 11.04.2006р. ДВС Івано-Франківська ДВ Гайдич І.В. внесено до реєстру відомості про арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 3088135), а саме 1/3 частина квартири по АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , додаткові дані зб-154 ( а.с. 5-6).
Відповідно до відповіді заступника начальника Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничного Б. від 21.11.2024 на заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 07.11.2024, згідно даних з Державного реєстру речових прав наявні записи про обтяження нерухомого майна - реєстраційний номер обтяження 3088135, зареєстровано 11.04.2006 , згідно постанови ДВС м. Івано-Франківська AM №532925 від 11.04.2006 року.
Одночасно повідомили, що Реєстр ЄДР «ВП-Виконавець» почав діяти з 2006 року, а відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 11.04.2006 року, виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на примусовому виконанні у відділі ДВС, не перебували, у зв'язку з чим відділ немає правових підстав для зняття арешту за реєстраційним номером обтяження 3088135. Також зазначено, що на аналогічну заяву відділом надано відповідь 05.12.2023 ( а.с. 7).
Згідно з відповіддю Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 05.02.2024 № 211/01-16, на заяву ОСОБА_2 від 05.02.2024, щодо надання копії документа на підставі якого було зареєстровано накладення арешту за №3088135 від 11.04.2006, згідно акту №9 від 14.02.2013 про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду наряди документів ( постанови, ухвали, повідомлення, тощо) по накладанню і зняттю заборон та арештів відчуження рухомого та нерухомого майна за 2006 були знищенні, оскільки закінчилися строки їх зберігань ( а.с. 8).
Відповідно до довідки головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Раковецького М. від 07.10.2024 вбачається, що відповідно до порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки. Відповідно виконавче провадження згідно якого зареєстровано обтяження за №3088135 від 11.04.2006, згідно постанови ДВС м. Івано-Франківська AM №532925 від 14.04.2006 року, - знищено. Акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення відносно даного провадження в номенклатурі Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції - відсутній ( а.с. 9).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.10.2024 у справі №344/3139/24 провадження у справі позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області про зняття арешту з майна - закрито. Згідно з такою ухвалою зазначено, що враховуючи, що позивач у справі ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого він просить зняти арешт з майна, тобто стороною виконавчого провадження, така справа не може розглядатися за правилами позовного провадження в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений виключний перелік підстав для зняття арешту державним виконавцем.
Відповідно доч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
При цьому ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Дані обставини, з урахуванням того, органом виконавчої служби повідомлено про факт знищення виконавчого провадження та відсутності інформації про накладення арешту на майно боржника, свідчать про наявність правових підстав для зняття арешту нерухомого майна.
Також суд бере до уваги висновки Верховного Суду, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом ( зокрема від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Також суд звертає увагу, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови знищення виконавчого провадження, відсутність будь-яких відкритих виконавчих проваджень, де боржником був ОСОБА_1 є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Згідно положень статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 2ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на вище зазначене, суд вважає скарга підлягає задоволенню шляхом зобов'язання уповноважену посадову особу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції скасувати арешт 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 ), який був накладений 11.04.2006 на підставі постанови АМ №532925 ДВС м. Івано-Франківська, ДВ Гайдич від 11.04.2006 ( реєстраційний номер обтяження 3088135).
Керуючись ст.ст. 247, 258-261, 450, 451,452 ЦПК України, суд
Скаргу задоволити.
Зобов'язати уповноважену посадову особу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції скасувати арешт 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 ), який був накладений 11.04.2006 на підставі постанови АМ №532925 ДВС м. Івано-Франківська, ДВ Гайдич від 11.04.2006 ( реєстраційний номер обтяження 3088135).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повна ухвала - 11.02.2025
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.