Справа № 344/12488/24
Провадження № 2/344/591/25
06 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Домбровської Г.В.
при секретарі c/з Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна -
ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - «Відповідач») про зняття арешту з нерухомого майна, в якому просив скасувати арешт на все нерухоме майно, яке належить йому, ОСОБА_1 , на праві спільної часткової власності, який був накладений в рамках наступних виконавчих проваджень:
виконавче провадження № НОМЕР_1, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 27.01.2011, ВДВС Івано-Франківського МУЮ. Реєстраційний номер обтяження - 10784339.
виконавче провадження № НОМЕР_2, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 27.01.2012, Старшим державним виконавцем Безруким О.В. відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ. Реєстраційний номер обтяження - 12102173.
виконавче провадження № НОМЕР_3, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження, 23.02.2016, Старшим державним виконавець відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ Євчук М.В. Реєстраційний номер обтяження - 13396839.
Позовні вимоги мотивовано тим, що наявність зазначеного арешту на частку нерухомого майна, яке на праві власності належить Позивачу, порушує його право на розпорядження цим майном.
Як зазначено Позивачем в позовній заяві, на адвокатський запит № 04 від 08.05.2024 року Івано-Франківський міський відділ ДВС у Івано-Франківському районі Західного МУМЮ повідомив, що згідно бази даних АСВП виконавчі провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали № 2-5063 від 25.10.2010 про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 в сумі 38 989, 73 грн.; № 307000212 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2515 від 30.09.2011 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» сумі 38 289, 76 грн.; № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2515/2011 від 30.09.2011 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу 38 789, 76 грн., 500 грн. витрат правової допомоги, а всього 39 289, 76 грн. - завершені. Окрім того, виконавча служба не змогла надати копії відповідних документів, оскільки пройшли строки зберігання та відповідні матеріали виконавчих проваджень знищені.
Як зазначено в позовній заяві, протягом всього часу АТ «ПриватБанк» повторно не зверталися до Івано-Франківського відділу ДВС, а, отже, жодних майнових претензій до позивача немає, в єдиному реєстрі боржників відомості про нього, як боржника, - відсутні
Представником Позивача подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій він позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач - Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, письмового відношення до заявлених позовних вимог не подав, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином. На адресу суду від державного виконавця надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Оскільки відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позові пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Пунктом 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
ОСОБА_1 (далі - Позивач) на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (Свідоцтво про право власності на житло від 10.12.1998 року (а.с.13).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на нерухоме майно ОСОБА_1 , зокрема, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт в рамках наступних виконавчих проваджень:
№50246013 (постанова старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Євчук М.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_3 від 23.02.2016 року);
№24125136 (постанова державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Безрукого О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_1 від 27.01.2011 року);
№30700212 (постанова старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Безрукого О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_2 від 27.01.2012 року) (а.с.11-12).
У відповідь на адвокатський запит представника Позивача листом № В-19/133816 від 15.05.2024 року Івано-Франківським ВДВС в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено, що згідно бази даних АСВП на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження:
№ НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали № 2-5063 від 25.10.2010 про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 в сумі 38 989, 73 грн. Виконавче провадження завершено 18.11.2011 року у зв'язку з повним виконанням рішення;
№ 307000212 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2515 від 30.09.2011 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» сумі 38 289, 76 грн. Виконавче провадження завершено 28.11.2013 р. не з підстав фактичного виконання;
№ НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2515/2011 від 30.09.2011 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу 38 789, 76 грн., 500 грн. витрат правової допомоги, а всього 39 289, 76 грн. Виконавче провадження завершено 10.06.2016 р. не з підстав фактичного виконання.
Також у відповіді вказано, що згідно Правил діловодства та архіву в органах двс та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу двс, приватного виконавця становить три роки. Окрім того, виконавча служба не може надати копії відповідних документів, оскільки пройшли строки зберігання та відповідні матеріали виконавчих проваджень знищені.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Посилаючись на те, що з моменту видання судом виконавчих листів у вищевказаних виконавчих проваджень минув тривалий час; стягувач у виконавчих провадженнях повторно до органу виконавчої служби не звертався; у відділі виконавчої служби відсутні виконавчі провадження, що свідчить про їх завершення; Позивач вважає, що накладений арешт на належне йому у нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_2 - підлягає зняттю, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для чинності оскаржуваного арешту нерухомого майна Судом не встановлено.
Відтак, станом на даний час арешт нерухомого майна ОСОБА_1 в рамках виконавчих проваджень № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, які завершено, а матеріали по якому органом ДВС знищено, є безпідставним.
Частинами 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини.
Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках, не передбачених переліком, визначеним ч. 4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Як зазначено у статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способом захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує права відповідно до статті 16 ЦК України.
На думку Суду, за встановлених в даній справі обставин, чинність оскаржуваного арешту майна Позивача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.
Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право власності Позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном, підстав для продовження обтяження на майно Суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.
У постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13 зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження. Переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, не з'ясував коли виконавче провадження було знищено, не надав оцінки, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, та не вирішив питання про зняття арешту з нерухомого майна, оскільки він знімається, коли виконавче провадження завершене.
У Постанові Верховного суду від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15-ц висловлено правову позицію, згідно якої наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21).
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Підставою подання позову у справі є спричинення порушення однієї із складових права власності, визначеної ч. 1ст. 317 ЦК України.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши надані докази, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що в ході розгляду справи доведені ті обставини, на які Позивач посилається як на підставу позовних вимог; позовні вимоги є підставними, тому підлягають задоволенню - зняттям арешту з майна Позивача.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст.15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна, - задовольнити.
2. Зняти арешт:
реєстраційний номер обтяження № 13396839, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Євчук М.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_3 від 23.02.2016 року.
реєстраційний номер обтяження № 10784339, накладений на все майно ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Безрукого О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_1 від 27.01.2011 року.
реєстраційний номер обтяження № 12102173, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Безрукого О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_2 від 27.01.2012 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2025 року.
Суддя Домбровська Г.В.