Справа№938/252/25
Провадження № 2-о/938/32/25
про повернення заяви
10 лютого 2025 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В., вивчивши матеріали
за заявою: ОСОБА_1 ,
заінтересована особа №1: (особа, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною): ОСОБА_2 ,
заінтересована особа №2: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Верховинської селищної ради,
про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки,
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить визнати недієздатним ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановити над ним опіку і призначити заявника, його опікуном.
Заявник вказує, що ОСОБА_2 , є рідним братом його дружини та постійно проживає разом з ним та його сім'єю. Також зазначає, що він з 2023 року почав здійснювати догляд за братом дружини, як за інвалідом ІІ групи, інвалідність якому, встановлено безстроково.
Розглянувши матеріали заяви, вважаю, що належить повернути таку заявнику, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Окреме провадження, відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.3 ст.296 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членом її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Статтею 300 ЦПК України визначено правові підстави призначення особі опікуна одночасно із визнанням його недієздатним, звільнення опікуна від його повноважень, призначення іншого опікуна.
Згідно із положеннями ст.55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім'ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв'язків та стосунків.
Згідно з ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Статтею 9 СК України встановлено коло осіб, сімейні відносини між якими регулюються СК України, зокрема це подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі.
Відповідно до ч.4 ст.2 СК України, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України).
Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім'ї суб'єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб'єкта. Члени сім'ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб'єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб'єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Заявник ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 , який є рідним братом його дружини, постійно проживає разом з ним та його сім'єю, та із 2023 року він здійснює на ним догляд. Однак, належних доказів спільного проживання та ведення побуту з останнім, заявником не надано. Так, заявник зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Акт обстеження матеріально-побутових умов заявника ОСОБА_1 та довідки органу місцевого самоврядування про те, що заявник здійснює догляд за ОСОБА_2 , не дають підстав вважати їх членами сім'ї, оскільки обов'язковими умовами для цього, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету тощо.
Інших доказів, які б давали підстави стверджувати про те, що заявник є близьким родичем чи членом сім'ї ОСОБА_2 , які б у свою чергу зумовлювали виникнення у останнього цивільної процесуальної дієздатності для звернення із заявою в порядку частини 3 статті 296 ЦПК України, в матеріалах справи немає.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що заявник не є членом сім'ї ОСОБА_3 чи його близьким родичем, а тому не входить до суб'єктного складу осіб, визначеного ч.3 ст.296 ЦПК України, яким законом надано право на звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, вважаю, що позовна заява підлягає поверненню заявнику.
Статтею 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом ІV ЦПК України
Відповідно до п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене, оскільки заявник не наділений правом для звернення до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним, заяву слід повернути заявнику.
Згідно з ч.7 ст.185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та, керуючись п.1 ч. 4 ст.185, ст. ст.260, 294, 296, 354, 355 ЦПК України,
заяву ОСОБА_1 , за участю: особи, відносно якої розглядається справа про визнання недієздатною: ОСОБА_2 , заінтересованої особи: Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Верховинської селищної ради, про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, повернути заявнику - ОСОБА_1 .
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Роман ДЖУС