Справа № 293/1670/24
Провадження № 2/293/99/2025
11 лютого 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду у с-щі Черняхові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
І. СУТЬ СПРАВИ
29.11.2024 адвокат Шостак С.В. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом, за змістом якого просить визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Позов обґрунтовується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, а ОСОБА_4 спадщину не прийняв. З метою прийняття спадщини позивач звернулась до приватного нотаріуса, однак, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском встановленого законодавством строку для прийняття спадщини. Позивач зазначає, що пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки перебувала у скрутному матеріальному становищі, була необізнана із законодавством та процедурою прийняття спадщини, а також розбіжностями у правовстановлюючих документах.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.11.2024 справа №293/1670/24 передана на розгляд судді Збаражському О.М.
Ухвалою від 03.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 14.01.2025 та постановив витребувати у приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Драч Н.В. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_2 .
Ухвалою від 14.01.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 11.02.2025.
11.02.2025 сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник позивача ОСОБА_5 згідно поданої заяви від 11.02.2025 просила справу розглядати без її участі, позов підтримала.
Представник відповідача згідно поданої заяви від 09.12.2024 просив розгляд справи проводити за відсутності представника Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
09.10.2015 в Ксаверівка Черняхівського району Житомирської області померла ОСОБА_2 у віці 96 років, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла все своєю майно своїм синам: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Заповіт посвідчений 13.01.2001 року Ксаверівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області (а.с.17,18).
03.04.2024 приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Драч Н.В. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, з тих підстав, що нею пропущений встановлений законодавством шестимісячний строку для прийняття спадщини та у зв'язку із розбіжностями у правовстановлюючих документах, що підтверджують родинні відносини позивача ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 (а.с. 15-16).
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 17.09.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 18.10.2024 (а.с.12-13).
Згідно запису в погосподарській книзі №6 за 2011-2015 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 житловий будинок АДРЕСА_1 рахувався за померлою ОСОБА_2 (а.с.20).
Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 02.04.2024 за №197, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , проживала лише ОСОБА_2 (а.с.19).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) сформованої 03.04.2024, що заповіт складений ОСОБА_2 посвідчений 13.01.2001 року Ксаверівською сільською радою Черняхівського району Житомирської області є чинним (а.с.17).
IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статей 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1223, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1222 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).
Згідно зі статтями 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ
Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач посилається на наявність обставин, які перешкоджали їй своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та зазначила, що у встановлений законом шестимісячний строк вона не звернулась до нотаріуса з відповідною заявою, оскільки перебувала у скрутному матеріальному становищі, була необізнана із законодавством про порядок прийняття спадщини, а також розбіжностями у правовстановлюючих документах.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.
У постановах від 11 липня 2018 року в справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд враховує аргументи позивача, наведені на підтвердження обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, оскільки такі не оспорюються відповідачем та підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).
Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
Враховуючи наведені обставини, поважність причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини та фактично відсутність іншого способу захисту свого права на отримання спадщини, суд дійшов до висновку про можливість поновлення позивачу строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .
Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини, на які посилається позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та фактично відсутність іншого способу захисту свого права на отримання спадщини, суд дійшов висновку про наявність у позивача об'єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті матері, що є підставою для задоволення позову у межах заявлених вимог та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у виді судового збору, суд керується частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник внаслідок дій позивача, які виразились у невчасному зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд покладає судові витрати на позивача.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці від дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_2
РНОКПП НОМЕР_3
Відповідач:
Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області
адреса місцезнаходження:
12402, Житомирська область, Житомирський район,
с.Оліївка, вул. Леоніда Ступницького, 68
код ЄДРПОУ 04348409
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ