Справа №293/1679/24
Провадження №1-кп/293/100/2025
11 лютого 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024060410000730 від 12.10.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Антонівка Красноокнянського району Одеської області, громадянки України, з середньою освітою, пенсіонерки, неодруженої, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_7 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
11.10.2024 близько 15 години 30 хвилин ОСОБА_4 прийшла до місця проживання ОСОБА_5 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
В цей же день, час та місці між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ґрунті раніше виниклих неприязних відносини виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , у вищевказаний день, час та місці, взяла біля хліва вила, підійшла до ОСОБА_5 , утримуючи вила в двох руках зі значною силою прикладання металевою частиною вил нанесла декілька ударів в область голови ОСОБА_5 , в результаті чого спричинила тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лобної ділянки ліворуч, закритий лінійний перелом лобної кістки ліворуч з переходом на верхню, задню та латеральну стінку лівої орбіти, комірки решітчастої кістки ліворуч, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У ході судового розгляду справи ОСОБА_4 винною себе у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю, дала показання, що в листопаді 2024року, перебуваючи на своєму городі, між нею та сусідкою ОСОБА_5 на грунті тривалих неприязних відносин виникла сварка. 11.10.2024 близько 15 години 30 хвилин ОСОБА_4 прийшла до місця проживання ОСОБА_5 , та в ході словесного конфлікту вона декілька разів вдарила ОСОБА_5 по голові вилами, від чого потерпіла «захрипіла», після ОСОБА_4 вийшла з хати.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності її позиції.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, просила суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що учасниками судового провадження не заперечується обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд ухвалив визнати недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої, відомостей про речові докази у кримінальному провадженні та процесуальні витрати.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Аналізуючи наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, доведена.
З огляду на вік обвинуваченої, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченої або перебування її у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_4 є суб'єктом цього злочину.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за ч.1 ст. 121 КК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Судом враховано, що обвинувачена ОСОБА_4 є багатодітною матір'ю, має на триманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2008 р.н., вдова, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є пенсіонеркою, не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, враховано позицію прокурора та потерпілої щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченої до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно класифікації за ст. 12 КК України є тяжким злочином, особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, ближче до нижньої межі.
Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №755/6254/17, про правові підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Так, суд може застосувати норми статті 75 КК України у разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.
За наведеного вище, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання у виді позбавлення волі, призначивши покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку обвинувачена не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину) та виконає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Дане покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Арешти на майно, накладені згідно ухвал слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 15.10.2024 необхідно скасувати.
Потерпілою ОСОБА_5 в межах кримінального провадження до початку судового розгляду заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 про стягнення завданих кримінальним правопорушенням матеріальних збитків у сумі 11450 грн та моральної шкоди в розмірі 200000 грн, який під час судового розгляду підтримала разом зі своїм представником у повному обсязі.
В обґрунтування зазначеного позову ОСОБА_5 вказала, що є потерпілою у кримінальному провадженні №12024060410000730 від 12.10.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Внаслідок протиправних дій обвинуваченої отримала тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку із чим змушена була звертатись за медичною допомогою та купувати відповідні ліки, адже після конфлікту із сусідкою у неї були сильні болі на місцях ушкоджежень. В обґрунтування моральної шкоди потерпіла ОСОБА_5 вказала, що їй завдані тяжкі тілесні ушкодження, які змусили її відчувати постійний стрес та страх за своє життя, здоров'я та безпеку, втратила стимул до праці та можливості заробляти, після вчиненого правопорушення втратила дохід, оскільки не могла працювати.
Обвинувачена ОСОБА_4 заявлений потерпілою позов визнала частково, а саме в частині спричиненої матеріальної шкоди.
Вирішуючи пред'явлений потерпілою ОСОБА_5 позов суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1,2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 11450 грн, оскільки такі обставини знайшли своє підтвердження наданими потерпілою доказами, достовірність яких не була спростована під час судового розгляду, зокрема копією квитанції на вказану суму.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з Прав Людини (далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які… зіткнулися з проблемами... можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Аналізуючи наведене суд встановив, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову (завдання душевних страждань у зв'язку із протиправною поведінкою обвинуваченої, заподіяння болі, порушення звичного укладу життя через лікування), знайшли своє підтвердження.
Такі обставини свідчать про завдання потерпілій моральної шкоди в розумінні положень ст.23 ЦК України та згідно до вказаної норми матеріального права та ст.1168 ЦК України заслуговує відшкодування грішми.
При цьому слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Враховуючи вимоги розумності, справедливості і співмірності завданої моральної шкоди, з огляду на ступінь та глибину моральних страждань потерпілої ОСОБА_5 суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 50000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.
Клопотань про застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні не подано, підстав згідно ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст. 368,370,373,374,376 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ч.1,3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст. 165 КВК України засудженій ОСОБА_4 початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 11.02.2025.
Запобіжний захід обвинуваченій до набрання вироком законної сили не обирати.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 15.10.2024 на дерев'яну палицю довжиною близько 1 метра та товщиною близько 6 сантиметрів, дерев'яні вила, які було вилучено у ОСОБА_4 , - скасувати після набрання цим вироком законної сили.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 15.10.2024 на дерев'яну палицю, металеві вила з дерев'яним держаком, власником яких є ОСОБА_5 , - скасувати після набрання цим вироком законної сили.
Речові докази у кримінальному провадженні, що зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, після набрання вироком законної сили:
- дерев'яну палицю довжиною близько 1 метра та товщиною близько 6 сантиметрів, дерев'яні вила, які було вилучено у ОСОБА_4 , - повернути ОСОБА_4 ;
- дерев'яну палицю, металеві вила з дерев'яним держаком, мобільний телефон марки «Redmi 6», ІМЕІ: НОМЕР_1 , власником яких є ОСОБА_5 , - повернути ОСОБА_5 .
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 завдані кримінальним правопорушенням матеріальні збитки в розмірі 11450 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн., а також 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 61450 (шістдесят одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок можуть бути подані апеляції до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_8