Справа № 523/3625/24
Провадження №2/523/436/25
"10" лютого 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.,
за участю секретаря - Березніченко В.Є.,
представника позивачки - адвоката Чебаненко О.А.
представника відповідача - адвоката Рудніченко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на спірній житловій площі у вказаній вище квартирі непроживає з травня 2021р. без поважних на те причин. Внаслідок чого позивач вважає, що він втратив право користування житлом відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України.
Ухвалою судді від 23 травня 2024р. було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11 вересня 2024р. було закрито підготовче провадження з призначенням розгляду справи за участю сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилась. Її представник - адвокат Чебаненко О.А. пред'явлені позовні вимоги підтримала, просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на його безпідставність. Зокрема, на думку відповідача він добровільно не залишав місце своєї реєстрації, а таке відбулось внаслідок протиправних дій позивачки, яка перешкоджала йому у проживанні в квартирі. Представник відповідача також вказувала, що позивачем недоведена поважність не проживання відповідача в квартирі. Надані з боку позивача докази, як то акт про непроживання є неналежним доказом, показами свідків не підтверджений факт його непроживання.
Дослідивши матеріали справи і надані документи в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
На підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 31.01.2017р. за № 30р. на ім'я ОСОБА_1 було переоформлено особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 , у зв'язку зі смертю відповідального квартиронаймача - ОСОБА_3 .
Згідно наявних у справі документів, зокрема з довідки Департаменту надання адміністративних послуг від 10.05.2024р, на вказаній вище житловій площі з 16.05.1990року зареєстрована позивачка - ОСОБА_1 . Разом з нею на житловій площі також зареєстрований відповідач - ОСОБА_2 з 27.05.2004р. Тобто, в силу ст. 64 ЖК України ОСОБА_2 , як члени сім'ї наймача ОСОБА_3 , а згодом позивачки ОСОБА_1 набув нарівні з ними усі права та обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.
З представленого акту, складеного і підписаного сусідами позивачки, убачається, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 непроживає з травня 2021р. по теперішній час. В квартирі відсутні належні йому речі.
Факт непроживання ОСОБА_2 в квартирі більше шести місяців без поважних на те причин та його проживання на іншій житловій площі підтверджується представленими з боку представника позивачки документами, зокрема актом проведення оцінки рівня безпеки дитини, проведеного представниками Служби у справах дітей Одеської міської ради, з якого убачається, що фактичне місце проживання відповідача станом на червень 2023р. є: АДРЕСА_2 .
Крім того, факт не проживання на спірній житловій площі тривалий час без поважних на те причин, фактично підтвердив відповідач під час проведення у даній справі підготовчого судового засідання та встановлення судом його анкетних даних, зазначивши, що за адресою: АДРЕСА_2 він проживав, втім на теперішній час не проживає, а проживає по АДРЕСА_3 .
Згідно листа начальника відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області від 04.12.2024р. ОСОБА_2 стосовно перешкоджання йому в користуванні житлом за адресою: АДРЕСА_4 , в період з травня 2021р. по березень 2024р. до поліції не звертався.
ОСОБА_4 в судовому засіданні, яка була допитана, як свідок, вказувала, що в спірній квартирі проживає тільки ОСОБА_5 та її чоловік. Відповідача останній раз бачила шість років тому.
Допитана в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні вказувала, що ОСОБА_2 непроживає в квартирі з 2015р., а в гості перестав приходити приблизно з 2020р. Речей належних відповідачу в квартирі немає.
Відповідно до ч.4 ст.9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Звертаючись до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 без поважних причин не проживає у спірній квартирі більше шести місяців.
За положеннями ч.1 ст. 71, ст.72 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад установлені строки, провадиться в судовому порядку.
Вичерпного переліку поважності причин непроживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.
Зібрані по справі докази, як кожний окремо так і у їх сукупності, вказують на те, що ОСОБА_2 на спірній житловій площі не проживає з травня 2021р., тобто більше шести місяців без поважних на те причин, належні йому речі в квартирі відсутні, будь-яких перешкод у його проживанні з боку позивачки судом не встановлено та таке не підтверджено відповідачем.
При цьому, суд приймає до уваги первісні пояснення ОСОБА_2 в яких він визнав факт свого непроживання на спірній житловій площі та його проживання разом з дочкою з 2021р. за адресою: АДРЕСА_5 . Вказані обставини цілком збігаються із зібраними по справі доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У даній справі, зважаючи на предмет позовних вимог та з урахуванням принципів змагальності та диспозитивної на позивача покладений тягар доведеності факту непроживання відповідача на житловій площі більше шести місяців, що знайшло своє підтвердження належними та допустимими доказами під час розгляду справи.
На відповідача, у випадку заперечення проти позову, покладається обов'язок доведеності факту непроживання на житловій площі з поважних причин.
ОСОБА_2 не довів суду належними, допустимими та достатніми доказами той факт, що він з 2021р. непроживає на житловій площі в спірній квартирі, та таке непроживання є поважним, або наявність перешкод у такому проживанню з боку позивачки чи інших осіб, які проживають в квартирі. Відповідач з цього приводу, крім пояснень, не надав жодного доказу на підтвердження своїх тверджень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
З цих підстав суд відхиляє та не приймає до уваги заперечення відповідача та його представника, які останньою були надані лише під час судових дебатів.
Посилання представника про реєстрацію малолітньої дочки відповідача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловій площі у грудні 2024р., як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, є неспроможні, так як таке не стосується предмету розгляду справи.
Наведені обставини, які не спростовані відповідачем, вказують на те, що ОСОБА_2 , в силу статей 71, 72 ЖК України втратив право користування житловим приміщенням.
Відтак, пред'явлені позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20грн.
Керуючись ст.ст. 12,13,76,141,259, 263-265,268 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20грн.
Відомості про сторін по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду..
Повний текст рішення складений 10 лютого 2025р.
Суддя