Номер провадження: 33/813/189/25
Номер справи місцевого суду: 523/14652/24
Головуючий у першій інстанції Шкуренков М.В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
31.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 08.10.2024 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст. 130 КУПАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №108819, 29.07.2024 о 09 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Fabia» номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Проценко, 24 у місті Одеса з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіряного покрову обличчя. Згідно протоколу медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння N? 002390 водій керував ТЗ у стані наркотичного сп'яніння. Зафіксовано на ПВР №№ 471474, 470622. Правопорушення скоєно повторно протягом року, тому ОСОБА_1 поставлено за провину порушення вимоги п.2.9а «Правил дорожнього руху», за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП.
Постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, строком на 15 діб та позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, строком на 10 років. Строк позбавлення спеціального права на керування транспортними засобами обчислювати з дня ухвалення постанови, а саме з 08.10.2024. У разі ухилення ОСОБА_1 від здачі посвідчення водія, яке посвідчує його право на керування транспортними засобами, то строк позбавлення його права керування усіма видами транспортних засобів строком на десять років, обчислювати з дня здачі або вилучення посвідчення водія Управлінням патрульної поліції в Одеській області. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись з наведеною постановою суду, 22.11.2024 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її незаконність просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати її та провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 13.11.2024. Крім того, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із чим, не міг реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови в строки, передбачені КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в постанові є два суперечливих доводи: один, шо він нібито в судовому засіданні надавав пояснення, а інший, що він нібито був своєчасно повідомлений про розгляд справи, у зв'язку з чим згідно зі ст. 268 КУпАП справа розглянута на підставі матеріалів, які наявні у справі. Зазначає, що приймаючи рішення, суд визнав встановленим той факт, що він керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що кваліфікується за ч.3 ст. 130 КУпАП. Однак у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння. Позбавлення його права керування транспортними засобами на 10 років є занадто суворим покаранням, оскільки він виконує свій обов'язок по захисту України. Також скаржник зазначає, що двічі він не притягувався протягом року за аналогічне правопорушення, відповідні постанови в матеріалах справи відсутні, тому підстав для застосування ч.3 ст. 130 КУпАП немає.
31.01.2025 засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що останній перебуває поза межами Одеської області.
Однак, апеляційний суд вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки на підтвердження вказаних обставин, які викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи, заявником не надано жодного доказу.
Відповідно до ч. 8 ст. 14 ЦПК України, особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Варто зауважити, що зазначену заяву було направлено в електронному вигляді. При цьому вона не містить електронного цифрового підпису, у порушення норм ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Також, ч. ч. 2, 3 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 було отримано 30.10.2024, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 29).
Крім того, в заяві заявник зазначає, що тривалий час перебував на лікуванні та у зв'язку з вказаними обставинами не зміг оскаржити постанову раніше. На підтвердження вказаних обставин було надано довідку від 13.11.2024 (а.с. 17)
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 22.11.2024 засобами поштового зв'язку, що підтверджується відомостями на поштовому конверті.
За таких обставин, ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Мотивуючи винуватість, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується із висновком судді першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та зазначає наступне.
За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Отже, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є повторність вчинення протягом року будь-якого з порушень, передбачених частиною першою ст. 130 КУпАП.
Відповідно до матеріалів справи, до матеріалів адміністративного правопорушення було долучено довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої, згідно звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 07.08.2024, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП:
- Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 29.04.2024 №523/5335/24 за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
- Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 24.01.2024 №504/4588/23 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Вказані обставини збігаються з відомостями, які містяться на сайті «Судова влада» та Єдиному державному реєстрі судових рішень, які мають загальний доступ. Вищевказані рішення суду в апеляційному порядку не переглядались та набрали законної сили.
Тому посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи доказів повторності притягнення його до відповідальності за ч. 1-2 ст. 130 КУпАП не заслуговують на увагу, оскільки вказана інформація може перевіряться відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень.
За змістом п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп'яніння чи ні.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №108819 від 07.08.2024 (а.с.1);
- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення;
- довідкою про отримання особою посвідчення водія (а.с. 2);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4);
- відеозаписами з портативних відеореєстраторів № 471474, 470622, якими зафіксовано події викладені в протоколі (а.с. 6).
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи, наявним доказам та вимогам ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, зокрема, на стан наркотичного сп'яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якою встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 розділу І).
Згідно пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння від 02.08.2024, в якому містяться відомості про огляд 29.07.2024 ОСОБА_1 та вказаним висновком встановлено, що останній перебуває в стані наркотичного сп'яніння.
Вказаний висновок є належним та допустимим доказом, підстав вважати його недійсним апеляційним судом не встановлено.
Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи направлення на огляд, не заслуговують на увагу, оскільки наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності підтверджують факти викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 07.08.2024.
Крім того, наявний у справі відеозапис, містить фіксацію подій в обсязі, який надає підстави вважати встановленим факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , в якому зафіксовано, що під час супроводу ОСОБА_1 до медичного закладу працівниками поліції було складено направлення на огляд та останнє було передано працівникам медичної установи. Крім того, о 10:19:54 хвилині 29.07.2024 ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу та щодо нього було здійснено огляд на стан наркотичного сп'яніння, останньому було роз'яснено порядок та процедуру огляду, запропоновано прибути за результатами 02.08.2024. Жодних заперечень, щодо результату огляду в протоколі про адміністративне правопорушення останнім не зазначено.
Разом із тим можна погодитися частково з доводами скарги щодо суворості покарання, суд застосував до ОСОБА_1 адміністративний арешт без врахування його статусу особи, яка перебуває на військовій службі, а тому арешт негативно вплине на виконання ним обов'язків, крім того, матеріали справи свідчать про перебування останнього певний час на лікуванні, що також може бути перешкодою для її виконання.
З огляду на викладене, міра стягнення може бути змінена на штраф із позбавленням права на керування транспортними засобами строком на 10 років. При цьому відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Санкція ч.3 ст. 130 КУпАП передбачає застосування до водія адміністративного стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Відтак ОСОБА_1 за будь-яких умов не може бути звільнений від відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 10 років, оскільки альтернативне покарання в цій частині відсутнє.
Таким чином, постанова судді місцевого суду підлягає зміні лише в частині міри покарання з мотивів та підстав, викладених вище.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 08.10.2024.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 08.10.2024 в частині застосування стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб змінити на стягнення - штраф в розмірі 51000 грн, в решті стягнення - позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на десять років залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова