Справа №505/3961/24
Провадження №1-кс/505/444/2025
07.02.2025 р. Слідчий суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , у відсутності прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023100000000087 від 03.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
До слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023100000000087 від 03.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Як вбачається із клопотання - в провадженні СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 42023100000000087 від 03.02.2023, за фактом організації незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України поза пунктами пропуску, з корисливих мотивів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, 06.07.2023 ГУ ВБ СБ України надано доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, на виконання якого встановлено, що мешканка м. Донецьк ОСОБА_4 при спілкуванні з ОСОБА_5 запропонувала останньому організувати його незаконне переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску, та їй необхідно сплатити 1000 доларів США в якості авансу, шляхом перерахування на банківську карту.
Так, при документуванні протиправної діяльності фігурантів кримінального провадження 19.09.2023 ОСОБА_5 видано кошти з фінансово-економічного управління СБ України у сумі 1000 доларів США, які останній в цей же день конвертував у національну валюту на суму 38200 грн. та відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 351930038 перерахував кошти в сумі 38200 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яка відкрита в АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_6 в якості авансу за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України.
При проведенні тимчасового доступу до інформації що містить банківську таємницю встановлено, що розрахунковий рахунок НОМЕР_2 відкритий в АТ «Універсал Банк», код МФО 322001, юридична адреса: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, на ім'я ОСОБА_6 та використовується разом з банківською карткою № НОМЕР_1 .
В подальшому після перерахунку вказаної суми коштів, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 29.09.2023 та 30.09.2023 намагалися незаконно перетнути державний кордон України, однак були виявлені працівниками ДПС України.
Далі, не полишаючи надію виїхати з території держави Україна, 08.10.2023 ОСОБА_5 разом з ОСОБА_9 повторно намагалися перетнути державний кордон України, однак були виявлені працівниками ДПС України, при цьому кошти в сумі 38200 грн. ОСОБА_5 не повернуто.
При дослідженні інформації, яка містить банківську таємницю встановлено, що з розрахункового рахунку НОМЕР_2 відкритого в АТ «Універсал Банк», код МФО 322001 на ім'я ОСОБА_6 , останній здійснював фінансові операції та перераховував кошти на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 відкритого в АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_4 , яка фактично й організовувала незаконний перетин ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Крім того, прокурор в клопотанні просить, враховуючи положення ч. 2 ст. 172 КПК України, у зв'язку з тим, що існує реальна загроза зміни та приховування вказаного майна шляхом зміни його власника розглянути дане клопотання без участі власника вказаного розрахункового рахунку, а саме ОСОБА_4 та її представників
Прокурор ОСОБА_3 надав до суду заяву, в якій просить клопотання про арешт майна розглянути без його участі.
Слідчий суддя перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з ЄРДР, щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши подані матеріали, дійшов такого висновку.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).
Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Спеціальна конфіскація відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 332 КК України, санкція даної статті передбачає конфіскацію майна, що не суперечить вимогами ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.
Випадки застосування спеціальної конфіскації, відповідно до ст. 96-2 КК України: спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Частина 10 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42023100000000087 від 03.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчий суддя вважає, що банківський розрахунковий рахунок, на який просить накласти арешт прокурор, може містити у собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому він відповідає критеріям речових доказів, визначеним у ст. 98 КПК України.
Також, наразі існує сукупність достатніх підстав вважати, що грошові кошти, які надходили, надходять та вже знаходяться на банківському рахунку, на який просить накласти арешт прокурор, імовірно отримані в результаті кримінально протиправних дій та у випадку підтвердження таких обставин можуть бути використані для забезпечення спеціальної конфіскації.
Крім того, на теперішній час існує реальна загроза щодо вчинення протиправних дій відносно грошових коштів, які можуть знаходитися на банківському рахунку, а тому існує необхідність у їх збереженні.
Грошові кошти, які надходили, надходять і знаходяться на вказаному розрахунковому рахунку, без прийняття відповідно рішення про арешт, можуть бути безпідставно та незаконно переведенні в готівку або на рахунки інших осіб.
На підставі викладеного, враховуючи обґрунтованість клопотання прокурора, наявність достатніх підстав вважати, що зазначений у клопотанні рахунок, з необхідністю арешту якого звертається прокурор, імовірно використовувався для отримання грошових коштів за вчинення кримінально-протиправних дій, в цілях забезпечення їх збереження, виключення можливості відчуження, передачі грошових коштів, та забезпечення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 132,170-173,309, ч.2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про арешт майна по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023100000000087 від 03.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 відкритий в АТ «Універсал Банк», код МФО 322001, юридична адреса: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, на ім'я ОСОБА_4 заборонивши власнику та третім особами користуватися, розпоряджатися вказаним рахунком та проводити будь які фінансові операції з використанням вказаного рахунку.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1