Справа № 490/3805/24
нп 2/490/382/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
06 лютого 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,-
У травні 2024 року представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернувся до суду з даним позовом про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою від 03.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Відповідно до інформації, наданої відділом обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області відповідач 1 - ОСОБА_1 07.10.2019 р. знятий зі свого місця реєстрації у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 22.10.2024 року відкладено судовий розгляд справи, витребувано у Першої миколаївської державної нотаріальної контори інформацію щодо заведення спадкової справи до майна ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у Центрального районного у м. Миколаєві відділу ДРАЦС Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) копію актового запису або копію свідоцтва про смерть ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29.11.2024 року від Першої миколаївської державної нотаріальної контори надійшов лист №1012/01-16, згідно якого спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у Першій миколаївській ДНК не заводилась.
Центральним районним у м. Миколаєві відділу ДРАЦС Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) 16.12.2024 року, на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2024 року, надано відповідь №1991/23.12-13, в якій повідомлено про наявність актового запису про смерть гр. ОСОБА_1 , актовий запис №2829 від 23.08.2019 року, складений Миколаївським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області.
За такого, судом, з огляду на отримані докази, встановлено, що даний позов заявлено до одного з відповідачів, який вже на той час помер.
Відповідно до ст. 46 ЦПК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Згідно зі ст. 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
При цьому цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).
Оскільки цивільна правоздатність виникає у момент народження фізичної особи і припиняється у момент її смерті, ОСОБА_1 на момент звернення позивачем до суду з даним позовом не мав цивільної правоздатності, а отже не міг бути учасником цивільних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
З наведеного вбачається, що процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Таким чином, з наведеного вбачається, що дана норма закону підлягає застосуванню виключно в разі коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі. Тобто правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.
Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Навпаки, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю, після відкриття провадження у справі.
З аналізу зазначених правових норм суд приходить до висновку, що чинним законодавством України не передбачено можливості пред'явлення позову до особи, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинилася, а відповідно такий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі, відповідно і на підставі ст. 255 ч.1 п.1 ЦПК України.
При цьому, у разі встановлення під час судового розгляду факту пред'явлення позову до померлої особи формальні підстави для встановлення судом правонаступників відповідача відсутні у зв'язку з тим, що підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише обставини, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку, тобто до відкриття провадження у справі.
Зазначений висновок викладено у пунктах 33-38 постанови Великої Палати Верховного суду від 07.04.2020 в справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20).
З матеріалів справи убачається, що на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі один із відповідачів, ОСОБА_1 значиться померлим, його цивільна правоздатність і дієздатність припинились його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відкриття провадження у справі.
Смерть одного із співвідповідачів є підставою для закриття провадження в справі в частині позовних вимог саме да цього співвідповідача.
Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 підлягає закриттю.
За нормою ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч.ч. 5, 6 ст. 84 ЦПК України, суд може уповноважити на одержання доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК). Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз'яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов'язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Неподання позивачем доказів або неможливість їх отримання, а також неподання клопотання про їх витребування дає можливість витребування судом доказів в порядку ст. ст. 44, 43, ч. 7 ст. 81, ч.ч. 5, 6 ст. 84 ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо витребування доказів за власної ініціативою, суд керується ч. 7 ст. 81 ЦПК України, згідно якої суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Беручи до уваги предмет спору, заявлені вимоги і наявні у матеріалах справи докази, з метою повноти встановлення фактичних обставин справи та для забезпечення можливості винесення об'єктивного рішення, керуючись ст. 12 ЦПК України, суд вважає за необхідне запропонувати позивачу уточнити вимоги до поручителя ОСОБА_2 , з врахуванням вимог ч.4 ст. 559 ЦК України і строків позовної давності, та обгрунтувати можливіст стягнення штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, в іноземній валюті. Крім того, позивачу необхідно надати виписку по рахунку боржника ОСОБА_1 та дані щодо виконання судового рішення №2-8870/10 з наданням відповідних доказів на підтвердження.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 255, 256, 259, 260 ЦПК України, суд,-
Провадження в цивільній справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - закрити.
Запропонувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» уточнити вимоги до поручителя ОСОБА_2 , з врахуванням вимог ч.4 ст. 559 ЦК України і строків позовної давності, та обгрунтувати можливість стягнення штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, в іноземній валюті.
Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» виписку по рахунку боржника ОСОБА_1 та дані щодо виконання судового рішення №2-8870/10, з наданням відповідних доказів на підтвердження.
З урахуванням надмірного навантаження, відкласти судовий розгляд справи на 09.04.2025 року на 09.00 год.
Ухвала оскаржується в порядку, передбаченому ст.ст. 352-354 ЦПК України.
Суддя Н.П. Черенкова