Справа № 461/9590/24
Провадження № 1-кс/461/948/25
про накладення арешту на майно
07.02.2025 слідча суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у межах кримінального провадження за №12024140000000414, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України про накладення арешту на майно, -
Слідчий звернувся до Галицького районного суду м. Львова зі вказаним клопотанням, у якому просить накласти арешт на автомобіль «Alfa Romeo 159», р.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикл «Yamaha FZ1-N», р.н.з. НОМЕР_2 з ціллю позбавлення права ОСОБА_5 на відчуження, розпорядження вказаними транспортними засобами.
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів та психотропних речовин, всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 із наступними змінами і доповненнями, ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 із наступними змінами та доповненнями, для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на збут наркотичних засобів та психотропних речовин шляхом передачі з рук в руки, з метою протиправного збагачення, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 05.06.2024 придбав у невстановленої досудовим розслідування особи психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою не менше 0,0041 грама, а також наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, масою не менше 0,19 грама.
У подальшому, ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 05.06.2024, вказаний наркотичний засіб та психотропну речовину переніс у гараж № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Автолюбитель-7» за адресою м. Львів, вул. Сяйво, 2а, що перебуває у користуванні ОСОБА_5 , де зберігав з метою подальшого збуту.
05.06.2024 у період часу з 07:00 год. до 07:10 год. у ході негласного обстеження публічно недоступного місця, а саме гаража № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Автолюбитель-7» за адресою м. Львів, вул. Сяйво, 2а, виявлено та вилучено амфетамін, що віднесений до психотропних речовин, обіг яких обмежено, масою 0, 041 грама та канабіс, що віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, масою 0,19 грама, які ОСОБА_5 зберігав з метою подальшого збуту.
Окрім того, ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, повторно, всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 із наступними змінами і доповненнями, ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 із наступними змінами та доповненнями, для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на збут наркотичних засобів шляхом передачі з рук в руки, з метою протиправного збагачення, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 21.09.2024 вступив у злочинну змову зі ОСОБА_6 .
Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 21.09.2024, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб зі ОСОБА_6 , повторно придбали у невстановленої досудовим розслідування особи наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, масою не менше 0,68 грама, який 21.09.2024 о 11:05 год. на автомобілі «Skoda», р.н.з. НОМЕР_4 вказаний наркотичний засіб перевезли в гараж № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Автолюбитель-7» за адресою м. Львів, вул. Сяйво, 2а, де зберігали з метою подальшого збуту.
21.09.2024 у період часу з 12:00 год. до 12:10 год. у ході негласного обстеження публічно недоступного місця, а саме гаража № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Автолюбитель-7» за адресою м. Львів, вул. Сяйво, 2а, виявлено та вилучено канабіс, що віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, масою 0,68 грама, який ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , повторно, зберігали з метою подальшого збуту.
Окрім того, ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, повторно, всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 із наступними змінами і доповненнями, ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 із наступними змінами та доповненнями, для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на збут наркотичних засобів та психотропних речовин шляхом передачі з рук в руки, з метою протиправного збагачення, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 18.12.2024 придбав у невстановленої досудовим розслідування особи наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс.
У подальшому, ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 18.12.2024 вказаний наркотичний засіб переніс у гараж № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Автолюбитель-7» за адресою м. Львів, вул. Сяйво, 2а, що перебуває у користуванні ОСОБА_5 , де повторно зберігав з метою подальшого збуту.
19.12.2024 у ході проведення обшуку гаражу № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Автолюбитель-7», що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сяйво, 2а який перебував у користуванні ОСОБА_5 , виявлено та вилучено канабіс, що віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, які ОСОБА_5 повторно зберігав з метою подальшого збуту.
19.12.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львів, українцю, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
У випадку визнання судом винним ОСОБА_5 , йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років із конфіскацією майна.
Встановлено, що у власності ОСОБА_5 перебуває автомобіль «Alfa Romeo 159», р.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикл «Yamaha FZ1-N», р.н.з. НОМЕР_2 .
Виходячи з наведеного з метою недопущення незаконного відчуження вказаних транспортних засобів, які належать ОСОБА_5 , з ціллю позбавлення права останнього на відчуження, розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення можливості конфіскації майна як виду покарання, у разі визнання винним ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України, просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання не з'явився, у клопотанні просить проводити розгляд у її відсутності та відсутності прокурора.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, слідча суддя вважає за можливе провести судовий розгляд без повідомлення власника майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши та перевіривши клопотання та долучені до нього матеріали, слідча суддя приходить до таких висновків.
Так, у ч. 5 ст. 170 КПК України вказано, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
За положеннями ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч.10 ст.170 КПК).
Відповідно до вимог ч.2 ст.170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).
За вимогами п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого (детектива), який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Крім того, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з положеннями ст. ст. 132, 173 КПК також повинен врахувати правову підставу для арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Слідча суддя встановила, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000000414, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
19.12.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львів, українцю, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Слідча суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, вказаного у клопотанні, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідча суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 19.12.2024, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на цьому етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки у розпорядженні слідчої є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності у діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу, у власності ОСОБА_5 перебуває автомобіль «Alfa Romeo 159», р.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикл «Yamaha FZ1-N», р.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Засада недоторканності права власності у кримінальному провадженні випливає із поваги до права власності, позбавлення права власності та контролю з боку держави щодо використання власності, які закріплені у ст. 1 Протоколу. Особливе значення цього принципу пояснюється і закріпленням його серед загальних засад кримінального провадження (п. 9 ч. 1 ст. 7, ст. 16 КПК України).
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено ЄСПЛ у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява № 6833/74 від 13 липня 1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності». Обмеження права власності не тільки має ґрунтуватися на законі, а знаходитись під дією судового контролю і мати тимчасовий характер.
Дослідивши матеріали клопотання, враховуючи, що накладення арешту на майно проводиться з метою забезпечення завдань кримінального провадження, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту, розумність та співрозмірність обмеження права власності, слідча суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення.
Разом з цим, слідча суддя вважає, що накладення арешту майна у частині заборони користування вказаним транспортним засобом, який не є речовими доказом у цьому кримінальному провадженні, жодним чином не перешкоджатиме забезпеченню завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Доказів протилежного слідчій судді не надано.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідча суддя -
клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження ним (перетворення, передачі чи продажу іншім особам), проте з правом на користування, зокрема на:
- транспортний засіб марки «Alfa Romeo 159», р.н.з. НОМЕР_1 ;
- мотоцикл «Yamaha FZ1-N», р.н.з. НОМЕР_2 .
Попередити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про необхідність збереження арештованого майна та про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п?яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_7