1Справа № 588/1655/24 2/335/603/2025
05 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Капто Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
02.09.2024 ОСОБА_1 , в особі представника -адвоката Ярошенко В.М., звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 24.06.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Докучаєвського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 60.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.06.2010 року позивач та відповідач уклали шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Неповнолітні діти проживають разом із позивачем.
Позивач зазначає, що вона з початку війни 2022 проживає з дітьми за кордоном як особа, що потребує тимчасового притулку. З 2022 чоловік не виходить на зв'язок, спілкування з ним жодного не має, останнє відоме місце перебування відповідача є на тимчасово окупованій території. Сторони мають різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, батько з дітьми не спілкується більше 3 років, шлюбні відносини між сторонами припинені. На даний час сім'я розпалась остаточно, спільне господарство не ведеться, та як зазначає позивач подальше спільне життя і збереження шлюбу не можливе, та суперечить інтересам кожного, просила заявлені позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 матеріали вищевказаної справи було передано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було розподілено та передано судді Рибалко Н.І.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
03.12.2024 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Позивач у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, разом з тим, в матеріалах справи міститься заява представника позивача - адвоката Ярошенко В.М., згідно з якої просила розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила суд їх задовольнити та винести рішення по справі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, враховуючи те, що позивач наполягала на винесені рішення по справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб виданого 24.07.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Докучаєвського міського управління юстиції Донецької області зареєстровано шлюб, актовий запис № 60, сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24.07.2010 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.01.2011 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.03.2013 року.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до статті 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Отже, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь - кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач має стійке переконання та бажання розірвати шлюбні відносини з відповідачем, спільне життя та збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат. В той же час, позивач не заявляла вимог про стягнення судового збору, тому на підставі ст. 13 ЦПК України, суд залишає витрати по сплаті судового збору за позивачем.
Також, у позові позивач не клопотала про зміну прізвища, а відтак вказане питання також не вирішувалось судом.
Керуючись ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 24.07.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Докучаєвського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 60 - розірвати.
Рішення суду є документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу судом після набрання ним законної сили.
Відповідно до ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Копію заочного рішення направити сторонам, які не з'явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення складено 05 лютого 2025 року.
Суддя Н.І. Рибалко