Дата документу 29.01.2025
Справа № 334/10314/24
Провадження № 2-а/334/19/25
29 січня 2025 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Бредіхіна Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом про скасування постанови №1137 від 10.12.2024 року, яка винесена тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) та стягнення штрафу у розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування підстав звернення до суду позивач посилається на те, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та з 07 листопада 2011 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
03 грудня 2024 року, близько 16:00 год., у м. Запоріжжя по вулиця Північне Шосе на зупинці «Запоріжвогнетрив», позивач був зупинений невідомими особами, які представилися працівниками поліції та працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Свої посади та прізвище, ім'я та по батькові не повідомляли.
Далі, особа, яка представилася працівником поліції попросив надати йому паспорт громадянина України, який ОСОБА_1 надав. Особа, яка представилася працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 попрохала надати військовий квиток. Але, позивач повідомив, що військовий квиток знаходиться вдома та надав для ознайомлення роздрукований витяг з Резерв + від 14 липня 2024 року та повідомив, що може пред'явити його у електронній формі за допомогою мобільного за стосунку «Резерв +». Однак, невідомий працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивачу, що витяг з «Резерв +» не є військово-обліковим документом та повідомив, що він затриманий та буде доставлений до найближчого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 доставили до ІНФОРМАЦІЯ_4 де повідомили, що йому необхідно пройти військово-лікарську комісію.
04 грудня 2024 року у ОСОБА_1 відбувся епіднапад, внаслідок чого його було терміново доставлено до КНП «Міська лікарня №9» ЗМР, за адресою: АДРЕСА_1 .
16 грудня 2024 року, позивачу ОСОБА_1 рекомендованим листом надійшла постанова №1137 від 10 грудня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , підполковником ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до вищевказаної постанови з'ясовано, що під час загальної мобілізації військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебував 03.12.2024 року на території міста Запоріжжя без військово-облікового документу (військово-облікового документу в електронній формі - є дійсним лише за наявності (QR- коду та не може використовуватись без нього) та був доставлений співробітниками Національної поліції до Запорізького центру мобілізації 03.12.2024 року для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Спірна постанова була прийнята на підставі протоколу №1137 про адміністративне правопорушення, але у постанові відсутні посилання на будь-які документи, які до нього долучаються та на підставі яких можливо було б дійти висновку про наявність або відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
При цьому, оскаржувана постанова не містить відомостей про місце вчинення позивачем порушення правил військового обліку, а міститься лише загальне посилання: «м. Запоріжжя». Також, оскаржувана постанова не містить часу вчинення правопорушення. До того ж, у вказаній постанові не викладена суть адміністративного правопорушення, а саме: при яких обставинах воно було вчинено, на вимогу якої уповноваженої особи позивач не пред'явив військово-обліковий документ.
Позивач наголошує, що згідно витягу із застосунку «Резерв+», ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , дані оновлено починаючи з 14.07.2024. За таких обставин, пред'явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов'язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543.
Не є спростованими обставини, що ОСОБА_1 не пред'явив представнику РТПК електронний військово-обліковий документ та роздрукований. який був сформований за допомогою мобільного додатку «Резерв+». адже уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов'язані, з 17.07.2024 року здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Відповідач у своєму відзиві заперечив проти позовних вимог, вказавши на те, що 03.12.2024 року громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 був зупинений представниками Національної поліції України для перевірки військово-облікових документів.
Після процедури перевірки документів та встановлення факту відсутності при собі військово - облікового документу, а також військово - облікового документу в електронній формі громадянин ОСОБА_1 був доставлений представниками Національної поліції України до Запорізького центру мобілізації за адресою: м. Запоріжжя, вул. Одеська, б.2 для подальшого притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно п. 52 Порядку під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Відповідно п. 54 Порядку під час перевірки військово-облікового документа: уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний назвати своє прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред'явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина (посвідченням офіцера, військовим квитком).
На підставі вищевикладеного зазначаю, що на Запорізькому центрі мобілізації уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_8 здійснювалась відеофіксація процесу пред'явлення та перевірки документів.
Громадянин ОСОБА_1 не мав при собі військово - обліковий документ, а також військово - обліковий документ в електронній формі та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, дійшов до висновків.
Постановою № 1137 від 10.12.2024 року, яка винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до суті правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові ОСОБА_1 03.12.2024 року перебував на території міста Запоріжжя без військово-облікового документа.
Частина шоста статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ТЦК або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби.
Під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками ТЦК фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX .
Стаття 210-1 КУпАП визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частина третя вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до встановлених процедур і довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами, зокрема перевищення швидкості.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)
Наданий відповідачем відеозапис не містить запису моменту перевірки військово-облікових документів у ОСОБА_1 . Фактично на ньому (відеозаписі) ОСОБА_1 відповідає на запитання невідомої особи, вже перебуваючи у приміщенні ТЦК та СП, він називає свої анкетні дані, а потім на питання особи, яка здійснює відеозйомку, «Без документів був?», відповідає «Ну, да».
За нормами КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 року та у справі № 660/575/16-а від 31.01.2018 року.
Проте, в порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові.
Керуючись статтями 241-246, 286 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову №1137 від 10.12.2024 року про накладення адміністративного стягнення, яка винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження по справі закрити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін