Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/3395/24
Провадження №: 2/332/491/25
06 лютого 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
10.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитнимидоговорами, в обґрунтування якого зазначало наступне.
06 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77399469 згідно з якимостанній отримавгрошові кошти в розмірі 12 150 грн., зі сплатою процентів за користування цими коштами у розмірі 1,99 % в день (у пільговий період 1, 791%), з кінцевою датою повернення грошових коштів - 05.01.2022 року.
ОСОБА_1 , користувався коштами, але будь-яких платежів за вказаним договором не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 31 492, 80 грн., яка склаласяза основною сумою боргу - 12 150, 00 грн. та процентами за користування кредитом - 19 342, 80 грн.
14.06.2024 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за вказаним договором.
28 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2517034,згідно з якимостанній отримавкредитні кошти в розмірі 4 400 грн., зі сплатою процентів за користування цими коштами у розмірі 1,99 % в день, з кінцевою датою повернення грошових коштів - 27.11.2021 року.
ОСОБА_1 , користувався коштами, але будь-яких платежів за вказаним договором не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 14 809, 64 грн., яка склаласяза основною сумою боргу -4 400 грн. та процентами за користування кредитом - 10 409, 64 грн.
05.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 05052023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набула права вимоги за вказаним договором.
20 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16696-11/2021, згідно з яким останній отримав кредитні кошти в розмірі 2 000 грн., зі сплатою процентів за користування цими коштами у розмірі 2,50 % в день, з кінцевою датою повернення грошових коштів - 19.12.2021 року.
ОСОБА_1 , користувався коштами, але будь-яких платежів за вказаним договором не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 6 850, 00 грн., яка склалася за основною сумою боргу -2 000 грн. та процентами за користування кредитом - 4 850, 00 грн.
21.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21092022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набула права вимоги за вказаним договором.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , суму заборгованості за вказаними договорами та судові витрати.
24.07.2024 року по даній справі ухвалено заочне рішення, яке ухвалою суду від04.10.2024 року скасовано і справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження на 09 год. 00 хв. 24.10.2024 року, яке в подальшому неодноразово відкладалось,останній раз на 09 год. 00 хв. 06.02.2025 року.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Войтович Л.В., заперечувала факт укладання кредитних договорів, посилаючись на те, що спірні договори не відповідають положенням ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію»,а матеріали справи не містять доказів отриманнявідповідачем кредитних коштів. Крім того, зазначала, що нарахування відсотків здійснено поза межами строку дії кредитних договорів. А також, що в договорах факторингу та актах прийому-передачі, не зазначено ціни даних договорів, Витяги з реєстрів боржників не підписані сторонами, та відсутні докази оплати за даними договорами факторингу.У зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просила відмовити в повному обсязі. Стягнути ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на професійну правничу допомогу відповідача в розмірі 20 000, 00 гривень та судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення на суму 484, 48 гривень.
У відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило позов задовольнити з підстав наведениху ньому.У задоволенні витрат на правничу допомоги надану адвокатом Войтович Л.В. відповідачу ОСОБА_1 , відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав повноваження на представництво його інтересів в суді своєму представнику - адвокату Войтович Л.В.
Представник відповідача - адвокат Войтович Л.В. судове засідання не з'явилась з невідомих причин, була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13ЦПКУкраїни встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором абозаконом, не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
06 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77399469, згідно з яким позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку Позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 Договору).
Згідно до п.п. 2.1, 2.2., 2.3 п. 2 Договору, сума позики складає 12150, 00 гривень. Строк позики 30 днів. Процентна ставка 1, 99 % в день, але з урахуванням програми лояльності, що наявне в даній справі, в розмірі 1,791% в день (а.с. 8).
Як вбачається з розрахунку, ОСОБА_1 не було здійснено жодного платежу за вказаним договором.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в сумі 31 492, 80 грн., яка склалася з: 12 150, 00 грн. - сума основного боргу; 19 342, 80 грн. - відсотки за користування кредитом (т. 1, а.с. 15).
В постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Вимог щодо нарахування процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України у позові не заявлено.
Згідно до розрахунку, проценти нараховувались поза межами кредитування.
Таким чином, розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування повинен розраховуватися наступним чином - 12150*1,791%*30=6 528, 20 грн.
Отже, саме в такому розмірі, суд вважає доведеним суму прострочених відповідачем відсотків за користування кредитними коштами.
28 жовтня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2517034 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 розділу І, Товариство зобов'язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту- кредит. Сума кредиту (загальний розмір) - 4 000 гривень. Строк кредиту 30 днів.
Згідно до п.п. 1.4 Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1, 99 % в день (т. 1, а.с. 21-27).
ОСОБА_1 не було здійснено жодного платежу за вказаним договором.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в сумі 14 809, 64 грн., з яких: 4 400, 00 грн. - сума основного боргу; 10 409,64 грн. - відсотки за користування кредитом (т. 1, а.с. 36).
Вимог щодо нарахування процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України у позові не заявлено.
З розрахунку вбачається, що проценти нараховувались поза межами кредитування.
Таким чином, розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування повинен розраховуватися наступним чином - 4 400*1,99%*30= 2 626, 80 грн., який і підлягає стягненню з відповідача.
20 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16696-11/2021.
Згідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 розділу 1 Договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000, 00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Тип кредиту - кредит. Строк кредитування - 30 днів, тобто до 19.12.2021 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912, 5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,50 % на добу (т. 1, а.с. 42-44).
ОСОБА_1 не було здійснено жодного платежу за вказаним договором.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в сумі у розмірі 6 850 грн. 00 коп., з яких сума заборгованості за тілом кредиту 2 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 4 850 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 50).
Вимог щодо нарахування процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України у позові не заявлено.
Як вбачається з розрахунку проценти нараховувались поза межами кредитування.
Таким чином, розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування повинен розраховуватися наступним чином - 2000*2,50%*30= 1 500 грн., ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Отже, саме в цій частині підлягають задоволенню позовні вимоги, а тому доводи представника відповідача щодо нарахування позивачем відсотків поза межами кредитування, суд знаходить слушними.
Водночас доводи представника відповідача щодо відсутності кредитних правовідносин між вказаними фінансовими установами та відповідачем спростовуються наведеними вище доказами, з яких вбачається, що ОСОБА_1 було вчинено електронний підпис на цих договорах, при цьому в них зазначені персональні дані останнього, які не могли б бути відомі позивачу без укладення спірних договорів.
Щодо неотримання кредитних коштів то вказані аргументи спростовуються наданою суду 07.01.2025 року відповіддю з АТ «Райффайзен Банк», з якої вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 були зараховані кошти: 28.10.2021 року на суму 4 400, 00 грн.; 20.11.2021 року - 2 000 грн.; 06.12.2021 року - 12 150 гривень.
Стосовно аргументів з приводу недоведеності переходу права вимоги, то слід зазначити наступне.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Із матеріалів справи вбачається, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.07.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача (а.с. 243-244 т. 1).
05.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 05052023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
З Витягу з реєстру боржників від 05.05.2023 до Договору факторингу № 05052023 від 05.05.2023, вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача (а.с. 245 - 246 т. 1).
21.09.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21092022, у зв'язку з цим в означений день права грошової вимоги по відношенню до первісного кредитора, в тому числі і за договором кредитування, укладеним з ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (т. 1, а.с. 46-49).
Виходячи з Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 21092022 від 21.09.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача (т. 1, а.с. 247-248).
Вказані обставини підтверджені актом прийому-передач реєстру боржників від 27.10.2023 року, 05.05.2023 року, 21.09.2022 року та платіжними інструкціями № 19666 від 09.05.2023 року; № 20397 від 31.10.2023 року та № 18799 від 23.09.2022 року (а.с. 13, 34, 48 т. 1).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за зазначеними вище кредитними договорами.
За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в межах задоволених позовних вимог по сплаті судового збору в розмірі 1 397, 67 грн., з урахуванням задоволених позовних вимог у розмірі 1 663, 89 грн. та сплаченого відповідачем судового збору за заяву про перегляд заочного рішення у сумі 266, 22 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 610, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 211, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості:
за договором позики № 77399469 від 06.12.2021 року в розмірі 18 678, 20 грн., з якої: за основною сумою боргу - 12 150, 00 грн.; відсотками за користування кредитом - 6 528, 20 грн.;
за договором № 2517034 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.10.2021 року в розмірі 7 028, 80 грн., з якої: за основною сумою боргу - 4 400, 00 грн; відсотками за користування кредитом - 2 626, 80 грн.;
за договором № 16696-11/2021 про надання фінансового кредиту від 20.11.2021 року в розмірі 3 500 грн., з якої: за основною сумою боргу - 2 000, 00 грн.; відсотками за користування кредитом - 1 500, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 397, 67 грн.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 .
Представник відповідача - адвокат Войтович Людмила Василівна, адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 11 лютого 2025 року.
Суддя: А.П. Завіновська