Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/8301/24
05.02.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготочому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовом до відповдачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за законом.
Позовні вимоги мотивано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - дідусь позивачки та відповідачів. Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно: житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкують спадкоємці за законом. На дані правовідносини поширювались номи ЦК Української РСР від 1963 року , так як спадкодовець помер у 1978 році.
Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР спадкоємцями першої черги після його смерті були: дружина - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є: чоловік - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та троє дітей: позивачка та відповідачі по справі.
Спір за спадкове майно між спадкодавцями відсутній. Ніхто із спадкоємців в 6-ти місчяний строк не звертався із заявою на прийняття спадщини до нотаріуса.
Позивачка прийняла спадщину так як проживала та була зареєстрована з матір"ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується будинковою книгою та Витягом з Реєстру територіальної громади про реєстрації ОСОБА_1 23.05.1996 року за вказаною адресою.
15 листопада 2024 року позивачка звернулась до Виноградівської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, але їй відмовлено в оформленні із-за відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно, який втрачено.
Через відсутність правовстановлюючого документу на будинок позивачка не може оформити спадщину нотаріально. Тому вона змушена захищати своє право у судовому порядку шляхом визнання права.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 у підготовче засідання не з'явилися, однак представник позивачки подала до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсуність.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи належним чином, в підготовче засідання не з'явилися, однак подали через канцелярію суду письмові заяви, згідно яких вимоги позивачки визнають повністю та просять суд розглянути справу у їх відсутність.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачами, суд приходить до висновку про ухвалення в підготовчому провадженні рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - дідусь позивачки та відповідачів.
Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно: житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до «Технічного паспорта на будинок садибного типу з по господарськими будівлями та спорудами», складеного та підписаного керівником суб'єкта господарювання ОСОБА_9 від 19 жовтня 2024 року, інвентаризаційна вартість будинку становить 188 530 (сто вісімдесят вісім тисяч п"ятсот тридцять ) гривень. Загальна корисна площа будинку становить 49,6 кв.м., в тому числі житлова площа 36.5 кв.м.
Згідно довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації»№ 1028 від 29.10.2024 року, дудинок за спадкодавцем зареєстрований на підтаві рішення про реєстрацію житлового будинку від 03.01.1979 року на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, виданого Виноградівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Виноградівської РДА від 10.11.1978 року за № 384. Цього документа, який на той час видавався як правовстановлюючий немає, загублений. У КП "Виноградівське РБТІ" є лише копія.
Спадкодавець заповіту не залишив, тому спадкуання відбувалося за законом.
На дані правовідносини поширювались номи ЦК Української РСР від 1963 року , так як спадкодовець помер у 1978 році.
Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 були: дружина - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спадщину спадкодавці прийняли, олнак документально не оформили.
Після смерті матері позивачки та відповідачів ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцями першої черги за законом були: чоловік - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та троє дітей: позивачка та відповідачі по справі.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Таким чином на дані правовідносини також поширювались номи ЦК Української РСР від 1963 року , так як спадкодавець померла у 2000 році.
Спір за спадкове майно між спадкодавцями відсутній. Ніхто із спадкоємців в 6-ти місячний строк не звертався із заявою на прийняття спадщини до нотаріуса.
Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Суд констатує, що позивачка після смерті своєї матері прийняла спадщину відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, так як проживала та була зареєстрована з матір"ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується будинковою книгою та Витягом з Реєстру територіальної громади про реєстрації ОСОБА_1 23.05.1996 року за вказаною адресою.
Водночас необхідно встановити факт родинних відносин, підтвердити, що спадкодавець ОСОБА_4 був батьком ОСОБА_10 .
Розбіжності є в написанні імені спадкодавця.
Зокрема, в свідоцтві про народження ОСОБА_11 в графі про батька він записаний як " ОСОБА_12 ", в свідоцтві про укладення шлюбу з її матір"ю записаний як " ОСОБА_13 ", а в свідоцтві про народження як " ОСОБА_14 " .
Свідоцтво про смерть видане на " ОСОБА_4 " .
Всі ці розбіжності пояснюються тими традиціями , які склались при перекладі імен з української мови на іноземну. Крім того, в усіх європейських державах не проводять записи по батькові.
Отже доказом того, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_6 є наступні документи:
- архівна довідка про народження ОСОБА_15 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Виноградові, де в графі про батьків записано : батько- ОСОБА_12 , мати- ОСОБА_16 , актовий запис №120 від 04.05.1945 року ;
- архівна довідка про укладення шлюбу 15.11.1928 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ,актовий запис № 133;
- архівна довідка про народження ОСОБА_19 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Олешник, батько - ОСОБА_20 , мати- ОСОБА_21 , актовий запис №11 від 02.02.1910 року;
- архівна довідка про народження ОСОБА_22 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в м.Хуст, батько- ОСОБА_23 , мати- ОСОБА_24 , актовий запис № 414 від 19.12.1908 року;
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян продержавну реєстрацію шлюбу 19 липня 1969 року ОСОБА_11 із ОСОБА_7 . Після одруження присвоєно прізвище матері позивачки " ОСОБА_6 ", свідоцтво про смерть ОСОБА_4 ; будинкова книга, де підтверджено, що вони проживали на АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину.
Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Позивачка звернулася до нотаріальної контори щоб оформити спадкові права після, однак нотаріусом, було відмовлено позивачці у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок , у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документана спадкове майно, що стверджується листлм-відмовою завідувачки Виноградівської державної нотаріальної контори від 15.11.2024 року за № 301 /01-16.
Разом з цим правовстановлюючий документів на житловий будинок втрачено.
Таким чином позивачка не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору.
Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК Української РСР та ст.16 ЦК України 2003 року визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК 1963 р., спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ст.529 ЦК України, в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст. 548 ЦК 1963 р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).
В силу ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно положень п.2 ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон №475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703(в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачкою вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачкою на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 18, 81,200, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 6, 529, 548-549 ЦК України, в редакції 1963 року, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_1 , право власності в цілому на житловий будинок з надвірними спорудами загальною корисною площею 49,6 кв.м., в тому числі житловою площею 36,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 10.02.2025.
ГоловуючийТ. Ю. Левко