Іменем України
07 лютого 2025 року м. Кропивницький
справа № 397/469/24
провадження № 22-ц/4809/239/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Нестерка Ігоря Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , на заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року у складі судді Максимовича І. В. і
Короткий зміст позовної заяви
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:
- стягнути на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 5 000 грн, починаючи з дня подачі до суду позовної заяви до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути на свою користь в рахунок додаткових витрат на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язаних з його хворобою та інвалідністю, щомісячно, кошти в розмірі 4 500 грн до повноліття сина ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем, а ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_3 .
Спочатку сімейні стосунки були нормальні, але після народження сина поступово зіпсувалися і вже тривалий час сторони не підтримують їх, проживають окремо, а рішенням суду, яке не набрало законної сили, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
ОСОБА_1 має на утриманні двох дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та спільну з відповідачем дитину - сина ОСОБА_3 .
Спільний син сторін є дитиною з інвалідністю, оскільки хворіє на діабет 1 типу, є інсулінозалежним і потребує постійного догляду, а тому позивач не може працювати та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною.
ОСОБА_1 разом з дітьми проживає в будинку своєї матері, яка допомагає утримувати дітей, та крім державної соціальної допомоги на сина ОСОБА_3 в розмірі 2 601 грн, яка призначена до 17.05.2037, інших доходів не має.
Спочатку відповідач надавав незначну матеріальну допомогу дитині, але з грудня 2023 року кошти на утримання сина взагалі не надає.
Позивач неодноразово намагалася домовитися з відповідачем про сплату аліментів на утримання сина та сплати додаткових коштів, пов'язаних з витратами, пов'язаними з хворобою сина, але ОСОБА_2 постійно відповідає, що він не збирається її утримувати.
Відповідач є працездатною особою, офіційно не працює, однак виконує різні будівельні роботи, пов'язані з ремонтом квартир та будинків на підставі усних домовленостей з різними фізичними особами, за що отримує кошти, проживає зі своїми батьками, реєстрації місця проживання не має.
На підставі рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2011 (справа № 2-193/2011) ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 300 грн, щомісячно, до її повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_7 .
У зв'язку з захворюванням сина ОСОБА_3 , ОСОБА_1 несе додаткові витрати на придбання відповідних приладів та розхідних матеріалів, які купує в спеціалізованому магазині, а син потребує діабетичного харчування, на що також витрачаються значні кошти.
За таких обставин, позивач вважала, що ОСОБА_2 повинен сплачувати на її користь аліменти на утримання сина, а також додаткові витрати, які несе позивач у зв'язку із захворюванням сина, як наслідок, звернулась до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення додаткових витрат на дитину, пов'язаних з її хворобою та інвалідністю задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 5 000 грн, починаючи з дня подачі до суду позовної заяви, тобто з 10.04.2024 до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в рахунок додаткових витрат на сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язаних з його хворобою та інвалідністю, щомісячно, в розмірі 4 500 грн до повноліття сина ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки на її утриманні знаходиться малолітня дитина, батьком якої є відповідач, особливих обставин, що підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів не встановлено, а заперечень відповідачем не подано.
Також, оскільки позивачем фактично понесені витрати на придбання товару та послуг, пов'язаних з інвалідністю дитини, про що надано медичну та іншу підтверджуючу документацію, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат з відповідача на утримання дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Нестреко І. О., який представляє інтереси ОСОБА_2 , просить рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , щомісячно, у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн та кошти в рахунок додаткових витрат на сина ОСОБА_6 , пов'язаних з його хворобою та інвалідністю, щомісячно, в розмірі 2 500 грн, до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає ст. 263 ЦПК України, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Прожитковий мінімум для дітей до 6 років становить 2 563 грн, проте оскаржуваним рішенням без будь-яких обґрунтувань стягнуто з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн.
Крім сплати аліментів, за рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2011 (справа № 2-193/2011) відповідач несе додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_5 , нерухомого майна у власності не має, отримує незначний та нестабільний дохід, має заборгованість за кредитом, що не було враховано судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення аліментів.
Відповідач також не погоджується з встановленим судом першої інстанції розміром додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 4 500 грн, з огляду на те, що сукупний розмір витрат, понесених відповідачем згідно наданих доказів, становить 42 895 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність стягнення з відповідача 4 500 грн додаткових витрат, оскільки таких витрат становить 2680 грн 90 коп.
Відзив на апеляційну скаргу
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Нестерка І. О., який представляє інтереси ОСОБА_2 , без задоволення.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України, у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 57 000 грн (5 000*6+4 500*6), тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2024 та на 01.01.2025 становить 90 840 грн), суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 23.04.2019 перебувають у зареєстрованому шлюбі, за період якого мають дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також, позивач має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Діти проживають разом з матір'ю - позивачем у справі, у будинку матері останньої. Позивач утримує невелике підсобне господарство (кіт, собака, кури), користується земельною ділянкою 0,25 га, з них: 0,19 га площа сільськогосподарських угідь (0,15 га - рілля, 0,04 га - багаторічні насадження) та 0,06 га під будівлями.
ОСОБА_1 , бухгалтер ПП «Агростар», перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення нею шестирічного віку з 18.05.2022 по 18.05.2025, що підтверджується наказом директора ПП «Агростар» від 18.05.2022 № 284-к/тр.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4725 педіатричне відділення, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходився на стаціонарному лікуванні з 12.07.2020 по 31.07.2020 та йому рекомендовано, зокрема: ЛКК Згідно Наказу № 482 від 04.12.2001 та Перечня показань затверджених Наказом № 454/471/516 від 08.11.2001 та Наказу МОЗ України №342 від 11.07.2005 дитині рекомендовано оформлення соціальної допомоги через ЛКК за місцем проживання розділ ІІ, пункт 3, код Е 10 3.3 інсулінозалежний цукровий діабет (1 тип) терміном до 18 років.
За змістом Довідки № 74 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, виданої Олександрівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини Комунального некомерційного підприємства «Олександрівський центр первинної медикосанітарної допомоги» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 06.08.2020 перебуває має статус «дитина-інвалід» та з 04.03.2024 потребує домашнього догляду.
Відповідно до довідок про отримання (неотримання) допомоги № 36 та № 64, виданих 20.02.2024 Олександрівським відділом з питань призначення та виплати державних соціальних допомог, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Кропивницької РДА та відповідно до ПКМУ № 79 від 03.02.2021 їй призначено з 01.01.2023 державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, яка в 2023 році складала 2601,10 грн щомісячно, в січні-лютому 2024 - 2 361 грн щомісячно.
Посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим УСЗН Кропивницької РВА, ОСОБА_6 , законним представником якого є ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 08.06.2023 по 17.05.2037.
З роздруківок подробиць замовлень вбачається, що протягом 2023-2024 року ОСОБА_1 здійснювалося замовлення товару у магазині Діабетичних товарів і послуг (придбання, що виконані), а саме:
- замовлення № 37502 від 11.03.2024 на суму 5 940,00 грн;
- замовлення № 37079 від 12.01.2024 на суму 7 230,00 грн;
- замовлення № 36888 від 22.12.2023 на суму 5 800,00 грн;
- замовлення № 36494 від 27.10.2023 на суму 5 400,00 грн;
- замовлення № 35700 від 19.08.2023 на суму 6 260,00 грн;
- замовлення № 34802 від 27.04.2023 на суму 6 950,00 грн;
- замовлення № 34299 від 11.03.2023 на суму 5 670,00 грн;
- замовлення № 33894 від 31.01.2023 на суму 5 585,00 грн.
Відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, в зв'язку з чим позивачка звернулась із вказаним позовом до суду.
Заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2011 у справі № 2-103/2011 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 20.01.2011 і до повноліття доньки ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою, третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою, як моральний так і правовий обов'язок батьків.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом даної статті обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов'язки сторін щодо доказування.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 23 квітня 2019 року між сторонами було зареєстровано шлюб (а. с. 10).
Копією свідотцва про народження серії НОМЕР_3 від 20 травня 2019 року підтверджується що ІНФОРМАЦІЯ_13 народився ОСОБА_6 , батьками якого є позивач та відповідач (а. с. 11).
За змістом копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 28 січня 2015 року ОСОБА_1 також має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 12).
Згідно довідки Олександрівської селищної ради від 12 березня 2024 року № 164 ОСОБА_1 не зареєстрована, але проживає з сім'єю по АДРЕСА_1 , до складу сім'ї входять: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).
Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 12 березня 2024 року підтверджується, що позивач із двома неповнолітніми дітьми проживає без реєстрації у будинку ОСОБА_10 , утримує невелике підсобне господарство (кіт, собака, кури), користується земельною ділянкою площею 0,25 га (а. с. 16).
Згідно копії наказу ПП «Агростар» від 18 травня 2022 року № 284-к/тр бухгалтер ПП «Агростар» ОСОБА_1 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення нею шестирічного віку з 18.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_14 (а. с. 27).
Заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2011 у справі № 2-103/2011 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 20.01.2011 і до повноліття доньки ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12 (а. с. 30).
З аналізу встановлених судом обставин та наданих сторонами доказів вбачається, що малолітній син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, а тому враховуючи інтереси дитини, для благополуччя та повноцінного розвитку якої необхідним є забезпечення її коштами одним із батьків, а також враховуючи те, що батько дитини, зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів, розмір яких відповідає принципам розумності та справедливості.
Суд не бере до уваги посилання апеляційної скарги на те, що прожитковий мінімум для дітей до 6 років становить 2 563 грн, проте оскаржуваним рішенням без будь-яких обґрунтувань стягнуто з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн, з огляду на те, що встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку не впливає на розмір аліментів, які підлягають стягненню, а є мінімальною граничною межою, нижче якої не можуть стягуватись аліменти.
Не заслуговують на увагу суду посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2011 (справа № 2-193/2011) з нього стягують аліменти на користь іншої дитини, оскільки вказана обставина була врахована судом першої інстанції при вирішенні спору, а батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (див. постанову Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 565/1059/21 (провадження № 61-3636св22)).
Крім того, відсутність у власності ОСОБА_2 нерухомого майна та наявність заборгованості за кредитом не є тими обставинами, що впливають на розмір аліментів, що підлягає стягненню на утримання сина, та не звільняє відповідача від його обов'язку утримувати дитину.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 отримує незначний та нестабільний дохід, оскільки відповідачем належними та допустими доказами не доведено його фінансову неспроможність сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі.
Разом з тим суд не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром додаткових витрат на ОСОБА_6 , як підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4725 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 12.07.2020 по 31.07.2020 у зв'язку з діагностованим захворюванням - цукровий діабет, тип 1, важка форма (а. с. 13).
Після проходження лікування пацієнту було рекомендовано: «Д» нагляд у ендокринолога, невролога, окуліста за місцем проживання; дотримання дієти - стіл № 9 з підрахунком хлібних одиниць; самоконтроль, ведення щоденника самоконтролю; інсулінотерапія; продовжити приймати - гал стена 1 крап.*3р - 2 тижні; планове стаціонарне обстеження 2 рази на рік; контрольний огляд ендокринолога за місцем проживання 1 раз на місяць; скласти ІПР і контроль ІПР через 2 роки; ЛКК згідно Наказу № 482 від 04.12.2001 та Переліку показань, затверджених Наказом № 454/471/516 від 08.11.2001 та Наказу МОЗ України № 342 від 11.07.2005 дитині рекомендовано оформлення соціальної допомоги через ЛКК за місцем проживання розділ ІІ, пункт 3, код Е 10 3.3 інсулінозалежний цукровий діабет (1 тип) терміном до 18 років (а. с. 13).
Відповідно до Довідки № 74 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, виданої Олександрівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини Комунального некомерційного підприємства «Олександрівський центр первинної медикосанітарної допомоги» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06.08.2020 перебуває має статус «дитина-інвалід» та з 04.03.2024 потребує домашнього догляду (а. с. 14).
За змістом довідок про отримання (неотримання) допомоги № 36 та № 64, виданих 20.02.2024 Олександрівським відділом з питань призначення та виплати державних соціальних допомог, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Кропивницької РДА та відповідно до постанови КМУ № 79 від 03.02.2021 їй призначено з 01.01.2023 державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, яка в 2023 році складала 2601,10 грн щомісячно, в січні-лютому 2024 році - 2 361 грн щомісячно (а. с. 17, 18).
Копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим УСЗН Кропивницької РВА, ОСОБА_6 , законним представником якого є ОСОБА_1 , призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 08.06.2023 по 17.05.2037 (а. с. 29).
З роздруківок подробиць замовлень вбачається, що протягом 2023-2024 року ОСОБА_1 здійснювалося замовлення товару у магазині Діабетичних товарів і послуг (придбання, що виконані) (а. с. 19-26, 31), а саме:
- замовлення № 37502 від 11.03.2024 на суму 5 940 грн;
- замовлення № 37079 від 12.01.2024 на суму 7 230 грн;
- замовлення № 36888 від 22.12.2023 на суму 5 800 грн;
- замовлення № 36494 від 27.10.2023 на суму 5 400 грн;
- замовлення № 35700 від 19.08.2023 на суму 6 260 грн;
- замовлення № 34802 від 27.04.2023 на суму 6 950 грн;
- замовлення № 34299 від 11.03.2023 на суму 5 670 грн;
- замовлення № 33894 від 31.01.2023 на суму 5 585 грн.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона щомісячно несе додаткові витрати на дитину, що пов'язані із захворюванням останнього, а тому вважала, що відповідач повинен щомісячно сплачувати вказані витрати у розмірі 4 500 грн.
Суд виходить з того, що лікування дитини (необхідність такого та обов'язок батьків з цього приводу) розглядається, як підстава для стягнення додаткових витрат на дитину в розумінні положень ст. 185 СК України, оскільки викликані особливими обставинами (хворобою), тому такі витрати підлягають стягненню.
Разом з тим, аналізуючи надані сторонами докази та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не довдедно, що вона щомічяно несе витрати саме у зазначеному в позовній заяві розмірі.
Посилання позивача на те, що вона щомісячно використовує по 2 сенсори для моніторингу рівня цукру в крові, не в повній мірі свідчать про понесення нею додаткових витрат на дитину, пов'язаних із хворобою, оскільки матеріали справи не містять доказів про необхідність щомісячного придбання вказаних товарів.
Крім того, придбання ОСОБА_1 пристрою, який зчитує інформацію про рівень цукру з сенсора, має разовий характер та також не є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України, оскільки з урахуванням наданих сину лікарем рекомендацій, позивачем не надано доказів про обов'язковість та нагальну необхідність його придбання.
Крім того, той факт, що малолітньому сину сторін рекомендовано дотримання дієтичного харчування дієта-стіл № 9 не свідчать про понесення у зв'язку з цим додаткових витрат на дитину, оскільки позивачем не доведено, що для вказаного харчування необхідне придбання додаткових продуктів.
Таким чином, надані позивачем докази щодо купівлі товарів у магазині діабетичних товарів і послуг та медичні призначення лікарів, які вказують на необхідність вжиття заходів стосовно лікування дитини, не в повній підтверджують регулярність щомісячного понесення ОСОБА_1 додаткових витрат на дитину у розмірі, частину від якого, на думку позивача, повинен сплачувати відповідач у сумі 4 500 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не заперечує проти сплати щомісячних додаткових витрат на сина у розмірі 2 500 грн.
За таких обставин, враховуючи рівний обов'язк батьків щодо утримання дитини, матеріальний стан сторін, стан здоров'я дитини, характер захворювання та потреби на його лікування, а також відсутність доказів, які об'єктивно виключають можливість відповідача надавати допомогу малолітній дитині, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок додаткових витрат на сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язаних з його хворобою та інвалідністю, щоміячно в розмірі 2 500 грн, до досягнення ним повноліття.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції наявним у справі доказам дав неналежну правову оцінку та, неправильно застосувавши норми матерільного права, дійшов помилкового висновку в частині розміру додаткових витрат на дитину, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Нестерка І. О., який представляє інтереси ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину зміні та стягненні з відповідача на користь позивача додаткових витрат на сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язаних з його хворобою та інвалідністю, щомісячно, в розмірі 2 500 грн до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів та оплату додаткових витрат на дитину.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» в порядку розподілу судових витрат під час розгляду справи судом першої інстанцції пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 78,95 % від ціни позову (7 500*100/9 500), з відповідача в дохід держави підялгає стягненню 956 грн 24 коп (1 211,2*78,95 %) судового збору.
Крім того, в порядку розподілу судових витрат пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 21,05 % (100 % -78,95 %), 382 грн 44 коп (1 816,8*21,05 %) судового збору, сплачених відповідачем за подання апеляційної скарги, підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.
Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню 573 грн 80 коп (956,24-382,44) судового збору.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Нестерка Ігоря Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину та в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) додаткові витрати на сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язаних з його хворобою та інвалідністю, щомісячно, в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в дохід держави 573 (п'ятсот сімдесят три) грн 80 коп судового збору.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник