Справа № 723/3626/23
Провадження № 2/723/509/25
(заочне)
22 січня 2025 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд,
Чернівецької області,
в складі: головуючого судді Яківчика І.В.,
при секретарі судового засідання Крупчак М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 в особі представника позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що ОСОБА_3 звернулася до позивача з проханням позичити певну суму грошей. 20.09.2020 року укладено договір позики у простій письмовій формі за яким позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 1200 доларів США до 18.12.2020 року.
Не повернувши попередній борг відповідачка звернулася по позивача з проханням позичити їй гроші. Як гарантію повернення грошових коштів вона надала позивачу документи що підтверджують її право власності на земельні ділянки та нерухоме майно, а саме витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №120872507, що підтверджує наявність у приватній власності земельної ділянки площею 0,2426 га з кадастровим номером 7324585000:02:003:0327, за адресою АДРЕСА_1 , витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №120743466, що підтверджує наявність у приватній власності земельної ділянки площею 0,402 га з кадастровим номером 7324585000:02:003:0328 за адресою АДРЕСА_2 та витяг з будівельного паспорта №228 від 23.08.2005 року.
30.09.2020 року укладено між сторонами договір позики, згідно якого позивач надав відповідачу 8600 доларів США до 31.12.2020 року.
Також 30.09.2020 року було укладено договір позики, згідно якого позивач надав відповідачу 7500 доларів США до 31.12.2020 року. Всього сума боргу станом 30.09.2020 року становила 17300 доларів США.
31.06.2021 року відповідач повернула 3000 доларів США, а отже сума боргу станом на 01.07.2021 року становила 14300 доларів США.
Позивач просив суд стягнути з відповідача 14300 доларів США , як заборгованість за договором позики та 1130,07 доларів США - 3 % річних станом на 10.08.2023 року.
05 вересня 2023 року судом відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання, на 26 жовтня 2023 року, а Ухвалою Сторожинецького районного суду від 20.09.2023 року накладено заборону на відчуження нерухомого майна, яке належне ОСОБА_3 , що складається із двох земельних ділянок та квартири АДРЕСА_3 .
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, направили до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити, не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, до суду клопотання про відкладення розгляду справи або відзив на позовну заяву не надала.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, суд знаходить можливим здійснити розгляд справи без участі відповідача та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши письмові докази по справі судом встановлено фактичні обставини справи і відповідні правовідносини.
В судовому засіданні було встановлено, що між сторонами виникли відносини позики, оскільки 20.09.2020 року позивач позичив відповідачу грошові кошти в розмірі 1200 доларів США до 18.12.2020 року.
30.09.2020 року укладено між сторонами ще один договір позики, згідно якого позивач надав відповідачу 8600 доларів США до 31.12.2020 року.
Також 30.09.2020 року було укладено договір позики, згідно якого позивач надав відповідачу 7500 доларів США до 31.12.2020 року. Всього сума боргу станом 30.09.2020 року становила 17300 доларів США.
Сторонами при цьому дотримано вимог закону щодо форми та умов договору позики, визначених у ст. 1047 ЦК України, оскільки на підтвердження позики грошей ОСОБА_3 кожен раз видавала розписки на отриману суму грошей.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики виконав та передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 17300 доларів США. 31.06.2021 року відповідач повернула 3000 доларів США, а отже сума боргу станом на 01.07.2021 року становила 14300 доларів США.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У правовому висновку ВС України у справі № 301/2052/18, провадження № 61-7786св21 зазначено, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказувався факт укладення договору позики і його умови. Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов'язання: «Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).
Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України; див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16)».
У зазначеній справі, відповідач зобов'язалася повернути позивачу позику в сумі 14300 доларів США своєчасно до 30.12.2020 року, про що зазначив в розписці.
Щодо можливості стягнення коштів в іноземній валюті, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши 16.01.2019 р. справу № 373/2054/16, дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини 1 ст. 1046, частини 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019р. у справі № 464/3790/16-ц.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, ст.. 509, 546, 547, 549, 551, 570, 571, 627, 628, 635 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість за договорами позики від 20.092020 року та 30.09.2020 року в сумі 15430,07 доларів США, з яких 14300 доларів США - заборгованість за договором позики, 1130,07 доларів США - 3 % річних станом на 23.08.2023 року.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 сплачений судовий збів в сумі 5778 грн. 57 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 31 січня 2025 року.
Суддя Сторожинецького районного суду
Чернівецької області Іван ЯКІВЧИК