Справа № 645/4509/24
Провадження № 2/645/256/25
06 лютого 2025 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючий - суддя Шарко О.П.
Секретар судових засідань - Мухін В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Харківська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням , -
встановив:
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просять суд визнати відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову зазначив, що 10.03.1987 року Рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області затверджено рішення громадської комісії по житловимпитанням Жовтневого району від 11.02.1987 р. року (протокол №4) щодо надання громадянину ОСОБА_1 на сім'ю з п'яти осіб - він, дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .На даний час у вказаній квартирі зареєстровано четверо осіб:Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;Позивачка (дружина ОСОБА_1 ) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;Позивач (син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;Відповідач у справі (син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Відповідно до технічного паспорту за станом виготовлення на 11.03.2024 року, на квартиру АДРЕСА_1 , вказана квартира розташована на 9 поверсі, має 4 кімнати, житловою площею 56,7 кв.м., загальна площа квартири 90,3 кв.м.Відповідач з грудня 2011 року не проживає за місцем реєстрації, виїхавши до території Російської Федерації та на теперішній час його точне місце перебування не відоме, але за наявною інформацією у позивачів, відповідач постійно проживає на території Російської Федерації. З того часу не навідувався до місця своєї реєстрації, не утримував житло, не сплачував комунальні послуги та не ніс інші зобов'язання, які пов'язані із утриманням житла. Відповідач не підтримує зв'язок з родиною (батьками та братом), що є позивачами у справі.За наявною у позивачів інформацією відповідач отримав громадянство Російської Федерації та наміру повертатись на постійне місце проживання за місцем реєстрації у м. Харкові не має. Позивачі мають намір реалізувати своє право приватизувати займане ним житло, в якому постійно проживають. Оскільки відповідач з 2011 року не проживає за місцем своєї реєстрації, не підтримує зв'язок з членами сім'ї (позивачами), позивачі не мають можливості отримати від відповідача згоду на реалізацію права на приватизацію квартири, де він зареєстрований, що є перешкодою у реалізації ними вказаного вище права. До того ж тягар утримання майна, у вигляді здійснення оплати за отримані в квартирі АДРЕСА_1 комунальні послуги, несуть тільки позивачі. Відповідач вказану квартиру залишив добровільно, на мешкання в ній не претендує, вселятися не намагався, його речей в квартирі немає.
У судовому засіданні представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним вище.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомляв, відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Допитані у ході судового розгляду у якості свідків ОСОБА_6 (місце проживання АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 , (місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_8 , (місце проживання АДРЕСА_4 ), які є сусідами позивачів, кожен окремо пояснили, що відповідач більше 10 років не мешкає в квартирі АДРЕСА_1 .
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ст.ст. 13,41 Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності. Відповідно до статті 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ході судового розгляду встановлено, що 10.03.1987 року Рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області затверджено рішення громадської комісії по житловимпитанням Жовтневого району від 11.02.1987 р. року (протокол №4) щодо надання громадянину ОСОБА_1 на сім'ю з п'яти осіб - він, дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Як вбачається з довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні від 01.08.2024 року у вказаній квартирі зареєстровано четверо осіб:Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;Позивачка (дружина ОСОБА_1 ) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;Позивач (син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;Відповідач у справі (син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до технічного паспорту за станом виготовлення на 11.03.2024 року, на квартиру АДРЕСА_1 , вказана квартира розташована на 9 поверсі, має 4 кімнати, житловою площею 56,7 кв.м., загальна площа квартири 90,3 кв.м.
Згідно відповіді Департаменту з питань виконання кримінальних покарань№3187/491-аз/5.3.1.\13-24/3/1/23-24 від 10.06.2024 року на адвокатський запитвих. №05-01/06 від 01.06.2024 року відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 10.06.2024 року покарання не відбуває та під вартою не тримається, у тому числі як військовополонений. Облікова інформація про зазначену особу відсутня.
Згідно відповіді Харківського обласного центру зайнятості № 1.1-1744/24від 10.06.2024 року на адвокатський запит вих №04-01/06 від 01.06.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку у філіях Харківського обласного центру зайнятості не перебуває та не перебував.
Відповідно листа вих №2783/МВ від 11.06.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 на адвокатський запит від 01.06.2024 року щодо надання інформації стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній, згідно даних системи «Оберіг», на військовому обліку в районних територіальних центрах комплектування та ІНФОРМАЦІЯ_6 не перебуває; на військову службу під час мобілізації районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Харківської області та міста Харкова не призивався.
Як вбачається з повідомлення Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України від 20.12.2024 року, актових записів про реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу, смерті органами державної реєстрації актів цивільного стану по Харківькій області стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено.
Судом не було встановлено поважність причин не використання відповідачем права на проживання за місцем реєстрації.
Відповідачем не надано суду даних на підтвердження поважності причин не використання права користування житловим приміщенням в спірній квартирі, а також даних про звернення відповідача із заявою про подовження строку зберігання за ним жилого приміщення.
Згідно ст.. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.
Відповідно до ст. 150 ЖК України - громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів своїх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди )
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Існування домовленості між сторонами про право користування житловим приміщенням не встановлено.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач за місцем реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 ,не проживає протягом тривалого часу не користується житлом, не приймає участі у його оплаті та утриманні, тобто зібрані у справі докази та їх належна оцінка, вказують на наявність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.316, 317, 319, 321, 322, 386 ЦК України, ст.ст. ст.ст.12, 263, 264-265, 280-282, 284, 287, 288, 289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Харківська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Надруковано в нарадчій кімнаті.
Повний текст рішення виготовлено 11 лютого 2025 року.
Головуючий-суддя: