03 лютого 2025 року Справа 160/2584/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Яремчук Людмили Валентинівни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання чинити певні дії,-
29.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (25.01.2025 року направлено засобами поштового зв'язку) ОСОБА_1 в особі представника Яремчук Людмили Валентинівни до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і не виплати належної ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 грошової компенсації за 40 днів невикористаної відпустки за 2022 рік (обчисленої з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити належну ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 грошову компенсація за 40 днів невикористаної відпустки за 2022 рік (обчислену з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і не виплати належної ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 грошової компенсації за 10 днів невикористаної відпустки за 2023 рік (обчисленої з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити належну ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 грошову компенсація за 10 днів невикористаної відпустки за 2023 рік (обчислену з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і не виплати належної ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій згідно з п.12 частиною 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ за час проходження служби в військовій частині НОМЕР_1 з 03.10.2023 року по 16.07.2024 року (обчисленої з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити належну ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій згідно з п. 12 частиною І статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII за час проходження служби в військовій частині НОМЕР_1 з 03.10.2023 року по 16.07.2024 року (обчислену з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і не виплати належної ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 грошової компенсації за 56 днів невикористаної додаткової відпустки позивача за період з 2018 року по 2024 рік (обчисленої з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити належну ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 грошову компенсацію за 56 днів невикористаної додаткової відпустки позивача за період з 2018 року по 2024 рік (обчислену з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди);
- визнати незаконним та скасувати п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 року №187 викладений в редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2024 року №192 в частині згідно якої «Вислуга у Збройних Силах, розрахована штабом військової частини складає: календарна - 17 років 00 місяців 21 день, пільгова - 02 роки 11 місяців 18 днів, загальна 20 років 11 місяців 09 днів»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести зміни в п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 року №187 викладений в редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2024 №192, а саме: змінити редакцію вищевказаного пункту з: «Вислуга у Збройних Силах, розрахована штабом військової частини складає: календарна 17 років 00 місяців 21 день, пільгова - 02 роки 11 місяців 18 днів, загальна 20 років 11 місяців 09 днів», на редакцію: «Вислуга у Збройних Силах, розрахована штабом військової частини складає: календарна 17 років 11 місяців 10 днів, пільгова - 02 роки 11 місяців 18 днів, загальна 21 рік 08 місяців 19 днів»;
- визнати незаконним та скасувати п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 року №187 викладений в редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2024 року №192 в частині згідно якої «Виплату грошової допомоги при звільненні не здійснювати у зв'язку з відсутністю фактичних даних стосовно періоду вислуги років за контрактом»;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і не виплати належної ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 17 (сімнадцять) повних календарних роки передбаченої підпунктом 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити належну ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 17 (сімнадцять) повних календарних роки передбаченої підпунктом 1 пункту 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
В мотивування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 16.03.2017 року по 22.07.2024 року проходив військову службу за контрактом,16.07.2024 року позивач знятий з усіх видів забезпечення на підставі наказу відповідача від 16.07.2024 року №187. З 03.10.2023 року по 16.07.2024 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Тож, 22.07.2024 року позивач звільнений із військової служби за станом здоров'я у зв'язку наявністю інвалідності. Після звільнення з військової служби позивач отримав на свій рахунок виплату у розмірі 57 042,22 грн. Ця виплата була здійснена одним платежем без зазначення того що входить до її складу. 08.01.2025 року представником позивача отримано лист відповідача від 30.12.2024 року №7854 до якого було додано: 1) копію листа відповідача від 26.12.2024 року №7792, 2) копію наказу (витягу) командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2024 року №192, 3) копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2023 року №12. Із копії листа відповідача від 26.12.2024 року №7792 видно, що «Розрахунок відбувся на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №192 від 22.07.2024, солдата ОСОБА_1 було проведено 22.07.2024 року» (абзац 7 листа відповідача). Таким чином позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не нарахуванні і не виплаті належної грошової компенсації за 40 днів невикористаної відпустки за 2022 рік (обчисленої з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди); грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій згідно з п.12 частиною 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ за час проходження служби в військовій частині НОМЕР_1 з 03.10.2023 року по 16.07.2024 року (обчисленої з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди); грошової компенсації за 56 днів невикористаної додаткової відпустки позивача за період з 2018 року по 2024 рік (обчисленої з урахуванням щомісячних сум додаткової винагороди) та грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 17 (сімнадцять) повних календарних роки передбаченої підпунктом 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.02.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Так, відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У поданій до суду позовній заяві позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 року №187 викладений в редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2024 року №192 в частині згідно якої «Вислуга у Збройних Силах, розрахована штабом військової частини складає: календарна - 17 років 00 місяців 21 день, пільгова - 02 роки 11 місяців 18 днів, загальна 20 років 11 місяців 09 днів»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести зміни в п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 року №187 викладений в редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2024 №192, а саме: змінити редакцію вищевказаного пункту з: «Вислуга у Збройних Силах, розрахована штабом військової частини складає: календарна 17 років 00 місяців 21 день, пільгова - 02 роки 11 місяців 18 днів, загальна 20 років 11 місяців 09 днів», на редакцію: «Вислуга у Збройних Силах, розрахована штабом військової частини складає: календарна 17 років 11 місяців 10 днів, пільгова - 02 роки 11 місяців 18 днів, загальна 21 рік 08 місяців 19 днів»;
- визнати незаконним та скасувати п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 року №187 викладений в редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2024 року №192 в частині згідно якої «Виплату грошової допомоги при звільненні не здійснювати у зв'язку з відсутністю фактичних даних стосовно періоду вислуги років за контрактом».
В той же час, означені позовні вимоги позивач не обґрунтував.
Таким чином, позивачу слід подати до суду уточнену позовну заяву з обґрунтуванням позовних вимог в частині скасування пунктів наказів, зміни редакції наказів із копією для вручення позивачу (в разі подання через систему «Електронний суд» - докази направлення відповідачу).
Також, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно зі ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач звертається до суду як особа, яка проходила службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка в силу пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України є публічною службою. При цьому спір між сторонами виник через невиплату позивачу грошового забезпечення, за період проходження служби з 2018 року по 16.07.2024 року.
Вирішуючи питання застосування норм КАС України та КЗпП України, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
Отже, до правовідносин які стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року у цій справі застосуванню підлягають норми частини 2 статті 233 КЗпП України, у редакції після 19 липня 2022 року, які, в свою чергу, передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. При цьому, перебіг такого строку слід розраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 16.03.2017 року по 22.07.2024 року, про що зазначено представником позивача у позові.
Таким чином, станом на час звільнення позивача зі служби стаття 233 КЗпП України діяла в редакції Закону від 01.07.2022 № 2352-ІХ, яка визначала трьохмісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належних при звільненні сум.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №380/653/23.
Позивач був звільнений 22.07.2024 року і саме цього дня з отриманих документів з питань грошового забезпечення позивач був обізнаний про факт невиплати усіх належних йому сум, зокрема спірної щомісячної додаткової винагороди, тому трьохмісячний строк звернення до суду з даним позовом спливав для позивача 21.10.2024 року.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а тому визначені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, відновили свою дію з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року внаслідок відміни постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічна правові позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
Отже враховуючи, що до 30 червня 2023 року на території України діяв карантин, початок тримісячного строку обраховується з наступного дня, після закінчення карантину.
Тобто у даному випадку даний позов мав бути поданий позивачем у тримісячний строк, починаючи з наступного дня після припинення карантину, тобто з 01.07.2023 року, а оскільки з даним позовом позивач звернувся 25.01.2025 року, то строк звернення до суду був пропущений в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 16.07.2024 року.
При цьому, що стосується позовних вимог за період з 2018 року по 18.07.2022 року, то такий строк до суду не пропущено, оскільки до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22.
Тобто, у даному випадку останній день подання до суду позовної заяви припадає на 21.10.2024 року (тримісячний строк) в частині позовних вимог з 19.07.2022 року по 16.07.2024 року (тримісячний строк обчислюється з наступного дня після припинення карантину (30.06.2023 року) - 01.07.2023 року).
Пропуск строку звернення до суду із позовною заявою за період з 22.10.2024 року по 25.01.2025 року в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 16.07.2024 року позивач не обґрунтовує.
В той же час, одночасно із поданою до суду позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду. У поданій до суду заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначає, що з метою отримання необхідної інформації про виплачене позивачу грошове забезпечення представник позивача направив відповідачу (на знайдену у відкритому доступі частину поштової адреси відповідача) адвокатський запит від 26.07.2024 року №43 для отримання повної інформації про виплачене грошове забезпечення позивачу. 30.08.2024 року адвокатський запит від 26.07.2024 року №43 повернуто відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Пізніше стало відомо про можливий зв'язок (входження та підпорядкування) військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_5 у зв'язку із чим на адресу останньої для командира військової частини НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит №51 від 08.10.2024 року. Адвокатський запит від 08.10.2024 року №51 був вручений 25.10.2024 року, однак жодної відповіді на цей запит так і не було отримано. У зв'язку із відсутністю відкритої повної інформації про контактні дані військової частини НОМЕР_1 , представником позивача було направлено адвокатський запит Міністру оборони України №70 від 01.12.2024 року, однак і цей запит був залишений без відповіді. У зв'язку із відсутністю відкритої повної інформації про контактні дані військової частини НОМЕР_1 , враховуючи відсутність відповіді на запит Міністру оборони України №70 від 01.12.2024 року, представником позивача було направлено ще один адвокатський запит Міністру оборони України №73 від 09.12.2024 року, однак і цей запит був залишений без відповіді. У зв'язку із відсутністю відкритої повної інформації про контактні дані військової частини НОМЕР_1 , враховуючи відсутність будь-якої відповіді на запиту Міністру оборони України №70 від 01.12.2024 року та №73 від 09 12.2024 представником позивача було направлено ще один адвокатський запит Міністру оборони України №78 від 23.12.2024 року. Після відправлення останнього адвокатського запиту Міністру оборони України 08.01.2025 року на адресу представника позивача надійшов лист відповідача від 30.12.2024 року №7854 із додатками: копією листа (відповіді) адвокату Яремчук Л.В. від 26.12.2024 року №7792 (оригінал відповіді адвокатом станом на теперішню дату отримано не було), копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.10.2023 року №12, копією наказу командиру військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2024 року №192. Після отримання листа відповідача від 30.12.2024 року №7854 позивач дізнався необхідну інформацію (хоча і не всю) та отримав документи необхідні для обґрунтування позову (в тій частині та обсязі що викладена в самому позові). Із копії листа відповідача від 26.12.2024 року №7792 позивач дізнався що саме було виплачено при його звільнення, відтак зміг отримати певне уявлення що відповідачем виплачено не було і це дало можливість визначити обсяг та зміст порушених прав та, відповідно, предмет і обґрунтування позову. Із копії листа відповідача від 26.12.2024 року №7792 видно, що «Розрахунок відбувся на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №192 від 22.07.2024 року, солдата ОСОБА_1 було проведено 22.07.2024 року» (абзац 7 листа Відповідача). Також, позивач отримав копію наказу відповідача №192 від 22.07.2024 року і дізнався про зміни в наказі відповідача №187 від 16.07.2024 року прийнятому щодо звільнення з позивача: згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 року №187 викладеного в редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2024 року №192 «виплату грошової допомоги при звільненні не здійснювати у зв'язку з відсутністю фактичних даних стосовно періоду вислуги років за контрактом»; змінено кількість днів за які мала б здійснитись компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку абзацу 3 ст. 10і Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (первинна редакція передбачала компенсацію 28 днів невикористаної відпустки а змінена - за 21 день). Водночас, позивач дотепер не отримав всієї інформації про здійснені йому виплати, що необхідно для повної перевірки та оцінки правильності нарахувань та здійснених йому виплат (зокрема, для уявлення: 1) чи було здійснено правильне нарахування виплат з вислуги років, 2) чи входить до складу компенсації за невикористані дні відпусток додаткова винагорода яка має постійний характер та інші).
Отримання позивачем (відповідей або листів) від 30.12.2024 року №7854; від 26.12.2024 року №7792 військової частини НОМЕР_1 не змінює дату з якої позивач міг дізнатись про порушення своїх прав, оскільки грошове забезпечення є періодичним щомісячним платежем та позивач мав змогу дізнатись про його розмір та складові.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу влади, а не після отримання пенсії за відповідний період, та дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії, зокрема, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Слід зазначити, що під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Наведене свідчить про відсутність в суду підстав вважати, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк, демонструючи свою зацікавленість з цього питання звернувся до відповідача із заявою (або адвокатським запитом) про надання відповідної інформації.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.
За таких обставин, суд не погоджується з доводами представника позивача відносно поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду з цим позовом викладеними в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску (за період з 22.10.2024 року по 25.01.2025 року в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 16.07.2024 року); докази щодо знаходження позивача в зоні бойових дій та подання запиту до підрозділу.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 із даною позовною заявою.
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Яремчук Людмили Валентинівни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання чинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви з обґрунтування позовних вимог в частині скасування пунктів наказів, зміни редакції наказів із копією для вручення позивачу (в разі подання через систему «Електронний суд» - докази направлення відповідачу);
- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску (за період з 22.10.2024 року по 25.01.2025 року в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 16.07.2024 року); докази щодо знаходження позивача в зоні бойових дій та подання запиту до підрозділу.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник