Справа № 127/31359/24
Провадження 2/127/4567/24
28 січня 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сунько Я.Р.
розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/31359/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
20.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Мотивувала позов тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Шлюб був розірваний.
Вони з відповідачем є батьками сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі судових рішень від 09.04.2009 року, від 11.12.2018 року з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання їх сина ОСОБА_3 було стягнуто аліменти.
Син сторін - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повноліття. Він зареєстрований та проживає з матір'ю, знаходиться на її утриманні. Син продовжує здобувати освіту та навчається на 1 курсі за спеціальністю «Галузеве машинобудування» денного відділення Вінницького транспортного фахового коледжу за кошти фізичних та юридичних осіб. Термін навчання з 01.09.2024 року по 30.06.2026 року.
Згідно договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 38-М від 09.08.2024 року, укладеного між Вінницьким транспортним фаховим коледжем та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , вартість надання освітніх послуг становить 65 400 грн. Договором передбачено, що замовник вносить плату за освітню послугу щосеместрово, в розмірі 10 900 грн.
Згідно квитанції від 08.08.2024 року, ОСОБА_1 здійснила оплату навчання сина ОСОБА_3 за І семестр в розмірі 10 900 грн.
Батько добровільно матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_3 не надає, хоча син потребує матеріальної допомоги від батька також.
Дмитру потрібні кошти для забезпечення елементарних життєвих потреб: придбання їжі, необхідного одягу, взуття, для оплати проїзду в громадському транспорті, придбання зошитів, підручників, навчальних посібників тощо.
Вважає, що відповідач, який є молодою фізично здоровою людиною працездатного віку та має задовільний матеріальний стан (є власником частки квартири), може надавати матеріальне утримання сину ОСОБА_3 .
Позивач просила стягнути з відповідача на її користь, на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти в розмірі 3 000 грн. щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення ним навчання у Вінницькому транспортному коледжі.
25.09.2024 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, яка розглядається з викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 18.11.2024 року витребувані докази.
Представник позивача - адвокат Вдовцова А.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила вимоги ОСОБА_5 задоволити. Суду пояснила, що після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач, отримавши копію позовної заяви, не заперечив щодо розміру аліментів - 3 000 грн. щомісячно та почав сплачувати вказану суму без рішення суду. Стан здоров'я відповідача задовільний, він працює не офіційно і має постійний дохід. ОСОБА_3 - єдиний син відповідача, інших утриманців він не має. Крім аліментів іншої допомоги відповідач ОСОБА_3 не надавав, сином не цікавився і не спілкувався з ним тривалий час.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно, належним чином за останнім відомим місцем реєстрації проживання. Відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явились в судове засідання.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів відділу РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 20.03.2009 року зроблено відповідний актовий запис № 289 та видано ОСОБА_1 20.03.2009 року свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рак ОСОБА_3 зареєстрований та проживає з матір'ю, знаходиться на її утриманні.
Рішенням Староміського суду м. Вінниці суду від 09.04.2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 були стягнуті аліменти.
Рішенням суду від 11.12.2018 року змінений розмір аліментів, визначений рішенням суду від 09.04.2009 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 частку від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином повноліття.
Син сторін - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повноліття. Він продовжує здобувати освіту та навчається на 1 курсі за спеціальністю «Галузеве машинобудування» денного відділення Вінницького транспортного фахового коледжу за кошти фізичних та юридичних осіб. Термін навчання з 01.09.2024 року по 30.06.2026 року.
Згідно договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 38-М від 09.08.2024 року, укладеного між Вінницьким транспортним фаховим коледжем та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , вартість надання освітніх послуг становить 65 400 грн. Договором передбачено, що замовник вносить плату за освітню послугу щосеместрово, в розмірі 10 900 грн.
Згідно квитанції від 08.08.2024 року, ОСОБА_1 здійснила оплату навчання сина ОСОБА_3 за І семестр в розмірі 10 900 грн.
ОСОБА_3 продовжує навчатись на денному відділенні для отримання освіти, не працює, доходу не має, проживає з матір'ю, знаходиться на її утриманні, потребує допомоги від батька.
Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_3 не надає.
Правовідносини виникли між сторонами з приводу обов'язку батьків утримувати повнолітніх дітей та його виконання,при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми СК України.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захистсвого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 53 КонституціїУкраїни кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різнихвидів, у тому числі шляхом здобуттядошкільної, повноїзагальноїсередньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні син, дочка навчаються і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Отже, стягнення з батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання та у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується з соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 337/642/22 (провадження № 61-9686св23) зроблено висновок: «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу».
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зроблено висновок: «Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження».
У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) зроблено висновок: «стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами».
Враховуючи, що позивач, який досяг повноліття, навчається на денній формі навчання, має необхідність у харчуванні та одязі, витратах на проїзд, витратах, пов'язаних із організацією навчального процесу, суд дійшов висновку, що у зв'язку з продовженням навчання син ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати, як мати, так і батько.
Доказів скрутного матеріального становища, що унеможливлює утримання ним свого повнолітнього сина, який продовжує навчання, та потребує матеріальної допомоги, відповідач суду не надав.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09.09.2024 року, ОСОБА_2 є власником частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51, 4 кв.м., житловою - 25, 8 кв.м.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, за період з 1-го по 3-й квартал 2024 року інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня.
Відсутність даних про офіційне працевлаштування не є беззаперечним доказом відсутності можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Матеріали справи не містять доказів щодо непрацездатності відповідача, наявності встановлених йому медичних протипоказань для працевлаштування та заняття певними видами діяльності.
Відтак, ОСОБА_2 спроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання.
Визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд враховує матеріальне становище платника аліментів, обов'язок обох батьків у рівному обсязі утримувати дитину на належному рівні, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік», установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць складає 3 028 грн.
Враховуючи наведене, що розмір призначених аліментів має бути не більшим як достатній для розумного задоволення потреб дитини і не повинен обмежувати матеріальних інтересів відповідача, суд вважає, що аліменти у розмірі 3 000 грн. будуть забезпечувати належне утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за ставками 2024 року, в розмірі 1 211, 20 грн., оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом від сплати судового збору була звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 180, 182, 183, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд,
позов задоволити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , прож. : АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з 20.09.2024 року і на період навчання у Вінницькому транспортному фаховому коледжі, але не більше, ніж до досягнення 23-річного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 06 лютого 2025 року.
Суддя: